Львів – Під час реставрації картини із зображенням польського короля Яна ІІІ Собеського (1629–1696 роки життя, Олесько, Львівщина) реставратор Львівського історичного музею виявив інший портрет, який був намальований щонайменше на пів століття раніше, ніж фальсифікат.
Хто саме намальований на портреті? Хто автор? Чому його перемалювали і коли? Наразі це загадка для мистецтвознавців. Хоча є певні припущення. А ось історія картини, хто її продав і купив – відомі.
У королівських залах Львівського історичного музею експонувався портрет польського короля Яна ІІІ Собеського невідомого автора, час створення – ХІХ століття. Техніка виконання – олійне малярство. Згідно з інвентарем, відомо, що цей портрет придбав у 1910 році, як і ще декілька творів, відомий львівський колекціонер, історик, мистецтвознавець Владислав Лозинський. Картину з зображенням монарха Речі Посполитої він купив у продавців антиквару – Шварца і Шульберга, яких знав і був їхнім клієнтом. Після смерті Владислава Лозинського, у 1913 році у Львові, частину його колекції передали, зокрема, тодішньому Національному музею імені короля Яна ІІІ Собеського (сьогодні Львівський історичний музей). Власне, серед інших картин сюди потрапив портрет польського короля.
Не належав до найкращих зразківМирослав Побережний
«Цей портрет Яна ІІІ став одним із численних його зображень. Він не належав до найкращих зразків портретів монарха Речі Посполитої. Бо у збірці маємо портрети короля значно вищого мистецького рівня, навіть полотна чи не прижиттєво намальовані, з ХVII століття. Є гарні роботи з XVIII- XIX століть, деякі належать пензлям знаних художників. А цей портрет, що придбав Лозинський, виконано доволі на аматорському рівні, але він експонувався у постійній експозиції. На архівних світлинах середини 30-х років ХХ століття цю роботу невідомого авторства можна побачити в експозиції королівських залів», – розповідає Радіо Свобода Мирослав Побережний, завідувач відділу «Кам’яниця Корнякта» Львівського історичного музею.
Картина з зображенням короля перебувала у незадовільному стані і реставратор першої категорії станкового олійного живопису Юрій Буньо почав її реставрувати.
Повністю інше зображенняЮрій Буньо
«На картині були прориви. Я дійшов до процесу, коли їх потрібно було вирівняти і стикувати так, щоб усунути деформації в ділянці проривів. Стандартними методами це не вдалося зробити, тому що ця картина давніше реставрована і ці прориви нефахово намагались усунути. Виявлені переґрунтування, перемалювання, каніфольні ґрунтові мастики тримали деформацію, що ускладнювало процес вирівнювання авторського полотна. Коли почав процес видалення непрофесійних ґрунтувань, то побачив під низом інший колір фарбового шару, і мене це насторожило: звідки там цей колір, чому така різниця в колористиці. Я призупинив реставраційні роботи і реставраційною радою було вирішено провести рентгенівські дослідження картини. На знімках побачили, що там намальована інша людина. Це рідкісний випадок, коли перемалювання виконали зі зміною композиції, рисунку, колористики, особи портретованого. На рентгенівському знімку було видно, що нижній фарбовий шар у доброму стані, що понад 80% його збережено. Перемалювання творів трапляються по музеях, але переважно замальовані по контуру зображення, сюжету. А тут повністю інше зображення, змінили композицію», – каже Радіо Свобода реставратор Юрій Буньо.
Що ж побачили?
Фахівці вирішили, що потрібно зняти верхній шар і відкрити нижнє зображення. На ньому виявилося зображення чоловіка, аристократа, який вишукано, святково вбраний, за французькою модою кінця XVIII – початку ХІХ століття – у чорний сюртук, білу сорочку, поверх якої жабо і довкола шиї обв’язано білу краватку, а ще зі стильною зачіскою того часу. У Галичині такий стиль одягу міг триматись довше. Це парадний портрет, найбільш ймовірно, замовний. Зображена людина, яка мала справу з грішми. Чоловік сидить за столом, на якому лежить якийсь аркуш паперу з написом, на ньому – золоті і срібні монети, кілька з них чоловік тримає у руках. Він виглядає успішним і задоволеним.
На паперовому аркуші, який зображений на картині, вдалося прочитати німецькою Sechs Tausend («шість тисяч»), а в кінці – Prag. Що це означає – Прага чи щось інше – невідомо.
Однак це радше вказує на те, що намальований меценат, який жертвував гроші на якийсь соціальний проєкт. Адже вказано суму 6000, бо банкіра у такому вигляді не показували, припускає мистецтвознавиця Львівської галереї мистецтв Світлана Стець.
