Вже наприкінці червня відбудуться переговори щодо вступу України та Молдови до ЄС. Що цьому передувало та як Україні вдалося уникнути блокування з боку Будапешта, читайте у матеріалі Радіо Свобода.
До офіційного відкриття переговорів України та Молдови про вступ до ЄС, що відбудуться 25 червня у Люксембурзі, вже все готово. Євросоюз прагне провести так звану міжурядову конференцію, щоб відзначити цю подію.
7 червня у Брюсселі Європейська комісія представила усний звіт представникам 27 держав-членів Євросоюзу щодо обидвох країн та необхідних реформ, які вони мали виконати на довгому шляху до цієї цілі.
Кишинів мав три незавершені реформи, а Київ – чотири – здебільшого з питань верховенства права.
Претензії Угорщини
Згідно з усним повідомленням, яке пізніше надіслали у письмовій формі до столиць Євросоюзу і яке отримало Радіо Свобода, обидві країни завершили всі кроки.
Щодо Молдови, всі країни-члени ЄС погодилися з оцінкою. А стосовно України, 26 країн підтримали думку Комісії. Угорщина висловила невдоволення, нарікаючи на те, що Україна ще не зробила достатньо для захисту прав угорської меншини в країні. Права людей, які належать до національних меншин, є однією з чотирьох умов, які мала виконати Україна.
У певний момент здавалося, що ніякої міжурядової конференції для жодної з країн наприкінці місяця не відбудеться, оскільки поки що Україна та Молдова у цьому процесі йдуть у парі.
Для того, щоб міжурядова конференція відбулася у червні, по суті, необхідно, щоб держави-члени ЄС одноголосно погодилися з рамковими угодами про переговори України та Молдови. Вони, власне, окреслюють основні принципи довгих перемовин щодо розширення попереду двох країн.
12 червня посли ЄС сподівалися ухвалити ці рамки, але Угорщина наполягала на тому, що ще не готова дати свою згоду. Однак питання повернулося на обговорення пізно ввечері 14 червня з компромісом, який був прийнятним для Будапешта, всіх інших держав-членів ЄС і навіть для України.
Передісторія
Щоб зрозуміти цей процес, варто почати з того, що зазначено у (письмовій) усній доповіді про роботу України щодо національних меншин. По-перше, вона окреслює те, що Київ зробив на початку 2024 року для виконання вимог Європейської комісії, які випливають з її листопадового звіту про розширення ЄС. Йдеться про ухвалення методології використання мов національних меншин, створення дорожньої карти щодо освіти для національних меншин та створення Ради громадських об’єднань національних меншин (спільнот).
Комісія вважає, що Україна вжила всіх необхідних заходів. Таким чином, цей крок завершено
Документ також зазначає, що Київ нещодавно створив механізм фінансової компенсації за переклад виборчих матеріалів мовами меншин на українську.
Остаточна оцінка зауважує, що Україна «прийняла кілька законів і вжила заходів щодо виконання рекомендацій Венеціанської комісії від червня 2023 року та жовтня 2023 року, пов'язаних із законом про національні меншини та законами про державну мову, медіа та освіту». А далі підсумовує: «зазначаючи, що Венеціанська комісія не висловилася щодо виконання її рекомендацій, [Європейська] Комісія вважає, що Україна вжила всіх необхідних заходів. Таким чином, цей крок завершено».
Заглиблюючись у деталі
За даними джерел, присутніх на зібранні, представники всіх країн висловили чітку підтримку оцінки Комісії та закликали швидко ухвалити рамкову угоду, щоб міжурядова конференція могла відбутися 25 червня.
Однак Угорщина згадала про 11 питань, які, на думку Будапешта, Україна ще не вирішила.
Загалом ці питання можна звести до трьох основних сфер:
- відновлення статусу системи шкільної освіти національних меншин;
- відновлення деяких мовних прав при взаємодії з державними органами;
- відновлення права на політичне представництво на регіональному та національному рівнях.
По суті, Угорщина хоче повернутися до законодавства України, яке існувало до 2015 року, коли Україна почала вносити зміни до законів про національні меншини та державні мови. Cтосовно цього, Будапешт хотів додати дві поправки до рамкової угоди про переговори та до вступної заяви потенційної міжурядової конференції, які, по суті, стосуються двох питань.
По-перше, Будапешт хоче, щоб в обох документах було зазначено, що Україна має розробити план дій, присвячений захисту прав осіб, які належать до національних меншин. По-друге, Угорщина хоче, щоб були письмові посилання на Договір про основи добросусідства та співпраці між Україною та Угорщиною від 1991 року, а також Декларацію про принципи співробітництва між Угорщиною та Україною у сфері забезпечення прав національних меншин – ще один офіційний документ того ж року.
Очікування на стороні України
У компромісному тексті, який погодили наприкінці минулого тижня, план дій залишається. Натомість, у ньому просто йдеться про те, що «права осіб, які належать до національних меншин, повинні бути захищені відповідно до Конституції України. Крім того, Україна має сумлінно виконувати відповідні двосторонні угоди з державами-членами ЄС».
Туди також додали ту, що Європейська комісія буде моніторити виконання Україною реформ у сфері прав національних меншин і регулярно звітуватиме про це державам-членам ЄС.
На перший погляд, це не здається великою проблемою, але інші країни-члени незадоволені тим, що двосторонні питання втягуються у переговори про розширення на такій ранній стадії. Вони бояться, і на певних підставах, що Будапешт може накласти вето на кожен крок України на шляху до ЄС, використовуючи припущення, що Київ недостатньо захищає національні меншини.
Двосторонні питання між країною-членом і країною-кандидатом часто уповільнюють процес вступу до ЄС. Досить подивитися на відмову Болгарії впродовж останнього року почати переговори про вступ з Північною Македонією через те, що Скоп'є не внесло зміни до своєї конституції, які мали б згадати болгар як одну з засновницьких націй.
З іншого боку, багато дипломатів, з якими я спілкувався, щонайменше раді, що конкретні посилання на двосторонні договори між Угорщиною та Україною зникли.
Вони також зазначили, що компроміс щодо цього завжди виглядав можливим. Особливо тому, що Угорщина перебирає на себе ротаційне головування в Раді ЄС з 1 липня, а ця країна прагне не мати справу з Україною протягом наступних шести місяців. Тож ключовим завданням було саме завершити всі справи наприкінці червня.
Наразі залишається лише одна невелика перешкода, яку потрібно подолати, перш ніж зможе початися міжурядова конференція.
Йдеться про дебати та голосування щодо рамкових угод, що відбудуться 20 червня у парламенті Нідерландів. Це радше формальність, але з моменту загальних виборів у листопаді минулого року нідерландський парламент став більш скептичним до розширення Євросоюзу. Втім, там все ще є велика більшість, і вона підтримує Україну.
Форум