4 червня в Україні вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Росії. Удари по пологових будинках, ТРЦ, житлових будинках, розстріли машин та масові вбивства в містах, які залишаються під окупацією – так Росія «рятує» українських дітей. З початку повномасштабного вторгнення армії РФ до України загинуло 485 дітей.
Їй було всього 5 років. Олександрина Кириллова, як і багато інших жителів Маріуполя, вже не перший тиждень була вимушена переховуватися від російських обстрілів. Але дівчинка була алергіком, тому задихалася від пилу і не могла довго перебувати в підвалі. Мама Валерія думала, що в час повітряної тривоги вони встигатимуть спускатися в укриття. 1 квітня в кімнату Олександрини прямим влучанням вдарив російський танк. Уламок потрапив дівчинці в сонну артерію.
Крім Олександрини, з початку повномасштабного вторгнення, за даними проєкту «Діти війни», на 2 червня 2023 року Росія вбила ще 483 українські дитини. Влада України наголошує, що це не остаточні дані, бо досі невідома кількість загиблих українців у населених пунктах, які окуповані Росією. Дані ООН відрізняються: повідомляють про 501 дитину.
З початку повномасштабного вторгнення президент України Володимир Зеленський заявляв, що Росія відповість за кожну смерть.
«Кожного, хто віддає ці накази. Кожного, хто виконує ці накази. Нікому не вдасться сховатися. Скільки б часу в нас це не зайняло, але всі ці покидьки будуть відповідати за кожну смерть, яку вони спричинили», – зазначив Зеленський.
Смерті дітей зафіксовані через:
- ракетні обстріли Росією цивільних об’єктів: дитячі садочки, ТРЦ, пологові будинки;
- удари іншим російським озброєнням: наприклад, танку;
- російські гібридні сили розстрілюють автівки з цивільними під час евакуацій, попри те, що на машинах є позначка «діти»;
- російські найманці цілеспрямовано страчують українських дітей;
- постраждали від мін та інших вибухонебезпечних залишків війни.
Біль батьків: діти, життя яких забрала війна (фотосвідчення)
За кучеряве волосся Варвару Свердлову вдома називали «овечкою». Дівчинці було 9 років.
«У Варвари двоюрідна сестра Саша дуже гарно малювала і Варвара намагалася її наслідувати. І вона дуже красиво малювала. Взагалі творча дівчинка була: любила поробки з пластиліну ліпити, щось клеїти. Така світла, активна та добра», – розповідає подруга родини Лариса.
9 травня 2022 року будинок Варвари в селі Шипилівка Луганської області знищила російська ракета. Вона загинула в підвалі будинку разом з дядьком, тіткою, двоюрідними братами та сестрою.
Батьки змогли дістати тільки тіло дівчинки та поховати її на городі. Всіх інших родичів російська армія забороняє ховати навіть через рік після трагедії. Село Шипилівка досі перебуває під окупацією РФ.
Росія усе частіше б’є по українських житлових будинках. Особливо вночі, коли родини вдома, діти сплять… Ось невеликий перелік, коли російські ракети вбивали українських дітей.
- 23 квітня 2022 року. Одеса. Росія влучила у багатоповерховий будинок. Вісім загиблих, серед них – тримісячна дівчинка.
- 9 липня 2022 року. Часів Яр. Під завалами п’ятиповерхового будинку виявили 48 загиблих осіб, серед них – 9-річний хлопчик.
- 14 січня 2023 року. Дніпро. Від влучання російської ракети у багатоповерховий будинок загинули 46 мешканців, 75 – отримали поранення. Серед жертв – три дитини.
- 2 березня 2023 року. Запоріжжя. Влучання у п'ятиповерхівку: 13 людей загинуло, зокрема дитина.
- 14 квітня 2023 року. Слов’янськ. Російська ракета C-300 вдарила по житлових кварталах, помер 2-річний хлопчик.
- 28 квітня 2023 року. Умань. РФ влучила в житловий будинок: загинули 23 людини, серед них – п’ятеро дітей.
