Львів – Після майже дворічної перерви сьогодні у Львові відчинились двері Палацу Владислава Лозинського для відвідувачів. Тут представлена основна колекція мистецьких творів ХІХ-ХХ століть Галереї мистецтв імені Бориса Возницького. Львів’яни побачать відремонтований і реставрований палац, а також оновлену експозицію.
У понад 20 залах Палацу Лозинського представлені 365 мистецьких творів, з яких 240 експонується вперше. Адже раніше їх могли бачити лише працівники Галереї мистецтв імені Бориса Возницького у фондосховищах. Чимало картин навіть не мали рам або ж вони були пошкоджені. Довелось реставрувати чи виготовляти нові.
Виставку компонували передусім стилістично, починаючи від австрійського періоду.
Хотіли показати художній процесТарас Возняк
«Ми хотіли показати художній процес у всій багатогранності, те, що ми маємо у запасниках. Розпочинається, умовно кажучи, з австрійського періоду, милого й інколи смішного. Романтичні полотна наполеонівської епохи.
Картина живе, дихає, тріскає і її треба періодично чистити навіть від пилу. Зробили нові рами для полотен, де це було необхідно. Польський художник вірменського походження Казимир Сікульський представлений на виставці вперше.
Чомусь його робота «Гуцульський триптих Богородиці» знаходився у підземеллі. Роботи митців групи «бойчукістів» (група художників, послідовників українськго митця Михайла Бойчука, багатьох було репресовано, як і Бойчука-ред.) були всі без рам. Це плеяда українських художників...», – розповідає директор Галереї мистецтв Тарас Возняк.
На виставці можна побачити твори художника Яна Матейка, зокрема його знакова картина «Портрет дітей», а ще чимало робіт польського митця Яцека Мальчевського, українського і польського художника Генріха Семирадського, якого називали «співцем італійського неба», а його картини, за оцінками мистецтвознавців побудовані дещо театралізовано. Генріх Семирадський працював певний час у львівській опері і сьогодні там можна побачити театральну завісу його авторства «Парнас».
Експонується у Палаці Лозинського кілька творів модерного українського художника Олекси Новаківського, учня Яна Матейка, Яцека Мальчевського. Втім Галерея мистецтв має лише одну роботу цього митця, а кілька картин для експозиції взяли в депозит у Національному музею імені Андрея Шептицького і з приватних колекцій.
А ще презентовано багато картин українських митців Івана Труша, Романа і Марґіт Сельських, Олени Кульчицької, Ярослави Музики, яка була серед засновників Асоціації незалежних українських митців у 1931 році. Ярослава Музика заповіла Галереї мистецтв твори, які вдалося зберегти від нищення комуністичним режимом. Частина робіт представлена в експозиції.
Увагу привертає «Портрет жінки» художника Яна Рустема, у якого, як стверджують дослідники, навчався малярству Тарас Шевченко.
У нього вчився ШевченкоНаталія Крокіс
«Коли я шукала матеріали про творчість Яна Рустема, то випадково знайшла, що в нього вчився Шевченко. Ян Рустем у 1798 році переїхав у Вільно створювати нову мистецьку школу і саме тоді Шевченко навчався у Яна Рустема, про що є спогад Кобзаря, який пише своєму другові, що у нього викладає рисунок Ян Рустем, який говорить, що рисуванню потрібно вчитися 6 років, а малювання – півроку.
Цікавим є в експозиції «Портрет Франца Йосифа» на коні, який виконав знаний художник Юліуш Коссак, автор багатьох портретів і картин на історичну, військову тематику, який творив величезну колекцію кінних парадних портретів. А це і російських імператорів, Наполеона. Можна ознайомитися з єврейськими художниками, зокрема Маурицієм Ґотлібом, який походить із Дрогобича і вливається у європейське мистецтво, як художник- єврей. Він помер у 22 роки, досить молодим», – говорить Радіо Свобода Наталія Крокіс, співкуратор експозиції, завідувач відділу «Музей європейського мистецтва ХІХ-ХХІ століть».
Окрема історія для тематичної виставки це портрети польського живописця Артура Ґротґера – дівчинки і хлопчика з села Борщовичі, що на Львівщині.
«У Борщовичах проживав Ян Машковський. Артур Ґротґер товаришував із його сином Марцелієм Машковським. Артур Ґротґер мав рисувальну школу при університеті. Він прославився революційними та історичними роботами, а тут маємо два портрети», – каже Наталія Крокіс.
Експонують 5% з фондів
Вперше в оновленій експозиції галереї гіпсові роботи польської скульпторки, живописиці, представниці львівського середовища Люни Дрекслер, яка творила у першому десятилітті ХХ століття. Вона експериментувала з різними техніками, тонуванням. Мисткиня навчалася у Парижі і експерти кажуть, що на її творчість мав вплив сам Франсуа Роден.
Похована Люна Дрекслер на Личаківському цвинтарі.
У Галереї мистецтв у Львові налічується 65 тисяч одиниць зберігання, а презентується близько 2 тисяч. За словами директора Тараса Возняка, музей виставляє 5% від загальної кількості того, що є у фондосховищах. Втім, це практика і світових музеїв.
Палац Лозинського, де нині експозиція Галереї мистецтв був збудований у 1873 році на замовлення місцевої шляхти, родини Дідушицьких. Невдовзі цей житловий будинок придбав польський історик мистецтва, письменник, колекціонер, людина, яка оберігала пам’ятки культури Галичини Владислав Лозинський. У палаці розташовувалася його приватна колекція, яка тепер належить Галереї мистецтв. Після смерті Владислава Лозинського, у 1914 році місто викупило будівлю і частину колекції європейського мистецтва. У міжвоєнний час, між Першою і Другою світовими війнами, це був Національний музей.
Під час Другої світової війни і у повоєнний час, 1945-1953 роки, Львів втратив більшу частину культурної спадщини. Її вивозили вагонами. За оцінками дослідників, до 1939 року у Львові з-поміж усіх міст тодішньої Польщі було найбільше мистецьких і писемних пам’яток. Картини художника Яна Матейка «Баторій під Псковом» і «Рейтан у Сеймі» експонуються у Краківському замку, у представлена картина «Люблінська унія».
На ремонт Палацу Лозинського, реставраційні роботи і підготовку експозиції витратили 13 млн гривень, з яких 3 млн – з бюджету держави, а 10 млн зароблених Галереєю мистецтв.
