Справа Марківа – принципова для України – Геращенко

Київ активізує зусилля для виправдання в Італії українського військовослужбовця Віталія Марківа, повідомив Радіо Свобода заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Цього тижня він провів низку зустрічей у Мілані для вироблення спільного плану дій з італійськими адвокатами і журналістами.

12 липня 2019 року суд присяжних Павії засудив бійця Національної гвардії до 24 років в’язниці, звинувативши його у причетності до умисного убивства італійця Андреа Роккеллі та росіянина Андрія Миронова на Донбасі 5 років тому. Після аналізу мотиваційної частини обвинувального вироку, (оприлюднена 10 жовтня, – ред.) був створений міжвідомчий штаб та залучений український адвокат для посилення захисту на стадії оскарження вердикту в апеляційному суді присяжних Мілана.

Також у жовтні міністерство внутрішніх справ взяло під свій контроль розслідування факту загибелі Роккеллі й Миронова. Досі цю кримінальну справу як «терористичний напад» без суттєвих результатів вела Служба безпеки України. Радіо Свобода зустрілося з паном Геращенком у Мілані, і він докладніше розповів про підготовку до апеляції, про плани і прорахунки української влади стосовно резонансної справи.

– Які розділи мотивації вироку вас вразили найбільше?

– Я був шокований повною відсутністю у документі фактів та доказів винуватості Віталія Марківа. Вважаю найбільш кричущим той факт, що стосовно Марківа порушили принцип презумпції невинуватості, принцип звинувачення на основі фактів та доказів, і те, що цим вироком звинувачуються українські військові, ніби вони умисно стріляли по цивільним особам, що не відповідає реальному стану речей.

– Якою є реакція України на таке обґрунтування вироку бійцю Національної гвардії?

– Українська позиція ще формується. Тиждень тому завершили переклад тексту мотивації (169 сторінок, – ред.). Після ознайомлення з документом відразу ухвалили рішення про мій візит до Мілана для зустрічі з адвокатами Раффаеле Делла Валле, захисником солдата, і Ніколò Бертоліні Клерічі та Сільвією Коссу, представниками інтересів України як цивільного відповідача. Це правники найвищого рівня, вони поділяють перестороги української сторони. Вони не згодні з рішенням павійського суду, вчасно підготують аргументовану апеляцію і будуть захищати інтереси Марківа й України в апеляційному суді присяжних Мілана (23 листопада апеляційна заява буде подана до суду – ред.)

– Чи не буде запізнілою офіційна реакція Києва?

– За підсумками моїх зустрічей у Мілані я тепер у Києві доповідаю ситуацію, і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков сформулює пропозиції для президента, голови Верховної Ради та міністрів юстиції і закордонних справ. Фактично вже працює оперативний штаб щодо звільнення Віталія Марківа на рівні заступників міністрів. До нього увійшли Іван Ліщина, заступник міністра юстиції, Олена Зеркаль від МЗС і я, Антон Геращенко від МВС. Мін’юст захищає Україну у цивільному позові, МВС захищає Віталія Марківа як бійця Нацгвардії, що є в структурі міністерства внутрішніх справ, а МЗС спрямовує зусилля для захисту Марківа як громадянина України. Ми також співпрацюємо з правниками-міжнародниками.

– У засудженого солдата з’явився ще один адвокат, вже в Україні. Яка його роль?

– Так, це Олександр Чебаненко – адвокат з досвідом участі у міжнародних судових процесах. Він тепер веде справу Марківа з боку України, але не буде брати участі у судових засіданнях в Мілані, бо не володіє італійською мовою (Український захисник не має права здійснювати адвокатську діяльність в Італії – ред.). Його завдання допомогти захистити Марківа, а разом з цим – інтереси України у тому аспекті, що судді звинувачують українську армію у злочинах проти цивільних осіб на Донбасі. Це не так.

