Прага – «Криза у Східній Європі загрожує потягнути за собою Західну», «Західні банки можуть скрахувати через свої східні інвестиції» – подібні заголовки дедалі частіше з’являються у європейські пресі. Однак головний економіст Європейського банку реконструкції і розвитку Ерік Берґлоф у розмові з Радіо Свобода висловив думку, що криза може виявитися не такою вже і страшною для обох частин континенту – якщо на ньому, звичайно, не забуватимуть про те, що об’єднує Європу.
– Як би Ви могли оцінити нинішню ситуацію?
– Це, звичайно, складний період. Але разом з цим ситуація у Східній Європі не набагато гірша, ніж у Західній. У деяких країнах, справді, різко скоротилися темпи розвитку. Але важливо навіть не це, а те, яку спільну політику вироблять європейські політики і наскільки злагоджено вони працюватимуть.
– Деякі критики говорять, що країни Західної Європи, підтримуючи свої банки, не повинні відповідати за їхні ризиковані інвестиції у Східній Європі. Чого тут більше – почуття справедливості чи відсутності передбачення, до чого можуть призвести такі дії?
– На саміті ЄС, який було присвячено саме цим питанням, ішлося про те, що західноєвропейські країни не обмежуватимуть свою підтримку банкам тільки своєю територією. Це дуже важливо, бо західні банки мають дуже велике проникнення на сході і їхня нормальна робота критично важлива для життєдіяльності цих економік. В умовах, коли всі інші джерела фінансування пересохли, цей зв’язок із материнськими банками, на щастя, залишається непорушним. Коли подивитися, що відбувається на півночі Європи, наприклад, то можна побачити, що скандинавські банки, які отримали підтримку від своїх урядів, передали частину грошей на підтримку балтійських підрозділів своїх банків, а Центральний банк Швеції надав позику Центральному банкові Естонії. Таких прикладів багато. Але все ж таки, якщо подивитись на ситуацію в Європі загалом, то вона потребує більш скоординованих дій.
(Прага – Київ)
– Це, звичайно, складний період. Але разом з цим ситуація у Східній Європі не набагато гірша, ніж у Західній. У деяких країнах, справді, різко скоротилися темпи розвитку. Але важливо навіть не це, а те, яку спільну політику вироблять європейські політики і наскільки злагоджено вони працюватимуть.
– Деякі критики говорять, що країни Західної Європи, підтримуючи свої банки, не повинні відповідати за їхні ризиковані інвестиції у Східній Європі. Чого тут більше – почуття справедливості чи відсутності передбачення, до чого можуть призвести такі дії?
– На саміті ЄС, який було присвячено саме цим питанням, ішлося про те, що західноєвропейські країни не обмежуватимуть свою підтримку банкам тільки своєю територією. Це дуже важливо, бо західні банки мають дуже велике проникнення на сході і їхня нормальна робота критично важлива для життєдіяльності цих економік. В умовах, коли всі інші джерела фінансування пересохли, цей зв’язок із материнськими банками, на щастя, залишається непорушним. Коли подивитися, що відбувається на півночі Європи, наприклад, то можна побачити, що скандинавські банки, які отримали підтримку від своїх урядів, передали частину грошей на підтримку балтійських підрозділів своїх банків, а Центральний банк Швеції надав позику Центральному банкові Естонії. Таких прикладів багато. Але все ж таки, якщо подивитись на ситуацію в Європі загалом, то вона потребує більш скоординованих дій.
(Прага – Київ)