Прага – Саміт «Східного партнерства», що цього тижня має відбутися у Празі, – під загрозою, як і ціла нова зовнішньополітична ініціатива Європейського Союзу. Про це ледь не щодня пишуть коментатори, посилаючись на зростання нестабільності в країнах, запрошених до участі в програмі: в Україні, Молдові, Білорусі та трьох закавказьких країнах. Але директор програм польської Фундації Баторія Ґжеґож Ґромадські, з Польщі, країни, що була однією з ініціаторів «Східного партнерства», дивиться на майбутнє з обережним оптимізмом.
– Можу сказати, що у Польщі більш-менш задоволені розвитком цієї ініціативи. Не лише в уряді, а й в експертних колах. Ситуація в середині ЄС є складню – і з Лісабонською угодою, і з ситуацією в інших сусідніх країнах, на Балканах, наприклад. Важко було за таких умов сподіватися на багато більше.
– Але ситуація є складною і в тих країнах, що були запрошені до участі у «Східному партнерстві». Президенти Молдови і Білорусі, ймовірно, не приїдуть до Праги, далеко від ідеальної ситуація в Україні і Грузії.
– Те, що президент Лукашенко, ймовірно, не приїде до Праги, на мою думку, добра новина. Але те, що до Праги не збирається президент Воронін, мабуть, таки є поганою новиною. Для мене це два різні випадки. Але Ви маєте рацію. Ситуація всередині цих країн буде визначальною для успіху «східної політики». Вони, передусім, мають створювати тиск на ЄС із метою просування цієї політики. Особливо важливу роль тут відіграють демократичні країни цієї групи. Звичайно, вони ще не є зрілими демократіями, але я думаю, що Україна, Грузія та Молдова є демократичними країнами. Вони мають багато проблем, особливо у Молдові останнім часом. Але вони за станом демократії набагато ближчі до своїх європейських сусідів, ніж Білорусь чи Азербайджан. Тому ситуація в цих трьох країнах буде визначальною для успіху цієї політики. Бо вони можуть відіграти роль доброго прикладу.
– На думку багатьох експертів, Україна найбільше просунулася у своїх стосунках з Європейським Союзом, і нова ініціатива не вирішує тих проблем, що найбільше турбують українців – візові питання та питання перспективи членства в ЄС. У чому ж тоді привабливі сторони цієї пропозиції ЄС для України?
– «Східне партнерство» – це офіційна політика ЄС. Відомо, що в багатьох питаннях Україна пішла далі: вона веде переговори про поглиблене партнерство, зону вільної торгівлі, участь в енергетичних програмах, безвізовий в’їзд, але це були поодинокі ініціативи. Тепер вони об’єднані в одну європейську політику, яку Україна може використати для підготовки до майбутнього членства. Я розумію, що українська політична еліта чекає більшого, але зараз ситуація для цього надто складна.
– Але ситуація є складною і в тих країнах, що були запрошені до участі у «Східному партнерстві». Президенти Молдови і Білорусі, ймовірно, не приїдуть до Праги, далеко від ідеальної ситуація в Україні і Грузії.
– Те, що президент Лукашенко, ймовірно, не приїде до Праги, на мою думку, добра новина. Але те, що до Праги не збирається президент Воронін, мабуть, таки є поганою новиною. Для мене це два різні випадки. Але Ви маєте рацію. Ситуація всередині цих країн буде визначальною для успіху «східної політики». Вони, передусім, мають створювати тиск на ЄС із метою просування цієї політики. Особливо важливу роль тут відіграють демократичні країни цієї групи. Звичайно, вони ще не є зрілими демократіями, але я думаю, що Україна, Грузія та Молдова є демократичними країнами. Вони мають багато проблем, особливо у Молдові останнім часом. Але вони за станом демократії набагато ближчі до своїх європейських сусідів, ніж Білорусь чи Азербайджан. Тому ситуація в цих трьох країнах буде визначальною для успіху цієї політики. Бо вони можуть відіграти роль доброго прикладу.
– На думку багатьох експертів, Україна найбільше просунулася у своїх стосунках з Європейським Союзом, і нова ініціатива не вирішує тих проблем, що найбільше турбують українців – візові питання та питання перспективи членства в ЄС. У чому ж тоді привабливі сторони цієї пропозиції ЄС для України?
– «Східне партнерство» – це офіційна політика ЄС. Відомо, що в багатьох питаннях Україна пішла далі: вона веде переговори про поглиблене партнерство, зону вільної торгівлі, участь в енергетичних програмах, безвізовий в’їзд, але це були поодинокі ініціативи. Тепер вони об’єднані в одну європейську політику, яку Україна може використати для підготовки до майбутнього членства. Я розумію, що українська політична еліта чекає більшого, але зараз ситуація для цього надто складна.