Під час зустрічі пана Чебаненка з Віталієм Марківим солдат позитивно поставився до цього і хоче, щоб саме український адвокат допомагав захищати позицію України. Павійський суд звинувачує не лише Марківа, а всіх українських військових. Присяжні не взяли уваги, що і Віталій Марків, й інші військові захищали незалежність країни від російської навали. Зброю в руки брали не для того, щоб стріляти по цивільних. Слов’янськ був одним з найнебезпечніших місць у світі навесні 2014 року. Ті, хто добровільно туди їхали, знали, що там вбивають і катують людей. Італійське звинувачення зовсім не брало до уваги контекст бойових дій в зоні загибелі Андреа Роккеллі та Андрія Миронова.

– Тобто функції українського адвоката є власне дорадчими?

– Так. Він буде зв’язним між італійськими правниками та українськими державними структурами, матиме доступ до матеріалів справи. Буде допомагати італійським колегам отримувати швидко документи від України.

– Ви один з тих, хто активно стежить за розвитком справи з 2017 року після арешту Марківа в Болоньї. Що за цей час Київ не зробив і що варто тепер швидкими темпами надолужити з метою виправдання бійця?

– Коли затримали Віталія Марківа, ми з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим детально розбиралися у цьому. Фактично, сторона обвинувачення стверджувала, що Андреа Роккеллі та Андрій Миронов загинули внаслідок мінометного обстрілу. Ми провели звичайний причинно-наслідковий аналіз: підрозділ Нацгвардії імені Кульчицького (у складі якого старший сержант Віталій Марків, – ред.) не мав тоді мінометного озброєння, ми передали всі документи італійському адвокату. Ми чекали, що італійський суд повинен взяти до уваги факт, що саме Марків не може бути причетним до загибелі італійця й росіянина, бо є причинно-наслідковий зв’язок: убивця має бути поруч з тим, кого вбиває, мати зброю, від якої загинула жертва, і мати наміри вистрілити...

Стосовно Марківа жодного з цих доказів немає. Солдат мав лише автомат Калашникова, перебував на відстані 1700 м від місця загибелі журналістів. Ми сподівалися, що суд візьме до уваги ці аргументи, свідчення українських військовослужбовців на суді та чекали на справедливий, а саме виправдальний вирок. Але після обвинувального вердикту вирішили чекати тексту мотивації, щоб, можливо, знайти хоч якісь зачіпки чи зв'язок Віталія зі смертю Роккеллі. Цього не було. Тому створили такий оперативний штаб з метою виграти справу на стадії оскарження в суді другої інстанції і звільнити Віталія Марківа.

Це принципова справа для України. Ми розуміємо, що представлення справи Марківа у певному ракурсі – елемент гібридної війни Росії проти України, росіяни розпіарили цю справу через свої інформресурси. Ми вважаємо, що нині важливо розібратися і сприяти тому, щоб судочинство базувалося на законі: не можна засуджувати людину без доказів вини на 24 роки позбавлення волі.

– Лунали пропозиції надати засудженому статус політв’язня або військовополоненого. Чи потрібно це робити?

– Італія – не ворог, а друг України, хоча і друзі можуть помилятися. Ми хочемо допомогти італійському правосуддю на стадії апеляції розібратися в справжніх обставинах справи. Готові надавати італійській стороні необхідні документи, інформацію, бо ж не можна засуджувати невинну людину без доказів, це основа кримінального процесу. Рішення про статус в’язня буде ухвалюватися, коли будуть підстави. На сьогодні Італія – країна партнер, і ми хочемо їм допомогти розібратися.

– Щоб заявити офіційно про незгоду з вироком, пропонувалося також висловити Риму дипломатичний протест аж до відкликання посла України. Яка Ваша думка?

