Американський Інститут вивчення війни у звіті за 5 червня повідомив, що ЗСУ просунулися вперед на Півдні на глибину в три кілометри.
«4 червня українські сили провели локальні наземні атаки і досягли обмежених успіхів у західній частині Донецької області та східній частині Запорізької області», – заявили аналітики.
Також Інститут зазначив, що деякі військові блогери Росії повідомили, що Сили оборони України прорвали першу лінію оборони загарбників на кордоні Донецької та Запорізької областей – проте наразі не знайшли цьому підтвердження. Український Генштаб теж не повідомляв про якісь успіхи на Півдні.
Також ватажок ПВК «Вагнер» Пригожин повідомив, що ЗСУ нібито майже повернули під свій контроль Берхівку на північний захід від Бахмута. За цим селом знаходиться траса Бахмут-Слов'янськ та в'їзд у Бахмут із півночі. А «вагнерівці» вже нібито пішли з міста та передали свої позиції кадровим російським військовим.
Про просування української армії на 400 метрів на Сватівському напрямку повідомив командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський.
4 червня Міноборони України опублікувало відеоролик, в якому закликало українців дотримуватися режиму тиші – і заявило, що оголошення про початок наступу на позиції військ РФ не буде.
Російське ж Міноборони заявило в обід 1 червня, що російські військові нібито відбили «три українські атаки» на Бєлгородську область. А голова області В'ячеслав Гладков заявив, що Шебекіно зазнало артобстрілу, у місті спалахнула будівля гуртожитку.
Головні питання випуску:
Де ЗСУ могли просунутися вперед на Запорізькому напрямку – і чому саме у цих населених пунктах?
Чому разом із Півднем армія України почала «ворушити» інші ділянки фронту – у тому числі біля Сватового та Бахмуту?
І чи варто Україні вже йти вперед на армію Росії – попри дефіцит важкої техніки і винищувачів, що залишився?
