Текст створений у співавторстві з Тіною Пересунько
Поява у світі близько 100 років тому однієї з найпопулярніших різдвяних композицій Carol of the Bells – це лише закордонна частина її історії. Адже жителі її рідного краю добре знають, звідкіля родом «Щедрик». Адже це українська народна колядка, музику до якої написав український композитор Микола Леонтович ще на початку ХХ століття. У великий світ її вивіз хор Олександра Кошиця, який у 1921 році вперше в Америці виконав «Щедрика» в «Карнегі-Голі». Це вже потім Пітер Вільховський, американський музикант українського походження, який почув там цю колядку, написав її англомовну версію Carol of the Bells.
Але факт написання Леонтовичем «Щедрика» саме у Покровську, де композитор 4 роки жив і працював викладачем музики, наразі документально не підтверджений. Більшість сучасних музикознавців сходяться на тому, що працювати над створенням пісні Леонтович почав у 1910 або ж у 1913 році, коли перебував на Вінниччині, звідки родом.
Про це Голосу Америки на підставі власних багаторічних досліджень теми розповіла засновниця Інституту Леонтовича Тіна Пересунько.
Волинське коріння
У рукописі пісні композитор зазначив над нотами, що твір походить «із Волині».
У 1913 році був надрукований збірник українських народних пісень із текстом «Щедрик», записаним фольклористами у селі Краснопіль на Житомирщині – це Волинь.
І саме цей, волинський варіант «Щедрика», Микола Леонтович взяв за основу свого хорового аранжування.
Тож географія пісні насправді широка, наголошує Пересунько.
Вона також аналізує низку історичних паралелей на тлі російського терору Покровська – як сьогодні, так і 100 років тому.
Крім того, цікаво, що, як колись, тодішній український Головнокомандувач й глава держави Симон Петлюра відрядив Українську Республіканську Капелу на гастролі у 17 країн Європи та Америки із тим же «Щедриком» у репертуарі, так і хор з Покровська проводжав свого часу на гастролі Валерій Залужний.
У травні 2019 року Залужний, пізніше Головнокомандувач української армії, урочисто проводжав хор із Покровська із Київського залізничного вокзалу.
Проєкт, нагадує Тіна Пересунько, підтримала віце-прем’єр-міністерка України з євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Утім державного фінансування він так і не здобув, хор виступив лише у Празі (до 100-річчя західноєвропейської прем’єри «Щедрика»), а до Нью-Йорка співаки так і не доїхали.
Особиста історія Леонтовича у Покровську
Стосовно Покровська в особистій історії Леонтовича, то композитор справді мешкав і працював тут (на той час – у Гришиному, нині – Покровськ).
Тіна Пересунько розповідає: восени 1904 року, коли композитору було 26 років, він переїхав до Покровська з Вінниці й працював тут упродовж 4 років вчителем співу у місцевій школі.
Створив із учнів школи й працівників Покровської залізничної станції аматорський хор, з яким гастролював містами й селищами Донбасу (Авдіївка, Межова, Чаплине тощо). Концерти були дуже успішними, свідчить Пересунько.
Тут же, у Покровську, під час кривавих подій Російської революції 1905 року, коли поневолені народи Російської імперії почали боротьбу за свої демократичні права, Микола Леонтович долучився до місцевого повстання працівників залізничної станції та вчителів школи.
Російські війська й поліція придушили спротив, а у будинку Миколи Леонтовича проводився обшук.
Лідерів руху опору – місцевих учителів Прохора Дейнегу й Лідію Доброву, найближчих друзів Леонтовича, було убито.
Поруч з їхніми могилами, на залізничному цвинтарі Покровська, був похований й новонароджений син композитора – одна з найбільш трагічних сторінок у покровській біографії Миколи Леонтовича.
«Ми поховали нашого маленького на залізничному кладовищі, поруч з дорогими нам могилами Дейнеги і Добрової», – цитує Тіна Пересунько спогади дружини композитора Клавдії.
Тож автор «Щедрика» тісно пов’язаний з Покровськом й з історією російського терору у цьому місті.
Від Покровська до Карнегі Гол
У Покровському історичному музеї збереглися особисті речі родини Миколи Леонтовича, зокрема, хлібниця із зображенням ластівки.
Під впливом цього раритету за рішенням міської влади у 2017 році на гербі міста зобразили ластівку – символ пісні «Щедрик».
2018 року у Покровську провели «Щедрик-фест», під час якого організували всеукраїнський конкурс хорів й утворили Українську Республіканську Капелу NOW – великий український хор, що упродовж 2019 року мав об’їхати з гастролями Європу й Америку, завершивши турне концертом у Карнегі Гол.