1 червня – в день захисту дітей – Росія вбила ще одну дитину в Києві.
«Зараз ми бачимо третю хвилю цих терористичних актів. Цілі, в принципі, зрозумілі. Є ідеологічні величезні складові, як у Гітлера, який бомбив Лондон свого часу, так і нового Гітлера – Путіна, який бомбардує Київ, – є і психологічні, й ідеологічні цілі: зламати, демотивувати українців, населення столиці... На превеликий жаль, це драматичні історії. Тому що це вбивства, це вбивства наживо мирних людей – дітей, жінок, людей похилого віку. Це те, що сьогодні робить Росія, і це бачить увесь світ», – зазначив в ефірі Радіо Донбас.Реалії представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов.
Такі дії Росії міжнародними злочинами вважають не тільки в Україні. Наприклад, наслідки обстрілу Дніпра у французькому МЗС прокоментували так: «Париж надаватиме підтримку судовим органам України й Міжнародному кримінальному суду, щоб боротись із безкарністю за такі злочини».
Не тільки по житлових будинках
16 березня 2022 року російський літак скинув авіабомбу на будівлю Маріупольського драматичного театру. Приміщення використовувалося як бомбосховище. На той момент там ховалася понад тисяча людей, а поруч з будівлею на землі було написано російською й українською мовами «Дети/Діти». Росію це не зупинило. Скільки загинуло людей від авіаудару – невідомо. Маріупольська міськрада наголошує, що не менше від 300.
Фотографії після авіаудару 9 березня 2022 року по Маріупольському пологовому будинку розлетілися світом. Загинуло тоді троє людей, серед них дитина, 17 осіб отримали поранення. Вагітну жінку, яку було поранено під час обстрілу, перевезли до іншої лікарні, де вона разом з ненародженою дитиною померли через кілька днів.
Спочатку російська сторона заперечувала використання авіації там, а потім почала заявляти, що удар був завданий, але пологовий будинок нібито був базою українських військових. Хоча насправді це був звичайний пологовий.
Проте це не єдиний випадок, коли Росія цілеспрямовано била по пологових будинках. З початку повномасштабного вторгнення постраждали пологові відділення чи будинки у Херсоні, Торецьку, Куп’янську, Рубіжному, Краматорську, Вільнянську.
8 квітня 2022 року внаслідок обстрілу ракетами «Точка-У» залізничного вокзалу в Краматорську загинула 61 людина, серед них п’ятеро дітей. Крім того, РФ обстріляла базу відпочинку у селищі Сергіївка Одеської області, де 21 особа загинула, серед них 11-річний хлопчик. Були російські влучання і в ТРЦ – у Вінниці (загинуло три дитини – 4-річна дівчинка та хлопчики 7 і 8 років) та Кременчузі.
План Росії – стерти українську ідентичність. Щоб реалізувати його, вони фізично знищують частини українського населення.Вейн Джордаш
Обстрілюють російські військові також школи та садочки: наприклад – в Охтирці на другий день повномасштабного вторгнення Росія ударила «Ураганами» по яслам-садочку «Сонечко». Загинула одна дитина та два вихователі, 17 дітей поранено.
Обстрілювала Росія і дитячий будинок у Ворзелі на Київщині, де прожили два тижні в окупації понад 50 дітей віком до 4 років.
«План Росії – стерти українську ідентичність. Щоб реалізувати його, вони фізично знищують частини українського населення. І коли їхній план провалюється, фізичне знищення розширюється, і російські наміри перетворюються на справжній геноцид», – заявив юрист, британський фахівець з гуманітарного права Вейн Джордаш в інтерв'ю Радіо Донбас.Реалії.
Масові захоронення в містах, які були під окупацією Росії
Після відступу російських військових у визволених містах та селах українська влада та міжнародні організації фіксують численні випадки убивств цивільних.
Кремль «категорично відкидає будь-які звинувачення у вбивствах цивільних», називають це «постановною антиросійською провокацією», навіть попри те, що факти вбивств цивільних у період російської окупації були підтверджені супутниковими знимками.