– Якщо я скажу, що це варто зробити, а не буде зроблено, то активні представники італійської діаспори в Італії будуть думати: «Ось, якби відкликали посла, то Марківа звільнили б…». Це складні питання. Я не буду робити різких заяв. Я скажу так: Україна зобов’язана зробити політико-дипломатичні кроки, щоб привернути увагу італійського суспільств та політичного істеблішменту до справи Марківа, а саме – не можуть бути незаконні судові вироки, бо це негативний прецедент для самого італійського суспільства. Краще не засудити десятьох винних, ніж засудити одного невинного.

– Чому не звернулися за міжнародною підтримкою 2017 року, щоб, можливо, надати світового резонансу історії і таким чином спробувати вплинути на Італію за допомогою європейських партнерів?

– Думали, що помилку виправить суд першої інстанції. Ми недооцінили, що справа з самого початку була заангажованою, спірною і політичною. Суд присяжних Павії діяв, на наш погляд, під тиском преси. Будьмо відвертими, так, суд є незалежним, на нього не впливають законодавча чи виконавча гілки влади. Але у всіх демократичних країнах на суд можуть впливати громадська думка та медіа. Ми обґрунтовано підозрюємо, що цей вирок ухвалили саме під таким впливом. Сподіваємося, що апеляційний суд присяжних Мілана виправить цю грубу помилку.

У цій країні відомі випадки кричущих помилкових вироків. 2009 року суд першої інстанції засудив до 26 років в’язниці американську громадянку Аманду Нокс за убивство сусідки – британки у Перуджі. Згодом апеляційний суд, а потім і Вищий касаційний суд Італії визнав американку непричетною до убивства й остаточно скасував обвинувальний вирок.

– Чи існує взагалі правова позиція України щодо трагедії із журналістами на Донбасі: це був злочин на війні, оскільки провадиться розслідування загибелі іноземців, чи йдеться про воєнну ситуацію, коли внаслідок бойових дій, на жаль, бувають жертви серед цивільних, але відповідальність військових при цьому не порушується?

– Наголошую, життя людини – найцінніше. Висловлюю глибокий жаль з приводу загибелі двох громадян Італії та Росії. Слід встановити, хто був причетний до їхньої смерті, і ми продовжуємо слідство в Україні, яке, сподіваюся, принесе результати. Але ми абсолютно переконані, що Марків не має жодного відношення до загибелі Андреа Роккеллі й Андрія Миронова, він фізично не міг цього зробити і цього не робив. Україна продовжує шукати докази, які б вказали на причетних до убивства, але їх відсутність – не привід засуджувати невинну людину.

– Очевидно, що справа Марківа в Італії має три виміри: юридичний, політичний і медійний. У якому аспекті Україна активізує рух нині?

– Юридичний аспект повністю покривають адвокати Марківа, вони адекватно захищають інтереси бійця, ми не сумніваємося у їхніх діях. Україна тепер буде активно діяти переважно у політичному та медійному контексті. Ми повинні представити точку зору італійському суспільству стосовно того, що слід виносити справедливі вироки на основі конкретних доказів та фактів, а не вироки на основі вигадок та емоцій.

– Чи були спроби зустрітися з батьками загиблого репортера Роккеллі? Досі ініціативи дипломатів були безуспішними та й з українськими журналістами родина відмовляється говорити.

– На жаль, мені невідомо про такі кроки. Це дуже слушна ідея, будемо думати, можливо, вона має сенс.

– Які у Вас враження після зустрічі з Віталієм Марківим у міланській в’язниці?

– Марків – справжній козак. Провівши два роки і чотири місяці за ґратами, він не втратив сили духу, бадьорий, цілеспрямований, гартує душу й тіло. Готовий до апеляції, задоволений якістю юридичних послуг. Солдат шокований несправедливістю вироку та готовий боротися за справедливість. Найбільше що його обурило, навіть не відсутність доказів його винуватості, а те, що його і побратимів звинувачують в умисному прицільному вогні проти іноземних журналістів. Підписаний договір про правову допомогу з Олександром Чебаненком. Тепер створена італійсько-українська команда адвокатів задля максимально ефективного процесу апеляції.