«Віра не хотіла кидати дім», – згадують колеги, що працювали разом із журналісткою і продюсеркою Радіо Свобода Вірою Гирич. На початку повномасштабної війни вона залишалася вдома, у Києві. Медійниця волонтерила і допомагала літнім сусідам. На своїй сторінці у фейсбуці Віра показувала життя в столиці, яку намагалися оточити російські війська. Вона викладала відео з метро, яке стало укриттям для багатьох киян. Один із останніх записів з порожнього центру столиці вона опублікувала в березні – на ньому видно, як жінка годує покинутого кота. Віра Гирич, пригадують журналісти, була «чуйною колегою, готовою завжди прийти на допомогу».
Вірі Гирич, як і багатьом українцям, на деякий час усе ж довелося покинути свій дім. Повернулася до Києва журналістка на початку квітня, щоб потурбуватися про батьків, які пережили російську окупацію на Київщині. Місяць вони були ізольовані, без води та світла. Після звільнення доглядала за рідними.
28 квітня Віра Гирич загинула у власній оселі. Її тіло знайшли вранці наступного дня – під уламками квартири, яку знищив російський ракетний удар по Києву.
Радіо Свобода, де журналістка і продюсерка працювала останні чотири роки, висловлює глибокі співчуття родині Віри Гирич.
Свій професійний шлях вона пройшла у провідних українських медіа. Серед колег була відома своїм професіоналізмом, відданістю справі та доброю вдачею. У пам'ять про Віру редакція публікує спогади журналістів, які працювали разом з нею в різний час.
Весь вечір, ніч і ранок я вірила, що знайду тебе. Дива не сталосяІрина Андросова, продюсерка Радіо Свобода
«Весь вечір, ніч і ранок я вірила, що знайду тебе. Дива не сталося», – пише у фейсбуці одна з найближчих колег Віри, продюсерка Радіо Свобода Ірина Андросова. Весь час, поки працювали рятувальники, вона пробула на місці трагедії, сподіваючись, що колегу знайдуть живою.
На місці трагедії перебувала ще одна колега Віри – редакторка проєкту Радіо Донбас.Реалії Тетяна Якубович. І теж до останнього надіялася, що жінка вижила під завалами.
«Рятувальники шукали її по дзвінку телефона – бо він був онлайн постійно. Потім знайшли телефон, зрозуміли, куди рухатися далі. Коли покликали поліцію, а не швидку, ми зрозуміли, що, на жаль, вона не вижила. У неї там в квартирі був кіт, якого забрала колись з вулиці – кудись він мабуть вискочив після попадання. Ракета влетіла фактично прямо в її квартиру».
Тетяна каже, що Віра оселилася в своєму домі нещодавно і дуже раділа своїй новій квартирі, робила там ремонт: «Маленька машина, присипана штукатуркою, що лишилась припаркованою під її домом... Нею вона забирала мене в пандемію до офісу, коли не ходив транспорт, бо жили тоді поряд. Вона повномасштабне вторгнення переживала в Києві, волонтерила, допомагала літнім сусідам, а її власні батьки пережили російську окупацію на Київщині».
Попри втрату зв'язку з Вірою, у редакції все ж сподівалися, що колезі вдалося врятуватися, пише Тетяна Овдієнко, керівниця інформаційного департаменту Радіо Свобода у своєму фейсбуці.
«Коли офіційних повідомлень про загиблих немає, а зв'язку з людиною, у квартиру якої прилетіла російська ракета, теж немає упродовж кількох годин, як і немає людини серед поранених, то мозок ще придумує різні версії: Віра незадовго до прильоту могла вийти з квартири, а телефон забула/загубила/вкрали... Але ні...» – написала вона.
Я просто не знаю як розповісти, якої чудової людини більше немаєОлександр Демченко, журналіст проєкту Радіо Донбас.Реалії
«Тепер Віри більше немає, – опублікував пост в знак пам'яті ще один колега з проєкту Радіо Донбас.Реалії. Олександр Демченко, – «Точна» російська ракета потрапила у її будинок, Віра пролежала там всю ніч, а знайшли її лише зранку. Я особисто не злий і не хочу плакати, бо це мало б повтюрюватися щодня. Я просто не знаю, як розповісти, якої чудової людини більше немає».
