Прага – Результати референдуму в Ірландії не повинні перешкоджати розширенню ЄС. Так вважають прем’єри Вишеградської групи - Чехії, Польщі, Угорщини і Словаччини, які зібралися у понеділок у Празі. До чеської столиці на зустріч із центральноєвропейською четвіркою прилетів президент Франції Ніколя Саркозі.
Перед празьким самітом чеські урядовці анонсували: будемо говорити про Україну. Але коли прем’єри розповідали про підсумки своєї зустрічі, головною виявилася інша тема – як житиме Євросоюз після провалу референдуму в Ірландії. Там більшість громадян минулого четверга відхилила Договір про реформування ЄС, відомий як Лісабонська угода. Результати голосування в Ірландії не повинні перекривати кисень іншим європейським ініціативам, таким як розширення європейського дому, вважають лідери вишеградської четвірки. Прем’єр Польщі Дональд Туск про це заявив:
«Результати референдуму в Ірландії ні в якому разі не повинні знеохотити лідерів ЄС продовжувати роботу з таким партнерами як Хорватія, коли йдеться про європейські прагнення Хорватії. Ми також повинні ретельно і послідовно працювати над європейською перспективою для України та Сербії».
Угорщина і Словаччина вже ратифікували Лісабонську угоду, у Польщі документ чекає на підпис президента. А в Чехії новим договором з ЄС займається Конституційний суд. Він з’ясовує, чи ця угода не суперечить чеському законодавству. Президент Чехії Вацлав Клаус, відомий критикою Євросоюзу, вже заявив, що ірландське «ні» означає кінець процесу ратифікації.
Не драматизувати ситуацію, але й не применшувати
Натомість президент Франції Ніколя Саркозі під час візиту до Праги закликав не драматизувати ситуації, але й не применшувати її. З 1 липня головування у ЄС переходить до Франції. І тут Ніколя Саркозі бачить своїм завданням попередити інституційну кризу в ЄС. Для цього французький лідер збирається до Дубліна.
«Ірландське рішення – політичний факт. Я розмовляв з ірландським прем’єром і поїду до Ірландії, щоб обговорити, як ми зможемо подолати труднощі», – заявив Ніколя Саркозі.
Труднощі в Європі також викликані стрімким зростанням цін на харчі і бензин. У Брюсселі Рада ЄС буде обговорювати ці питання пізніше цього тижня. З цього приводу прем’єр Словаччини Роберт Фіцо висловив таке очікування:
«Було б дуже погано для всього Європейського Союзу, якби переважали плач і нарікання щодо Лісабонської угоди. Європейську громадськість, звісно, цікавить і Лісабонська угода. Але не настільки, як те, що роблять європейські структури, щоб вирішити ці щоденні проблеми. Запитання дуже просте: або будемо далі займатися самі собою, а ми цим займалися в ЄС досить довго, або покажемо громадськості, що ЄС — це установа для людей».
«Результати референдуму в Ірландії ні в якому разі не повинні знеохотити лідерів ЄС продовжувати роботу з таким партнерами як Хорватія, коли йдеться про європейські прагнення Хорватії. Ми також повинні ретельно і послідовно працювати над європейською перспективою для України та Сербії».
Угорщина і Словаччина вже ратифікували Лісабонську угоду, у Польщі документ чекає на підпис президента. А в Чехії новим договором з ЄС займається Конституційний суд. Він з’ясовує, чи ця угода не суперечить чеському законодавству. Президент Чехії Вацлав Клаус, відомий критикою Євросоюзу, вже заявив, що ірландське «ні» означає кінець процесу ратифікації.
Не драматизувати ситуацію, але й не применшувати
Натомість президент Франції Ніколя Саркозі під час візиту до Праги закликав не драматизувати ситуації, але й не применшувати її. З 1 липня головування у ЄС переходить до Франції. І тут Ніколя Саркозі бачить своїм завданням попередити інституційну кризу в ЄС. Для цього французький лідер збирається до Дубліна.
«Ірландське рішення – політичний факт. Я розмовляв з ірландським прем’єром і поїду до Ірландії, щоб обговорити, як ми зможемо подолати труднощі», – заявив Ніколя Саркозі.
Труднощі в Європі також викликані стрімким зростанням цін на харчі і бензин. У Брюсселі Рада ЄС буде обговорювати ці питання пізніше цього тижня. З цього приводу прем’єр Словаччини Роберт Фіцо висловив таке очікування:
«Було б дуже погано для всього Європейського Союзу, якби переважали плач і нарікання щодо Лісабонської угоди. Європейську громадськість, звісно, цікавить і Лісабонська угода. Але не настільки, як те, що роблять європейські структури, щоб вирішити ці щоденні проблеми. Запитання дуже просте: або будемо далі займатися самі собою, а ми цим займалися в ЄС досить довго, або покажемо громадськості, що ЄС — це установа для людей».