27-річний Валентин Колійчук – капітан державної прикордонної служби, розвідник із шестирічним стажем. Півроку тому, під час своєї відпустки Валентин їхав на батьковій автівці. Його зупинила міліція: «Мені перешкодили зробити маневр. Я вийшов із машини, відразу отримав удар по голові, знепритомнів. Прийшов до тями– вже лежав у наручниках з розбитим обличчям. Тільки поворушився– вони розбитим обличчям тебе кидають на багажник, піднімають руки в наручниках і б’ють по поясниці та сідницях. Причину цього я так і не зрозумів, але при мені вони вже почали обговорювати, як виправдовувати свої дії».
Свої дії патруль вирішив прикрити тим, що водій нібито був у нетверезому стані, розповів батько постраждалого Володимир Колійчук.
«Щоб приховати склад злочину, вони його облили горілкою та повезли у наркоцентр. Потім ще чотири години працівники ДАІ возили його, незрозуміло куди. І доставили в непритомному стані до військового шпиталю міста Житомира», – каже батько Колійчука.
Справа про побиття Валентина ведеться вже кілька місяців. Правоохоронці інцидент не коментують. Приміром, начальник карного розшуку Житомирського обласного управління міліції Сергій Талько сказав Радіо Свобода, що про справу взагалі не знає: «Я вам не можу сказати, тому що тільки другий день з відпустки. Але скаргами на працівників міліції займається інспекція, яка входить до структури кадрів. Можу вам дати телефончик».
Перевірили – номер не використовується в мережі.
«Глухарі» у справах тортур та катувань
Подібні історії українські адвокати називають «глухарями», адже в Україні дуже складно довести тортури правоохоронців та покарати винних. І причиною цього адвокат Володимир Гречанівський називає недосконалість кримінально-процесуального кодексу, а також непрофесійність та безконтрольність української міліції: «У нас немає суду присяжних, у нас немає органів, які б контролювали. Контроль судовий, контроль громадськості, контроль з боку прокуратури – у нас взагалі ці контролі відсутні».
Щоб довести факт тортур у правоохоронних органах, адвокати та правозахисники закликають до судової реформи і зміни кримінального законодавства. Правозахисник Олег Веремієнко пропонує законодавцям створити спеціальні суди з кримінальних справ, це зменшило б терміни розгляду кримінальних справ. Запровадити суд присяжних, позаяк нинішній суд, за словами адвоката, повністю себе дискредитував. Встановити терміни перебування у СІЗО. Нині перебування у слідчому ізоляторі може тривати й до десяти років. Крім того, Олег Веремієнко пропонує вирішити проблему катувань за допомогою створення при слідчих ізоляторах незалежних медичних комісій: «Ці комісії мають перевіряти всіх прибулих заарештованих без їхнього бажання чи небажання бути перевіреними. Якби була така комісія, ми б фіксували факти катування в райвідділах, оскільки якщо людину доставили, звідки? Ага, весь побитий, зрозуміло – відразу прокурору йде матеріал».
«Для правоохоронної реформи немає політичної волі»
Проект закону, що передбачає обмеження прав органів досудового слідства, направлений нині до Верховної Ради. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода повідомив голова парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віктор Швець. Адвокат (в минулому народний депутат) визнає тортури та катування у правоохоронних органах. Втім, вважає, що до правоохоронної реформи Україна не готова: «У нас немає, зараз це називається, політичної волі. Наше суспільство не готове до того, щоб здійснити реформування правоохоронної системи. Я готовий з першого вересня організувати масштабні громадські слухання з цієї теми. У нас мало про це люди знають».
Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко називає себе першим главою МВС України, який визнав факт тортур у міліції. Водночас він категорично відкидає звинувачення правоохоронців у безвідповідальності.
Щороку через СІЗО проходить півмільйона людей. У 2008 в українських слідчих ізоляторах померли 15 заарештованих. За даними Генпрокуратури, минулого року розглядали справи про катування щодо 14 правоохоронців, втім жодного обвинувального вироку щодо тортур суд не виніс.
Свої дії патруль вирішив прикрити тим, що водій нібито був у нетверезому стані, розповів батько постраждалого Володимир Колійчук.
«Щоб приховати склад злочину, вони його облили горілкою та повезли у наркоцентр. Потім ще чотири години працівники ДАІ возили його, незрозуміло куди. І доставили в непритомному стані до військового шпиталю міста Житомира», – каже батько Колійчука.
Справа про побиття Валентина ведеться вже кілька місяців. Правоохоронці інцидент не коментують. Приміром, начальник карного розшуку Житомирського обласного управління міліції Сергій Талько сказав Радіо Свобода, що про справу взагалі не знає: «Я вам не можу сказати, тому що тільки другий день з відпустки. Але скаргами на працівників міліції займається інспекція, яка входить до структури кадрів. Можу вам дати телефончик».
Перевірили – номер не використовується в мережі.
«Глухарі» у справах тортур та катувань
Подібні історії українські адвокати називають «глухарями», адже в Україні дуже складно довести тортури правоохоронців та покарати винних. І причиною цього адвокат Володимир Гречанівський називає недосконалість кримінально-процесуального кодексу, а також непрофесійність та безконтрольність української міліції: «У нас немає суду присяжних, у нас немає органів, які б контролювали. Контроль судовий, контроль громадськості, контроль з боку прокуратури – у нас взагалі ці контролі відсутні».
Щоб довести факт тортур у правоохоронних органах, адвокати та правозахисники закликають до судової реформи і зміни кримінального законодавства. Правозахисник Олег Веремієнко пропонує законодавцям створити спеціальні суди з кримінальних справ, це зменшило б терміни розгляду кримінальних справ. Запровадити суд присяжних, позаяк нинішній суд, за словами адвоката, повністю себе дискредитував. Встановити терміни перебування у СІЗО. Нині перебування у слідчому ізоляторі може тривати й до десяти років. Крім того, Олег Веремієнко пропонує вирішити проблему катувань за допомогою створення при слідчих ізоляторах незалежних медичних комісій: «Ці комісії мають перевіряти всіх прибулих заарештованих без їхнього бажання чи небажання бути перевіреними. Якби була така комісія, ми б фіксували факти катування в райвідділах, оскільки якщо людину доставили, звідки? Ага, весь побитий, зрозуміло – відразу прокурору йде матеріал».
«Для правоохоронної реформи немає політичної волі»
Проект закону, що передбачає обмеження прав органів досудового слідства, направлений нині до Верховної Ради. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода повідомив голова парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віктор Швець. Адвокат (в минулому народний депутат) визнає тортури та катування у правоохоронних органах. Втім, вважає, що до правоохоронної реформи Україна не готова: «У нас немає, зараз це називається, політичної волі. Наше суспільство не готове до того, щоб здійснити реформування правоохоронної системи. Я готовий з першого вересня організувати масштабні громадські слухання з цієї теми. У нас мало про це люди знають».
Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко називає себе першим главою МВС України, який визнав факт тортур у міліції. Водночас він категорично відкидає звинувачення правоохоронців у безвідповідальності.
Щороку через СІЗО проходить півмільйона людей. У 2008 в українських слідчих ізоляторах померли 15 заарештованих. За даними Генпрокуратури, минулого року розглядали справи про катування щодо 14 правоохоронців, втім жодного обвинувального вироку щодо тортур суд не виніс.
