Київ – 1821 року чернігівський прокурор Бажанов написав листа своєму товаришу Василеві Гоголю, у якому повідомив про відкриття у Ніжині гімназії вищих наук князя Безбородька і порадив віддати туди на навчання малого Миколку. У травні того ж року хлопця відправили до Ніжина, де він опановував різноманітні науки впродовж семи років. Навчання майбутньому генієві літератури давалося непросто.
«До гімназії Гоголя привезли батьки. Він був старанно закутаний у безліч свиток, шуб та ковдр. Коли його почали роздягати, то довго не могли докопатися до хирлявого, спотвореного золотухою хлопчика. Ми ледь не всією гімназією вийшли на нього подивитися. І щоки і ніс його були в червоних золотушних плямах, а вуха туго зав’язані пістрявою хусткою, яка додавала його немічній фігурі кумедного вигляду», – так згадував приїзд Миколи Гоголя до гімназії його однокашник Любич-Романович.
У Ніжинській гімназії вищих наук отримували освіту діти дворян. Спершу початкову, потім середню і далі – вищу.
У гімназії давали енциклопедичні гуманітарні знання і готували випускників до праці в різних державних установах. Микола Гоголь до відмінників цього закладу не належав. Більше того, з багатьох предметів переважно пас задніх.
Красномовним є запис у журналі наглядача гімназійного пансіону за 1825 рік: «15 грудня Гоголь за погані слова стояв у кутку. 19 грудня Гоголь і Прокопович за лінощі та невивчені уроки були позбавлені обіду і стояли в кутку. 20 грудня Гоголя за впертість і лінощі позбавили чаю. 21 грудня Гоголь за те, що грався іграшками під час класу священика, на обід отримав лише воду і хліб».
Навчальна програма Миколу Гоголя не захоплювала, зате він страшенно полюбляв відвідувати ніжинські базари та передмістя, і там міг годинами спілкуватися з простими людьми.
«Це був талант, який гімназія не розпізнала»
Велике піднесення давала Гоголеві й участь у гімназійному театрі. У листі до свого друга на сьомому році навчання в Ніжині Гоголь писав, що «гра в театрі мене надзвичайно розважає, я майже забув усе сумне, що є в моєму житті».
За спогадами товаришів-гімназистів, Гоголеві дуже добре вдавалися ролі старих баб. І особливо роль Простакової у виставі «Недоросль» Фонвізіна.
Однокашник Гоголя Базилі, пізніше відомий дипломат, згадував, що бачив цю п’єсу у Москві та Петербурзі, але завжди вважав, що жодній актрисі не вдавалася так добре роль Простакової, як її зіграв шістнадцятилітній Гоголь».
У гімназії Гоголь писав поезії, але це були не більше ніж проби пера.
Ніжинський період був вступом, дуже стриманою передмовою до майбутніх діянь генія. Викладач Гоголя Кулжинський у своїх спогадах писав, що «це був талант, який гімназія не розпізнала. Поміж тодішніми наставниками Гоголя були такі професори, які могли приголубити і допомогти цьому таланту. Але цей талант нікому не назвався своїм справжнім ім’ям. Гоголя знали лише як ледачого, хоча й не бездарного юнака. Жаль, що не вгадали. Але хто знає. Можливо, це вийшло й на краще», – так завершує свої спогади гімназійний учитель Миколи Гоголя Ігор Кулжинський.
У Ніжинській гімназії вищих наук отримували освіту діти дворян. Спершу початкову, потім середню і далі – вищу.
У гімназії давали енциклопедичні гуманітарні знання і готували випускників до праці в різних державних установах. Микола Гоголь до відмінників цього закладу не належав. Більше того, з багатьох предметів переважно пас задніх.
Красномовним є запис у журналі наглядача гімназійного пансіону за 1825 рік: «15 грудня Гоголь за погані слова стояв у кутку. 19 грудня Гоголь і Прокопович за лінощі та невивчені уроки були позбавлені обіду і стояли в кутку. 20 грудня Гоголя за впертість і лінощі позбавили чаю. 21 грудня Гоголь за те, що грався іграшками під час класу священика, на обід отримав лише воду і хліб».
Навчальна програма Миколу Гоголя не захоплювала, зате він страшенно полюбляв відвідувати ніжинські базари та передмістя, і там міг годинами спілкуватися з простими людьми.
«Це був талант, який гімназія не розпізнала»
Велике піднесення давала Гоголеві й участь у гімназійному театрі. У листі до свого друга на сьомому році навчання в Ніжині Гоголь писав, що «гра в театрі мене надзвичайно розважає, я майже забув усе сумне, що є в моєму житті».
За спогадами товаришів-гімназистів, Гоголеві дуже добре вдавалися ролі старих баб. І особливо роль Простакової у виставі «Недоросль» Фонвізіна.
Однокашник Гоголя Базилі, пізніше відомий дипломат, згадував, що бачив цю п’єсу у Москві та Петербурзі, але завжди вважав, що жодній актрисі не вдавалася так добре роль Простакової, як її зіграв шістнадцятилітній Гоголь».
У гімназії Гоголь писав поезії, але це були не більше ніж проби пера.
Ніжинський період був вступом, дуже стриманою передмовою до майбутніх діянь генія. Викладач Гоголя Кулжинський у своїх спогадах писав, що «це був талант, який гімназія не розпізнала. Поміж тодішніми наставниками Гоголя були такі професори, які могли приголубити і допомогти цьому таланту. Але цей талант нікому не назвався своїм справжнім ім’ям. Гоголя знали лише як ледачого, хоча й не бездарного юнака. Жаль, що не вгадали. Але хто знає. Можливо, це вийшло й на краще», – так завершує свої спогади гімназійний учитель Миколи Гоголя Ігор Кулжинський.