Сьогодні, 22 квітня, із заходом сонця євреї світу починають святкувати Песах.
Євреї – це одна з найбільших і найдавніших національних меншин в Україні: до початку повномасштабного вторгнення спільнота налічувала близько 300 тисяч осіб. Втім, російська військова агресія змусила значну частину з них поїхати з України, і на сьогодні точних даних про чисельність громади немає. Та, попри зменшення спільноти, єврейські організації продовжують втілювати проєкти в Україні, допомагають постраждалим від війни та все більше українізуються.
Радіо Свобода розповідає, як змінилося життя євреїв в Україні протягом останніх двох років.
«Проживають те ж, що і українські родини»
Напочатку 2023 року міністр закордонних справ Ізраїлю повідомив, що в країну вирішили емігрувати після повномасштабного вторгнення Росії 15 тисяч українських євреїв. Ще більше в Ізраїль виїхало українців неєврейського походження, які мають в країні родинні чи дружні зв’язки і в майбутньому можуть так само поповнити єврейську спільноту в Ізраїлі, вважає ізраїльський політолог Володимир Зеєв Ханін. Втім, Ізраїль – не єдина країна, куди представники єврейської спільноти виїжджали через війну. Зокрема, американська єврейська гуманітарна організація JDC допомагала переправляти українських євреїв через кордон до Молдови, Польщі та Румунії, писали журналісти Deutsche Welle.
Головний рабин України Моше Реувен Асман каже, що близько половини єврейської громади покинули межі держави, за його підрахунками, це майже 150 тисяч осіб. Він вважає, що частина з них повернеться додому після завершення війни, а дехто вже зробив це, не чекаючи завершення бойових дій. Особливо, каже, на міграційні процеси вплинула ескалація між угрупованням «Хамас», визнаним терористичним в ЄС і США, та Ізраїлем в жовтні 2023 року.
18 квітня, на зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським напередодні Песаху, головні рабини українських міст зазначили, що не виїжджали з країни від початку повномасштабного вторгнення, бо під час війни важливо залишатися зі своєю громадою.
«Головне – не мати страху», – сказав головний рабин Дніпра Шмуель Камінецький. А президент України відзначив символізм того, що бачиться з лідерами громади у єврейській школі у бомбосховищі.
Значна частина українських євреїв стала внутрішніми переселенцями, тому громади в тилових регіонах України зробили своїм пріоритетом гуманітарну та психологічну допомогу для цих людей, говорить Радіо Свобода Влада Недак, керівниця жіночої єврейської організації «Проєкт Кешер».
«Переважно євреї проживають те ж, що і українські родини. Хтось чекає на чоловіків, синів із війни, хтось втратив родину. Є сім’ї, де чоловіки залишились, а жінки поїхали в Ізраїль. А хтось повернувся, тому що життя там теж нелегко дається», – зауважує Влада Недак. Вона розповідає, що їхні проєкти так само під час війни сфокусувалися на підтримці, яка була вкрай необхідна переселенцям.
У новому місті часто згадують про своє коріння, і воно виявляється єврейськимВлада Недак
«Родини переміщуються, переїжджають і, шукаючи якоїсь першої підтримки в новому місті, часто згадують про своє коріння, і воно виявляється єврейським, – пояснює Влада Недак. – Були випадки, коли жінка приходить і розповідає, що у неї чоловік – єврей, але вони ніколи не належали до спільноти, не знають традицій, а зараз хочуть бути дотичними – і громада відкриває для них двері».
Вона розповідає, що запит на спілкування в спільноті все ще великий. Тому кількість офлайн-заходів збільшилася майже втричі.
«Раніше ми просто починали шабат або зустріч з дуже швидкого знайомства і переходили до основної частини, а зараз потребуємо того, щоб згадати про домівку, створити комфортну атмосферу, щоб люди не відчували дискомфорт і зайвий стрес через те, що вони не в своєму домі або його вже більше не існує», – пояснює Влада Недак. І згадує, що навіть розбираючи тексти Тори у новому колі, ніколи не знає, який фрагмент може стати тригером для людей, які через війну втратили дім.
«Зараз я принципово стараюся розмовляти українською»
Тригером все більше стає і російська мова. Головний рабин України Моше Реувен Асман говорить, що почав публічно говорити українською, бо не хоче користуватися мовою агресора.