Саме «Щедрик» Леонтовича став хітом гастролей капели у 17 країнах, а сам проєкт мав політичну метуПересунько
На цей проєкт владу міста надихнула серія публікацій Тіни Пересунько про світові гастролі Української Республіканської Капели – державного хору Української Народної Республіки, що упродовж 1919-1924 років концертував світом під орудою диригента Олександра Кошиця з метою промоції ідеї української незалежності.
«2016 року, коли в Україні відзначали 100-річчя української прем’єри «Щедрика», я дослідила архів цього хору й опублікувала дослідження з історії міжнародної прем’єри пісні. Опрацювавши тисячі архівних документів 12 мовами світу я встановила, що саме «Щедрик» Леонтовича став хітом гастролей Української Республіканської Капели у 17 країнах Європи та Америки, а сам проєкт мав політичну мету – добитися під час засідань Паризької мирної конференції (1919-1920) міжнародного визнання України», – пояснює Тіна Пересунько.
Як відомо, після падіння Російської монархії, Україна, другою після Фінляндії, проголосила 22 січня 1918 року незалежність, потім постали незалежна Польща, країни Балтії, Південного Кавказу.
Симон Петлюра, публіцист та арт-критик у минулому, надихнувся музикою Леонтовича на одному з київських концертів хору Олександра Кошиця. Через музичну дипломатію він сподівався показати світові культуру українського народу та його відмінність від росіян й здобути Україні підтримку у війні з більшовицькою Росію, що вторглася на українські землі.
Тоді, нагадує Пересунько, лідери Антанти США, Франція та Велика Британія не визнали та не підтримали Україну.
Втративши батьківщину, хор Олександра Кошиця залишився у США.
Знана всьому світові мелодія Леонтовича 100 років тому була символом музичного спротиву України російській окупаціїПересунько
5 жовтня 1922 року «Щедрик» уперше прозвучав у Карнегі Голі, а 1936 року з’явилась англомовна версія пісні – «Carol of the Bells», яку сьогодні на Різдво співає цілий світ.
«Моє дослідження викликало резонанс в українському суспільстві, адже тривала російська окупація на Сході України, а знана всьому світові мелодія Леонтовича, як виявилося, 100 років тому була символом музичного спротиву України російській окупації», – додає Тіна Пересунько.
Упродовж 2016-2017 років вона презентувала своє дослідження на конференціях, перед українськими послами в МЗС, на Форумах культурної дипломатії. Встановивши дати західноєвропейської й північноамериканської прем’єри «Щедрика» (11 травня 1919 року: Прага; 5 жовтня 1922 року: Нью-Йорк) почала лобіювати ідею відзначення 100-річчя цих ювілеїв.
Й першими, на початку 2018 року, до дослідниці звернулись саме представники міста Покровськ. Їм заімпонувала історія «Щедрика» як пісні-спротиву російській окупації. Адже вони ще з 2014 року стикнулися із загрозою російського вторгнення й шукали спосіб привернути увагу світу до регіону.
На замовлення мерії міста Тіна Пересунько розробила мандрівну виставку з історії «Щедрика», яка експонувалася у Києві та в 11 містах на Сході України, й проконсультувала розробку маршруту турне Української Республіканської Капели NOW.
«Щедрик проти русского міра»
Тіна продовжила популяризувати тему, створила й презентувала у Верховній Раді й у Кабінеті Міністрів України ще одну виставку з історії пісні – «Світовий тріумф Щедрика – 100 років культурної дипломатії України», написала й опублікувала книгу «Щедрик проти русского міра».
Тоді дослідженням зацікавились представники Програми імені Фулбрайта в Україні. На їх запрошення Пересунько виступала з лекціями «Від Щедрика до Carol of the Bells» у переміщених через війну українських університетах. Одна із презентацій відбулась у нині окупованому Бахмуті.
У жовтні 2019 року разом із київським офісом Програми Фулбрайта провели концерт в Національній філармонії України «Від Щедрика до Carol of the Bells». Тоді ж, у фулбрайтівському колі, зародилася ідея другої спроби організувати концерт у Карнегі Гол.
Подав ідею фулбрайтівський стипендіат Юрій Савчук, нинішній директор Музею війни у Києві. Торік саме він організував масштабний проєкт із заміни радянського герба на український тризуб на монументі Батьківщина-Мати. Тоді він щойно повернувся із Нью-Йорка, де упродовж квітня-вересня 2019 року курував в Українському Музеї виставку до 100-річчя української незалежності, тож добре розумів контекст американської прем’єри «Щедрика».
Ідею концерту в Карнегі Голі підтримала директорка Програми Фулбрайта в Україні Марта Коломієць, вона ж ініціювала організацію проєкту: розпочала перемовини із Карнегі Гол, залучила представників української діаспори в Америці, Посольства США.