Відтак, як виявилося через 110 років, колекціонерові Владиславу Лозинському продали фальсифікат.
Це зображення банкіра чи лихваряМирослав Побережний
«Лозинський збирав пам’ятки польської історії та культури. Навряд чи купив би портрет якогось чоловіка. Натомість це зображення банкіра чи лихваря, а може, фінансиста, стало основою, на яку зверху намалювали фарбами портрет Яна ІІІ Собеського. Відомо було, що такий портрет колекціонер придбає, швидше за все», – говорить Мирослав Побережний.
Портрет короля створений у ХІХ, можливо, на початку ХХ століття. А оригінальне зображення чоловіка на картині, ймовірно, малювалось на 30-50 років раніше. Такі портрети практикувалися в Центральній Європі в останні 20-30 років ХІХ століття. Виглядає на те, за оцінками фахівців, що замалювали ціннішу роботу професійного митця, радше, представника австрійської живописної школи.
Припускають, що автором може бути Кароль Швейкарт. Цей художник прибув у Львів у 1802 році, маючи 30 років, і належав до групи професійних австрійських портретистів. Художник заробляв своїми роботами, а не жив за рахунок меценатів. У Львові наприкінці XVIII – початку ХІХ століття переважно мистецькі твори купували банкіри, купці, промисловці, науковці. Вони замовляли художникам свої портрети і своїх рідних, друзів. Кароль Швейкарт вирізнявся старанністю, точністю відтворення, приділяв увагу деталям. Утім, він у цей час був не єдиним професійним портретистом. У Львові у цей період творив також німець за походженням, відомий митець Йозеф Рейхан. Але у нього інша манера письма, зауважила мистецтвознавиця Львівської галереї мистецтв Світлана Стець. Чимало портретів Рейхана експонуються в історичному музеї. А ось на стиль Кароля Швейкарта портрет невідомого аристократа дуже схожий.
Використали старе полотноЮрій Буньо
«Припускаю, що просто використали старе полотно за основу, усунувши прориви, як вміли на той час, і намалювали Собеського. У ці роки фальсифікат важко було відрізнити від оригіналу. Дивились, чи старе, чи нове полотно позаду роботи. Реставратор, як лікар, але лікує не пацієнтів, а твори, діагностує їх. Зроблені фізико-хімічні аналізи білого пігменту, якими перемалювали картину. І виявлено, що перемалювання виконані з домішками пігменту цинкових білил, а на давнішому авторському малярстві застосовані свинцеві білила.
Ще була одна складність під час реставраційної роботи, що між авторським фарбовим шаром, тобто тим чоловіком із монетами, і між зображенням короля не було товстого проміжного шару ґрунту чи шару лаку, тоді було б простіше зняти запис. Була лише тонка потемніла лакова плівка, тому весь верхній запис знімався під контролем бінокулярної лупи, цифрового мікроскопа, ультрафіолетових променів. Тонкі шари накладалися одні на одні і я дуже обережно, міліметр за міліметром, скальпелем, пом’якшуючи запис розчинниками, знімав пізніший запис. Це була кропітка робота, важливо було не пошкодити нижній авторський шар, а для цього потрібно мати відчуття в руках, «головне вчасно спинитись»», – як казав мій вчитель Володимир Мокрій», – каже реставратор Юрій Буньо.
Зображення польського короля і невідомого чоловіка збереглись добре. Однак, як оцінюють експерти, портрет Яна ІІІ Собеського виконаний набагато гірше, місцями пастозно кладена фарба просто з тюбика. А картина з невідомим чоловіком витончена, намальована лесувальними шарами (тобто тонке нанесення шару фарби), які наносять і це вказує на автора з професійною школою. Чий портрет намальований і ким – це поки що загадка.
Юрій Буньо реставрував роботу протягом дев’яти місяців. Намагався працювати швидше і часто затримувався за роботою, бо мотивувало те, що ж насправді намальовано на оригінальному портреті. «Результат дуже мене потішив. Нове життя «нової» старої картини. Вперше у моїй практиці такий унікальний досвід», – зауважив реставратор.
Є чимало запитань, які поки що без відповіді: все ж таки, чому Владислав Лозинський, який знався на мистецтві, був справжнім колекціонером купив портрет Яна ІІІ Собеського і хто його намалював поверх іншого зображення? Мистецтвознавці зауважують, що колекціонер намагався дешево купити роботу і потім її обмінював. Найбільшим його захопленням була культура Речі Посполитої. Досліджень щодо визначення оригінальності картини тоді не було. Оцінювали, як кажуть, «на око».
На Заході використовують такі технології, що дозволяють розшарувати живописні слої, тоді виходить дві картини. За словами львівського реставратора, не було товстого проміжного шару ґрунту чи лаку, щоб відмежувати два портрети.
