Сербська україніана багатіє з року в рік: белградське видавництво «Српска реч» видало першу в Сербії антологію українського афоризму. Книгу під заголовком «Сміх народу» уклав й переклав Александар Чотрич, видатний сербський гуморист, автор 20 книжок, ще й народний депутат. Він у минулому підготував антології польского, чеського, словацького, болгарського й російського афоризмів.
У вступній статті «Крик душі» Александар Чотрич подає широку панораму подій з українського минулого, щоб пояснити, на чому базується українська афористика й, ширше, світогляд. Він докладно пише про покоління «Розстріляного відродження», про часопис «Червоний перець», про поетів шестидесятників, зокрема про страждання Василя Стуса. Укладач це зробив тому, щоб краще зобразити читачам нинішню українську ментальність й певні особливості українського гумору.
Він зазначає, що українці дуже дотепні й жартівливі, та що український гумор не є зловмисним навіть коли є іронічним. Факт, що українці вміють сміятися з себе й своїх вад «свідчить про їхню духовну силу й ментальне здоровʼя», вважає автор, який цією книжкою зробив великий крок на шляху взаєморозуміння сербів і українців.
Розбіжності й спільні українсько-сербські теми
Александар Чотрич зазначає, що існують певні розбіжності між сербським і українським афоризмом. У Сербії цю літературну форму використовують насамперед для того, щоби грою слів, каламбуром чи абсурдністю й двозначністю розважити й розсмішити читача.
Українські автори найчастіше пишуть філософські, поетичні, педагогічні, релігійні й моралістичні короткі речення засновані на мудростіАлександар Чотрич
В Україні, пише укладач антології, афоризми мають і повчальний, спонукальний, заохочуючий тон, «українські автори найчастіше пишуть філософські, поетичні, педагогічні, релігійні й моралістичні короткі речення засновані на мудрості, не на гуморі». На його думку, основним джерелом українських афоризмів є народна мудрість.
Якщо розбіжності обумовлені історією, сьогодення відкриває перед авторами афоризмів широке транзиційне поле, на якому немає різниць між двома країнами: це корупція без меж, свавілля олігархів і політичних діячів, лицемірство й демагогія так званих народних обранців, купівля голосів, розкрадання державного майна, підкупність суддів й державних чиновників на всіх рівнях... Ці теми є невичерпним джерелом натхнення як для українських, так і для сербських сатириків. Афоризми на такі теми були б незрозумілими в таких впорядкованих країнах, як Норвегія або Канада, зазначається в книзі.
Афористичні вислови знаменитих українців
Поряд із класичними афоризмами, укладач включив до антології й стислі, дотепні вислови, гасла знаменитих українців, від Феофана Прокоповича й Григорія Сковороди до Тараса Шевченка, Івана Франка, Володимира Винниченка, Павла Тичини, Ліни Костенко, Івана Драча, Володимира Яворівського. Шевченкове «Борітеся – поборете», скажімо, у Сербії не вважали б афоризмом. Цей та чимало схожих висловів автор подав саме тому, щоби простелити перед читачами широкий спектр української афористики.
Сербські політичні діячі, як правило, не люблять жартувати й сміятися. Ймовірно тому Чотрич нагадує, що перший президент України Леонід Кравчук не ухилявся від жартів, він також написав вступну статтю до збірника «Українська афористика Х-ХХ століття». Нинішнього президента Володимира Зеленського, пише укладач, громадяни обрали саме тому, що він здобув популярність як актор-комік.
На 300 сторінках Чотрич майстерно переклав афоризми 90 авторів. Він передав як зміст, так і дух й душу, тобто суть складних для перекладу іскристих речень. Більшість обраних ним афоризмів характеризує розуміння минулого, полеміку з сьогоденням, апелювання до майбутнього, іноді й пророцтво.
Книжка ілюстрована карикатурами Володимира Казаневського.
На завершення подані статті про український гумор і сатиру та про Чотричеві творчі досягнення, які написали Іґор Дамнянович Діб, Михайло Рамач і Слободан Сімич.