Коли я чую німецьку, мені дуже важко її сприймати – це в євреїв на генетичному рівні. І я розумію, що для багатьох українців так само з російськоюМоше Реувен Асман
«Я народився в Ленінграді і спочатку не знав жодного слова українською. Але зараз я принципово стараюся розмовляти цією мовою, – каже рабин та згадує про свій досвід з німецькою мовою, – коли я буваю у Німеччині і чую там німецьку, мені дуже важко її сприймати – це в євреїв на генетичному рівні. І я розумію, що для багатьох українців так само з російською».
Моше Реувен Асман говорить, що перехід на українську в єврейській спільноті – все ще не масове явище, хоч кількість тих, хто принципово відмовляється від російської поступово зростає. Водночас рабин наголошує, що російська – це можливість звертатися до євреїв з Росії, Білорусі чи Казахстану: «У всьому світі я розмовляю російською, щоб донести правду про те, що відбувається в Україні», – підкреслює Моше Асман та додає, що все частіше за кордоном до нього з поваги звертаються українською.
Але ще кілька років тому ситуація була зовсім іншою. Влада Недак згадує, що «Проєкт Кешер» був одним з перших, хто у 2018 році зробив повністю україномовний сайт. Не всі тоді реагували на це схвально, говорить директорка.
«Повірте, були ті, хто казав, що це не ваша мова. А зараз я розумію, що й російська не є моєю. Мовою моєї родини був навіть не іврит, а ідиш. Я чула в дитинстві, як розмовляв дідусь з бабусею саме цією мовою», – ділиться Влада Недак.
На її переконання, російська зараз не відчувається як спільна мова, натомість вона «відчувається як мова ворога». Вона каже, що їй хотілося б, щоб у будь-якій частину світу можна було легко ідентифікувати українських євреїв: «Навіть якщо вони погано розмовляють українською. Але принаймні вітаються цією мовою. Тоді б ми в єврейських колах могли сказати: «О, ви з єврейської спільноти з України!»– ділиться Недак.
Вона пригадує, як на подіях організації поступово почали впроваджувати українську: спочатку вітальні слова, неформальне спілкування, окремі виступи українською, згодом – вся офіційна частина.
Особливо Влада була вражена, коли почула від рабина Олександра Духовного суботню службу повністю українською. Жінка розповідає, що під час служби читається молитва, у якій є поминальний кадиш, де згадують всіх загиблих євреїв під час різних історичних періодів.
«Тоді рабин запропонував нам згадати всіх українських військових, які загинули. Це було для мене настільки потужно, просто вражаюче. Це був 2019-2020 рік», – говорить Недак.
«Раніше читали тільки івритом або російською»
Поступово в Україні з’являються й переклади релігійних текстів з івриту: псалми, пасхальна Гаґада, дитячі книги до свята Пурим. Щоб такі книги з’являлися частіше, бракує професійних перекладачів, каже рабин Моше Реувен Асман. Через це часом доводиться перекладати не з оригіналу, а з англійської чи російської.
Один з професійних перекладів песахальної Гаґади вийшов цьогоріч у видавництві «Дух і літера» за сприяння «Проєкту Кешер». Раніше українські євреї проводили читання головного тексту вечері івритом або російською, кажуть в організації.
Читання Гаґади – це основна частина седеру, тобто святкової вечері на Песах. Текст Гаґади переповідає черговість ритуальних дій, у яких йдеться про всі заповіді свята Песах, а також розміщені деякі традиційні уривки з Тори та Талмуду, пісні, виховні моменти, які передають сімейні та релігійні традиції між поколіннями.
У друковану версію українського перекладу, крім класичних текстів, вирішили додати також коментарі й методичні матеріали українських євреїв минулого: Шолом-Алейхема, Хаїма Нахмана Бяліка, Шмуеля Йосефа Агнона, Зеєва Жаботинського, Хави Шапіро та інших. Крім того, «Проект Кешер» збагатив видання Гаґади публічними цитатами сучасних українських лідерів, громадських діячів, митців і поетів – Святослава Вакарчука, Ліни Костенко, Оксани Забужко, Семена Глузмана.
Поки що переклади важливих релігійних текстів українською – це більше просвітницька ініціативна єврейських організацій, ніж запит самої спільноти. Але ситуація, каже Влада Недак, поступово змінюється.
