Заступниця директора Євразійського центру Atlantic Council Мелінда Герінґ приїхала в Україну і потрапила на Закарпаття. Цей регіон хоч і віддалений від столиці, проте відіграє вагому роль у реалізації євроатлантичних прагнень України. Під час подорожі Герінґ побачила унікальну синагогу, угорські прапори та церкви. Багато церков.
Поки мій водій об’їжджав ями, розміром з лабрадора, я спостерігала за золотими та блискучо-блакитними банями церковМелінда Герінґ
«В країні немає доріг, але чимало церков. Поки мій водій об’їжджав ями, розміром з лабрадора, я спостерігала за золотими та блискучо-блакитними банями церков, які постійно виринали то тут, то там», – пише Мелінда Герінґ у статті для журналу The National Interest.
Проте погані дороги – це не єдина проблема Закарпаття. Герінґ приїхала у регіон для того, щоб побачити на власні очі те, чому найзахідніша область України останнім часом не зникала з міжнародно-політичного порядку денного Східної Європи. Аналітикиня вважає, що війна – не єдина перешкода на шляху України до НАТО. «Ця проблема на заході України, а не на сході, і це Угорщина», – пише Герінґ.
Для такої подорожі потрібен гід. Ним виявився спеціаліст із регіону Дмитро Тужанський, «тридцятирічний бородатий хіпстер та очільник Інституту центральноєвропейської стратегії». Їхня подорож знову розпочалася з гастрономічної складової – бограча та сала в Ужгороді. Згодом вони вирушили у мандри Закарпаттям. Проїжджаючи через селище Солотвино, Герінґ помітила, що перед місцевою радою вивішені прапори України, Угорщини та Румунії. «Румуни краще інтегровані в українське суспільство, ніж угорці, – пояснив Тужанський і додав, – відносини між Україною та Румунією досить міцні».
Чого не скажеш про Угорщину. Причиною цього є Тріанонський договір, за яким «Угорщина була поділена, і одна третина угорців опинилася за угорським кордоном». Тож не дивно, що тепер населення цієї країни складає 10 мільйонів, натомість ще один мільйон угорців проживає у Румунії, 500 тисяч – у Словаччині і 120 тисяч – в Україні. «Влада в Будапешті прагне об’єднати угорців і радо вкладає в це гроші», – пише Мелінда Герінґ. Спільний проєкт Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший» «Схеми» встановив, що за останні десять років Угорщина надала Закарпаттю більше від сотні мільйонів євро, проте загальну суму назвати практично неможливо.
Завдяки цьому угорські організації володіють впливовими місцевими газетами угорською, сайтами та каналами телебачення. У багатьох закарпатців є українське та угорське громадянство. Цим користується «угорська молодь, яка масово виїжджає за кордон».
«Із української точки зору, угорські спроби об’єднати так звані історичні землі виглядають просто таки дурнувато», адже «це лише питання часу, коли все угорське населення виїде чи зникне», вважає Герінґ.
Під час відвідин Берегового Герінґ забувала, де вона – в Україні чи Угорщині
Так чи інакше, Угорщина далі протистоїть закону про мову і шантажує Київ членством у євроатлантичних організаціях: «Угорщина регулярно блокує подальшу інтеграцію України в НАТО». Угорська владна партія «Фідес» «не вважає Україну справжньою державою», пояснює Тужанський.
Під час відвідин Берегового Герінґ забувала, де вона перебуває – в Україні чи Угорщині. У мерії український та угорський прапори, ще один угорський прапор вивішений на католицькій церкві в середмісті, а в Угорському закарпатському інституті є курси української мови для угорців. Це «великий виклик для мультиетнічної країни з 40-мільйонним населенням, яка досі розбудовує власну державу», вважає Мелінда.
Росія не відстає і намагається використати Закарпаття у своїй цілях. Воно й не дивно, адже регіон має все необхідне для таких спроб: «багато ідентичностей з сумнівною лояльністю до Києва, декілька мов та популярність Московського патріархату». Відразу після окупації Криму та початку війни священники УПЦ (МП) почали просувати на Закарпатті наратив «громадянської війни».
Експедиція Герінґ угорськими питаннями не обмежилася. Осередки єврейського життя існували усюди на заході України напередодні Другої світової війни. Голокост суттєво змінив етнічну структуру регіону, і Закарпаття не виняток – «євреїв на Закарпатті знайти складно», пише аналітикиня. Нащадки тих, кому вдалося пережити двадцяте сторіччя, виїжджають із регіону, так само, як і угорці. Це, зокрема, сім’я виноробів, що володіє винокурнею Chateau Chizay. Це шато вразило Герінґ набагато більше, аніж угіддя виноробів у американських штатах Меріленд та Вірджинія.
Крім Chateau Chizay аналітикиня з Atlantic Council відвідала також іншого винороба. Це Орест Дель Соль, і він представляє ще один вимір мультиетнічного Закарпаття. Дель Соль – француз, що переїхав на Закарпаття 20 років тому, і з того часу навіть не думав повертатися до Франції. Він живе у селі Нижнє Селище та виробляє козячий сир і біле вино сорту «Грюнер Вельтлінер». А нещодавно він також відкрив ресторан Gelata і нагодував Герінґ та її компаньйонів так, що ті муситимуть повернутися.
Що об’єднує усіх цих різних людей, які проживають на Закарпатті? Корупція, вважає учасник експертної «Несторівської групи» Євген Глібовицький. І додає, що корупція – «це спосіб уникнути конфліктів» і не вдаватися до співпраці. А Мелінда Герінґ нагадує, що на Закарпатті – найвища толерантність до корупції серед усіх областей України.
Утім, аналітикиня залишається оптимістично налаштованою. У містечку Виноградів близько чверті населення – угорці, які вільно говорять українською та угорською. Для набуття членства в євроатлантичних організаціях Україні «доведеться знайти шляхи співпраці з норовливим Будапештом». Необхідно також «інтегрувати Закарпаття в націєтворчий проєкт, який йде вже повним ходом». «Легко не буде» – такого висновку дійшла заступниця директора Євразійського центру Atlantic Council Мелінда Герінґ.
Герінґ раніше вже відвідувала Україну. Тоді вона вирушила у кулінарний тур заходом країни та дійшла висновку, що Україна незабаром стане наступною популярною ціллю для гастротуризму, яка поєднає в собі доступі дня європейців ціни, вишукану кухню та унікальне середовище.