Й ця, друга спроба, таки вдалась. Український «Щедрик» знову пролунав у легендарному концертному залі «Карнегі Гол» у Нью-Йорку.
Дитячий хор «Щедрик», що їхав виступати у Карнегі Гол, провадив свої київські репетиції у підвалах, ховаючись від обстрілів російських ракетThe New York Times
Особливо ж історія «Щедрика» заговорила до сучасників – і в Україні й світі, коли у лютому 2022 року російські війська підступили не тільки до Покровська, а й до Києва, каже Тіна Пересунько.
«Дитячий хор «Щедрик», що їхав виступати у Карнегі Гол, провадив свої київські репетиції у підвалах, ховаючись від обстрілів російських ракет», – писала газета The New York Times. Так само як колись й хор Олександра Кошиця, що вирушав на гастролі до Парижу під звуки обстрілів російських гармат.
4 грудня 2022 року під час концерту у Нью-Йорку Верховний головнокомандувач й Президент України Володимир Зеленський звернувся до присутніх в залі із закликом підтримати Україну, слухаючи музику Миколи Леонтовича. Так само, як колись апелював до світу й Симон Петлюра, зауважує Тіна Пересунько.
«Покровськ сьогодні вкотре перед загрозою російської окупації й терору. Нещодавно з міста евакуювали пам’ятник Миколі Леонтовичу, встановлений тут 2018 року на підтримку ідеї світового турне Капели NOW. Його перевезли до Вінниці, куди у 1908 році переїхав й сам композитор, втікаючи від переслідувань російської поліції», – розповідає Пересунько.
А за підтримки Німецько-українського товариства у 2024 році була створена 3-D модель будівлі, де вчителював Микола Леонтович в Покровську.
Російська розправа над автором світового шедевру
Дослідниця констатує: уникнути розправи росіян автору «Щедрика» не вдалося.
Після від’їзду хору Олександра Кошиця до Парижа, столицю України захопила російська армія. Леонтович залишився під окупацією. Сам удома – як згодом герой однойменної різдвяної кінокомедії.
«Це мій дім, я маю його захистити», – казав у фільмі 9-річний Кевін під звуки Carol of the Bells, коли батьки, залишили сина самого вдома, поїхали до Парижа, – каже Пересунько. – Українцям 100 років тому не вдалося відбити дім від грабіжників».
23 січня 1921 року, коли хор Олександра Кошиця з тріумфом виконував у паризькому Театрі Єлисейських полів пісні Миколи Леонтовича, композитора застрелив на Вінниччині агент Російської ЧК.
Він саме дописував свою першу у житті оперу.
Цю оперу Микола Леонтовича не дописав. А Україна ще довгі 70 років перебувала під окупацією совєтів.
Тіна Пересунько нагадує – «Щедрик» належить до жанру українських щедрівок – обрядових новорічних пісень, які виконувалися на теренах сучасної України ще до прийняття християнства, коли Новий рік відзначали навесні, а додому повертались ластівки.
Тому й у «Щедрику» Миколи Леонтовича співається про ластівку.
Ангеліна Рожкова, директорка Покровського історичного музею прокоментувала: «Як ми розуміємо, наразі немає можливості достеменно ні підтвердити, ані спростувати факт створення саме в пристанційному селищі Гришине (сучасний Покровськ) однієї з версій/проміжних етапів написання композитором шедевру, який став культурною візитівкою України та світовим символом Різдва».
Рожкова цитує мистецтвознавців, які твердять що удосконаленням свого щедевру Леонтович займався роками. Так, дослідник Микола Денисенко з Немирова стверджує, що цей твір Миколи Леонтовича, вперше прозвучав iще в Чукові (1903 рік, період, який передував перебуванню Леонтовича на Донеччині), а потім через 16 років – у Києві.
Мешканці Покровська, каже Рожкова, добре знають, що «фундамент культурного життя міста, коли на початку XX століття в пристанційному селищі не було бруківки, освітлення, був закладений за участі видатного композитора, осяяний його талантом».
Крім того, у Покровську в той час діяв Гришинський хор, перший в Україні робітничий хор з числа залізничників, духовий оркестр.
Під керівництвом Миколи Леонтовича він виконував його композиції, а також твори інших українських композиторів, а ще польські, вірменські, російські та єврейські народні пісні.
«У будь якому разі, звідки б не походила мелодія і де б не створював свій хоровий шедевр Микола Леонтович, із містом Покровськ, що нині на слуху усього світу через загрозу російської окупації, композитора пов’язують не менш вагомі факти, ніж історія написання культової мелодії «Carol of the Bells», – підсумувала Тіна Пересунько. – Адже у Покровську композитор жив і працював упродовж 4 років та був свідком російського терору у цьому місті ще 100 років тому».
Форум