«Це той самий удар в житловий комплекс в середмісті, який Міноборони РФ підло називає «високоточним ударом в завод», – наголошує журналістка-розслідувачка з проєкту «Схеми» Валерія Єгошина, – Це невимовний біль і абсолютне зло. Винні мають бути покарані».
На втрату колеги у соцмережі відреагувала і керівниця проєкту «Схеми» Наталка Седлецька: «Ми всі приголомшені цією втратою. Віра працювала на Радіо Свобода з 2018 року, до цього працювала на провідних українських телеканалах. Вона була великим професіоналом, віддано та відповідально координувала роботу редакції, була дуже привітна, добра і світла людина...»
«Їй, як і мені, подобалися пагорби Татарки, сліди старого Києва, які тут іще можна знайти. Часто я її зустрічав дорогою на роботу», – пригадує ведучий проєкту Радіо Донбас.Реалії Денис Тимошенко, що мешкає поблизу дому Віри.
«Віра була людиною, яка організовувала чи не все, що аудиторія Радіо Свобода бачить, чує та читає. Вона була людиною надлюдської витривалості – і фізичної, і психологічної. І якоїсь недосяжної мені глибини. Мене надихала і трохи присоромлювала її інтелігентність, чутливість, начитаність, витривалість. Вона була краща за мене, краща за багатьох, кого я коли-небудь бачив. Я подумки рівнявся на неї, коли ставало важко і охоплювала злість. В нас вбили Віру», – сказав журналіст.
Як тактовну, інтелігентну, скромну і добру людину згадує загиблу колегу журналістка Радіо Свобода Власта Лазур: «Без краплі пафосу кажу, Віра буда найдобрішою людиною в нашій редакції. Я ніколи в житті не чула, щоб Віра на когось підвищила голос. Я завжди дивувалася, як можна стільки років працювати в медіа і залишатися такою людяною, спокійною, врівноваженою.
Від нас пішла світла людина з великим серцемВласта Лазур, журналістка і ведуча на Радіо Свобода
Віра була дуже професійною. При цьому, вона належала до таких людей, які тихо і самовіддано роблять свою роботу, ніколи ні на кого не нарікають і ніколи не хизуються результатом. Від нас пішла світла людина з великим серцем. Сум неймовірний».
Притягнути до відповідальності РФ за всі злочини, в числі яких – вбивство колеги, закликає журналістка Радіо Свобода Софія Середа. «Віра була чудовою, дуже доброю, чуйною колегою, готовою завжди прийти на допомогу, – пише на своїй сторінці у фейсбуці, – На жаль, ви вже ніколи не зможете з нею познайомитись особисто, але просто подивіться на цю усмішку, щоб переконатись, що усі мої слова про неї – правда. Віра загинула. Її не повернути...»
Із вдячністю згадують загиблу журналістку та продюсерку й колишні колеги. «Віра була дуже світлою, доброю і надзвичайно небайдужою людиною. Неможливо в це повірити», – пише журналіст «Української правди» Михайло Ткач у фейсбуці.
«Віра для мене – це розум і мудрість, – згадує колегу телеведуча Лейла Мамедова, – Дякую тобі. Спи спокійно. Бо ти молодець, красуня і розумниця!».
Вона була затишна, спокійна і завжди привітна. Її голос був тихим і лагідним, без жодних зайвих емоційЛеся Сакада, журналістка «Суспільного»
«Я познайомилася з Вірою, коли вона прийшла працювати на «1+1». Вона була затишна, спокійна і завжди привітна. Її голос був тихим і лагідним, без жодних зайвих емоцій. Принаймні, я такою її пам'ятатиму... » – такими спогадами ділиться журналістка «Суспільного» Леся Сакада.
Авторка та ведуча інформаційно-аналітичної програми «ТСН. Тиждень» Алла Мазур у фейсбуці теж згадує про спільну роботу з Вірою Гирич.