«Переклад з івриту – це складний процес, до якого ми залучаємо багатьох фахівців і багато консультуємося, залучаємо спільноту. А нещодавно на презентації Гаґади прозвучало запитання: «А що ми будемо далі перекладати?». Звучало слово «ми», – ділиться керівниця «Проєкту Кешер» і додає, що серед пропозицій у єврейській спільноті – перекласти наступним шабатний сидур.
Вона пояснює, що першим для перекладу обрали текст до Песаха саме тому, що це свято розповідає про те, як важко діставалась свобода, як довго євреї позбувалися набутого рабства. А тема боротьби за свободу, зауважує, особливо актуальна під час російсько-української війни.
Крім цього, українською вперше готуються видати Тору, головну книгу іудаїзму. На цьому наголосив на зустрічі з президентом України голова ради Федерації єврейських громад України рабин Меїр Стамблер. За його словами, це наближає «повну перемогу» України.
«Антисемітизм в Україні найчастіше має російський слід»
Протягом усієї історії свого існування євреї об’єднувались в громади, а синагоги завжди були центрами цього єднання по всьому світу. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну єврейська спільнота, розповідають тут, намагалася відновлювати більше молитовних будинків в Україні і створювати єврейські осередки навіть у маленьких громадах. Зокрема, на Закарпатті у 2020 році почали відновлювати одну з найстаріших синагог в Україні. Російська агресія перекреслила ці плани, кажуть в єврейській громаді, частина синагог повністю знищена через обстріли, а на окупованих територіях можливості продовжувати єврейське життя немає. Головний рабин України Моше Реувен Асман говорить, що більшість євреїв виїхала на підконтрольні українські території, частина з них пізніше – за кордон. Крім синагог, через обстріли постраждали також і єврейські меморіальні місця: цвинтар у Білій церкві, Берковецький цвинтар, Дробицький Яр у Харкові, Бабин Яр у Києві.
«Це символічно, що вони (росіяни) говорять про денацифікацію, а їхні ракети стріляють туди, де нацисти знищували людей», — коментує Моше Реувен Асман. А відповідаючи на запитання про антисемітизм в Україні, говорить, що тут його «набагато менше, ніж в Америці, Європі і навіть Ізраїлі». З початку повномасштабної війни в Україні різко скоротилася кількість зафіксованих злочинів на ґрунті антисемітизму, про це також йдеться в річному звіті організації Freedom House за 2022 рік.
Моше Реувен Асман пояснює, що «люди з неадекватною позицією чи ворожим ставленням можуть бути у будь-якій країні світу», але визначальною є позиція держави і її реакція на такі випадки. «В Україні є кримінальна відповідальність за антисемітизм, і це ухвалили ще до початку повномасштабного вторгнення», – наголошує рабин.
Моше Реувен Асман розповідає, що нещодавно отримав від СБУ звіт про деякі випадки антисемітизму, які фіксували правоохоронці в Україні:
Не треба роздувати, якщо хтось там десь намалював свастику, тому що це міг зробити агент, щоб потім роздувати тему про нацизм в УкраїніМоше Реувен Асман
«Більшість з них ідуть з Росії. Найчастіше це підлітки, які навіть не є антисемітами, які не розуміють, хто такі євреї. З ними комунікували з Росії через невеликі телеграм-канали, не всім навіть платили, дехто це робив просто за лайки у соцмережах».
Він каже, що у спільноті закликає не реагувати на такі випадки. «Моя позиція така: якщо держава не зреагує, тоді ми маємо втручатися. Не треба роздувати, якщо хтось там десь намалював свастику, тому що це міг зробити агент, щоб потім роздувати тему про нацизм в Україні», – підкреслює Моше Реувен Асман. І зазначає, що на інформаційну діяльність під час війни йде майже половина його часу, іншу половину він присвячує гуманітарним проєктам, передаючи допомогу постраждалим під час війни.
|
Із 22 квітня із заходом сонця євреї світу починають святкувати Песах – центральне юдейське свято на згадку про вихід з Єгипту. Песах вшановує визволення євреїв з єгипетського рабства, яке, як вважається, відбулося близько 1200 року до Різдва Христового під проводом пророка Мойсея. Песах святкують протягом семи днів в Ізраїлі та восьми днів у інших країнах. Свято починається 15 числа місяця Нісана за єврейським місячним календарем. |
Форум