Увесь світ чув про масові вбивства у Бучі та Ірпіні, але наслідки таких російських знущань знаходять і в інших містах досі.
Буча під час вторгнення й окупації РФ та рік по тому
З початку деокупації частини Донеччини правоохоронці виявили 385 тіл після відступу російських військ, з них – 6 дітей. У травні чергові тіла жертв виявили на території Лиманської та Святогірської громад.
Епізоди масштабних воєнних злочинів, які були скоєні, зокрема, і в Маріуполі, мають стати частиною доказової бази під час розгляду справ у спецтрибуналі та інших судах, цитують юриста Антона Кориневича «Новини Приазов’я».
«Єдиною причиною всіх цих злочинів є злочин агресії. Ми говоримо про те, що для того, щоб покарати причину всіх цих злочинів, треба покарати тих осіб, які винні у вчиненому злочину агресії проти України. А, безумовно, конкретні епізоди таких злочинів, як таких масштабних вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людяності, як Маріуполь, Буча, інші міста, вони мають стати частиною доказової бази як на спецтрибуналі в контексті доведення злочину агресії», – наголосив Антон Кориневич.
Цілеспрямований геноцид?
Сергій був студентом третього курсу Торецького професійного ліцею. У свої 17 років вчив англійську мову, бо мріяв стати кухарем та працювати на круїзному лайнері. Але 23 квітня 2022 року російська армія обстріляла Новоселівку-3, саме в той час, коли Сергій та старший брат Анатолій пішли до криниці по воду.
«Нас ніхто вже не міг евакуювати, бо наше село уже було майже повністю оточене і постійно бомбили з літаків. З ранку було тихо, то Серьожа з Толіком побігли за водою. Бо у нас вся вода – в криницях. Це десь 100 метрів від будинку. Вони пішли і через 10 хвилин розпочався авіанальот. І вони не повернулися. Через 2,5 години ми тільки змогли вийти зі сховища і пішли шукати дітей. Сергія знайшли одразу – біля колодязя, він був мертвий. А тіло Толіка досі не знайдено. Ми думали, може він встиг кудись заховатися, відбіг, але – ні», – розповідає мама Світлана.
Хлопця поховали в саду біля дому. Пізніше Світлана вивезла п'ятьох молодших дітей та поки не має змоги повернутися до рідного дому.
«Росія вбила 483 дитини щонайменше (ще дві українські дитини загинули вже після 1 червня – ред.). Вбила. Це не те, що можна назвати словами «вони стали жертвами російської агресії» чи «вони загинули внаслідок збройного конфлікту». Ні. Росія вбила цих дітей», – зазначив президент України Володимир Зеленський 1 червня.
Україна продовжує фіксувати випадки, коли російська армія цілеспрямовано знищувала українських дітей – розстріл автівок під час евакуації, наприклад, у Куп'янську, чи постріли в дітей, коли вони перебували у сховищах.
Російський проєкт Gulagu.net 17 квітня опублікував відео зізнань нібито бойовиків-в’язнів із ПВК «Вагнер» у вбивствах українських дітей у Бахмуті та Соледарі. Один із них розповідає, що вистрілив дівчинці п’яти-шести років у голову.
«Ці слова мають бути зафіксовані та перевірені, а особи, що розповідають їх – ідентифіковані. Безсумнівно, що в разі підтвердження умисного вбивства російськими військовими українських дітей – потрібно вжити всі необхідні заходи реагування. За воєнні злочини на території нашої країни винні мають бути справедливо покарані», – прокоментував ці зізнання Уповноважений Верховної Ради України із прав людини Дмитро Лубінець.
За 8 років війни, з 2014-го до жовтня 2021 року, за інформацією на той момент омбудсменки Людмили Денисової, загинуло 158 дітей, тобто майже втричі менше, ніж за рік повномасштабного вторгнення. І якщо в період 2014–2021 років найчастіше діти страждали від мін та інших вибухонебезпечних залишків війни, то зараз – через російські обстріли по цивільних об’єктах.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