«Враження таке, що ти була з нами з самого початку ТСН. Негучно. Спокійно. Інтелігентно. Але завжди в той момент, коли дуже потрібно. І завжди було відчуття, що знаєш усе, все розвідаєш – і розкажеш стільки, що не сюжет – цілий роман писати можна.Ми ж біжимо постійно в нашому інформаційному спринті. І здається – будемо поряд один з одним вічно. Ще наговоримось, ще згадаємо…Що відколюється цілий шмат життя - я відчула, коли ти прийшла обнятись: переходила в іншу редакцію…Але ти все – одно залишалась «нашою». І залишаєшся. А орки, що випустили ту кляту ракету, згорять в пекельному вогні. Не пробачимо».
«Мені було приємно згадувати цю людину як справжнього професіонала, – пише медійник і колишній колега Віри Владислав Яцків, – Мені було радісно спостерігати, що її батьки вижили після окупації. І як же зараз боляче, що цієї людини більше немає. Як боляче її батькам, друзям, колегам! Хочеться тримати розум холодним, але я не можу стримати інстинктивний гнів, почуття несправедливості, яке переповнює мене зараз! Спочивай з миром, Віро... А ми свій гнів конвертуємо у правильне русло».
«Ми шоковані та обурені», – такою стала реакція президента Радіо Свобода Джеймі Флая на загибель журналістки та продюсерки Віри Гирич.
Пам’ять про неї надихатиме нашу роботу в Україні та за її межами на довгі рокиДжеймі Флай, президент Радіо Свобода
«Ми глибоко засмучені загибеллю співробітниці нашої Української служби Віри Гирич у Києві вночі. Ми втратили дорогу колегу, яку будуть пам’ятати за її професіоналізм та відданість нашій місії. Ми шоковані та обурені позбавленим сенсу характером її загибелі вдома, в країні та місті, які вона любила. Пам’ять про неї надихатиме нашу роботу в Україні та за її межами на довгі роки», – сказав Джеймі Флай.
Директорка Української служби Радіо Свобода Мар'яна Драч розповіла, що Віра відповідала за контакти з різними редакціями, яких на Радіо Свобода – 23. І сьогодні всі колеги шлють листи зі словами співчуття родині і болю від втрати.
«Віра – не лише професіонал, а й людина з добрим серцем: допомагала афганським журналістам Радіо Свобода, які влітку прилетіли до Києва, рятуючись від репресій «Талібану», – каже вона. – Віра дуже переживала за батьків, які жили майже місяць під російською окупацією на Київщині без світла, водопроводу, газу. Практично не виходили з подвір'я. Вона встигла закупити їм харчів буквально за пару днів перед повномасштабною війною (в яку сама, як зізналася, не вірила)».
Мар'яна Драч згадала останні роботи, над якими працювала Віра Гирич:
Дуже важко усвідомити, що Віри немає, від цього зупиняється подихМар'яна Драч, директорка Української служби Радіо Свобода
«Дуже важко усвідомити, що Віри немає, від цього зупиняється подих. Кожен ранок ми починали разом на редакційних зборах – обговорювали завдання кореспондентів, планували теми, шукали ексклюзивні ракурси. Останній матеріал, до якого причетна Віра як продюсер – про жертву Голокосту, яка змогла вирватися з Маріуполя. «Як блокада Ленінграда. Тільки набагато страшніше», – зазначило подружжя, де чоловік сам пережив цю блокаду. Віра раділа, що ми можемо розповісти світу цю важливу історію. У її доробку і продюсерська робота над важливим фільмом про Чорноморський флот «ВМС України: історія про зраду, вірність та відродження». А також стрічка нашої Угорської редакції про наслідки забруднення Тиси».
Директорка Української служби Радіо Свобода нагадала, що Віра Гирич лише нещодавно переїхала у своє помешкання: «Віра мріяла посадити у житловому комплексі, куди вона зовсім недавно переїхала в Києві, кипарис. Тепер це маємо зробити ми. Світла пам'ять».
