Важко уявити, що що ми прощаємося з Вірою. Перш за все, всі на Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода висловлюють найглибші співчуття Віриній родині – її синові Богдану та її батькам.
Втрату Віри відчують всі, хто її знав. Друзі та колеги на Радіо Свобода завжди пам’ятатимуть її доброту та щирість духу. Багато хто пригадує Віру як інтелігентну, тактовну, скромну, чутливу та світлу людину з великим серцем.
Віра справді була серцем Української редакції. Один з колег описав її як «найкращу людину» в Київському бюро, а також як жінку надзвичайної витривалості – як фізичної, так і психологічної. Ще хтось сказав про Віру, що вона завжди була готова прийти на допомогу.
Наше висвітлення цієї безглуздої, несправедливої війни, яка забрала життя Віри, не було б можливим без неї. Віра координувала редакційні завдання і відрядження для наших кореспондентів, вражаюче працювала з військовими кореспондентами, які працювали на фронтах, що було дуже важливим для нашої аудиторії в Україні. Це висвітлення війни доходило і до росіян, і до інших країн на щоденній основі.
Щодня Віра допомагала координувати роботу наших кореспондентів – де б вони не були і що б не висвітлювали. Хочу процитувати нашого головного редактора: Віра буквально стояла за кожним репортажем та статтею про війну.
Останнє відео, яке продюсувала Віра, розповідало про 87-річну жінку, яка пережила Голокост, та її 94-річного чоловіка, морського офіцера запасу, які евакуювалися з Маріуполя до Києва. Цей матеріал щойно вийшов в ефір.
Дух Віри житиме, і наступні покоління за такими репортажами будуть бачити наш час. Ми на Радіо Свобода спрямуємо смуток та розпач, що ми їх відчуваємо нині, в збереження журналістського спадку Віри. Вона не буде забута, пам’ять про неї продовжуватиме надихати нашу роботу в наступні роки. Її ім’я буде додане до нашої Стіни пам’яті про журналістів Радіо Свобода, які загинули, виконуючи професійний обов’язок. Ця Стіна пам’яті розташована в нашій штаб-квартирі в Празі.
Хочу сказати Віриній родині, що маю надію, що ви знайдете якусь втіху в тому потоці любові до Віри, яка переповнює її колег та друзів – як в Україні, так і в цілому світі. Це заповіт тієї великої поваги, яка була до Віри та її роботи, яку вона так любила. Віра завжди буде невід’ємною частиною журналістської сім’ї Радіо Свобода.
