Суттєвою перемогою української спільноти Human rights watch називає початок реформування кримінальної юстиції і системи правоохоронних органів. Президент України підписав такий указ у квітні. Мета реформи – запровадити міжнародні норми у цій царині, а саме посилити захист прав постраждалих, гуманізувати умови в місцях позбавлення волі і викорінити корупцію у судах.
Але проблеми залишилися. «В Україні є багато проблем у тюрмах. Там тривають тортури. Тюрми переповнені. Умови ув’язнення негідні: без належних санітарних умов, в’язням бракує світла, води, харчів і медичної допомоги», – сказав Радіо Свобода лондонський директор Human rights watch Том Портеус.
Аналізуючи становище зі свободою слова в Україні, міжнародні правозахисники зауважують, що у березні 2008 року суд покарав трьох колишніх міліціонерів за причетність до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Але поступу в покаранні замовників цього злочину так і немає.
Хоча українські закони обіцяють дбати про ґендерну рівність, на практиці жінкам в Україні важче знайти роботу, ніж чоловікам. Жінки зазнають дискримінації і через те, що потенційних працедавців може не задовольняти їхній вік чи зовнішність. У результаті українки часто змушені йти на низькооплачувану роботу або взагалі її не можуть знайти.
Україна депортує біженців
За оцінкою Human rights watch, через те, що в Україні немає чіткої імміграційної політики, вона часто відмовляє у притулку людям, які наражаються на небезпеку в себе вдома. Так, у березні 2008 року Україна депортувала 11 етнічних тамільців до Шрі-Ланки, незважаючи на те, що їх зареєстрували як біженців у представництві ООН у Києві. Україна також депортувала до Росії Олега Кузнєцова, попри те, що Державний комітет з питань міграції надав йому статус біженця, а київський суд відхилив позов прокуратури, яка оскаржувала таке рішення.
Шукачі притулку, біженці, іноземні студенти та й самі уродженці України з темним відтінком шкіри дедалі частіше стають жертвами нападів на расистському ґрунті. Ця проблема загострилася в Україні з 2005 року і Human rights watch вітає те, що минулого року українських уряд створив спеціальні підрозділи, які розслідують напади із расових мотивів.
Продовжують зазнавати утисків кримські татари. Їхніми головними проблемами Human rights watch називає нерівний розподіл землі, нерівні можливості для працевлаштування і неспроможність здобути освіту рідною мовою.
Утиски прав ВІЛ-інфікованих
Із року в рік міжнародні правозахисники також звертають увагу на проблеми ВІЛ-інфікованих в Україні. За їхніми даними, українські правоохоронці втручаються у спроби поширювати дані про запобігання епідемії та шляхи лікування серед наркоманів та інших груп ризику. Це призводить до того, що ці люди часто так і не отримують допомоги, яка могла б урятувати їм життя.
Міністерство охорони здоров’я України намагається розширити програму ретровірусної терапії, але доступ до неї отримують далеко не всі, кому вона потрібна. Тут переважно відсіюють наркозалежних на підставі, що вони, мовляв, не зможуть дотримуватися суворого курсу лікування.
За оцінкою Human rights watch, згадані проблеми з дотриманням прав людини і загострення внутрішньополітичного конфлікту вплинули на те, що Україна минулого року так і не дочекалася запрошення до Плану дій щодо членства в НАТО.
Яке ж значення звіти Human Rights Watch мають для українських правозахисників? У розмові з Радіо Свобода виконавчий директор Української гельсінкської спілки з прав людини Володимир Яворський зауважив: «Ми можемо порівняти, наскільки Україна просунулася в напрямку дотримання прав людини порівняно з іншими країнами. Тому ці звіти є надзвичайно важливими, як думають про Україну на міжнародній арені».
(Прага – Київ)
Але проблеми залишилися. «В Україні є багато проблем у тюрмах. Там тривають тортури. Тюрми переповнені. Умови ув’язнення негідні: без належних санітарних умов, в’язням бракує світла, води, харчів і медичної допомоги», – сказав Радіо Свобода лондонський директор Human rights watch Том Портеус.
Аналізуючи становище зі свободою слова в Україні, міжнародні правозахисники зауважують, що у березні 2008 року суд покарав трьох колишніх міліціонерів за причетність до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Але поступу в покаранні замовників цього злочину так і немає.
Хоча українські закони обіцяють дбати про ґендерну рівність, на практиці жінкам в Україні важче знайти роботу, ніж чоловікам. Жінки зазнають дискримінації і через те, що потенційних працедавців може не задовольняти їхній вік чи зовнішність. У результаті українки часто змушені йти на низькооплачувану роботу або взагалі її не можуть знайти.
Україна депортує біженців
За оцінкою Human rights watch, через те, що в Україні немає чіткої імміграційної політики, вона часто відмовляє у притулку людям, які наражаються на небезпеку в себе вдома. Так, у березні 2008 року Україна депортувала 11 етнічних тамільців до Шрі-Ланки, незважаючи на те, що їх зареєстрували як біженців у представництві ООН у Києві. Україна також депортувала до Росії Олега Кузнєцова, попри те, що Державний комітет з питань міграції надав йому статус біженця, а київський суд відхилив позов прокуратури, яка оскаржувала таке рішення.
Шукачі притулку, біженці, іноземні студенти та й самі уродженці України з темним відтінком шкіри дедалі частіше стають жертвами нападів на расистському ґрунті. Ця проблема загострилася в Україні з 2005 року і Human rights watch вітає те, що минулого року українських уряд створив спеціальні підрозділи, які розслідують напади із расових мотивів.
Продовжують зазнавати утисків кримські татари. Їхніми головними проблемами Human rights watch називає нерівний розподіл землі, нерівні можливості для працевлаштування і неспроможність здобути освіту рідною мовою.
Утиски прав ВІЛ-інфікованих
Із року в рік міжнародні правозахисники також звертають увагу на проблеми ВІЛ-інфікованих в Україні. За їхніми даними, українські правоохоронці втручаються у спроби поширювати дані про запобігання епідемії та шляхи лікування серед наркоманів та інших груп ризику. Це призводить до того, що ці люди часто так і не отримують допомоги, яка могла б урятувати їм життя.
Міністерство охорони здоров’я України намагається розширити програму ретровірусної терапії, але доступ до неї отримують далеко не всі, кому вона потрібна. Тут переважно відсіюють наркозалежних на підставі, що вони, мовляв, не зможуть дотримуватися суворого курсу лікування.
За оцінкою Human rights watch, згадані проблеми з дотриманням прав людини і загострення внутрішньополітичного конфлікту вплинули на те, що Україна минулого року так і не дочекалася запрошення до Плану дій щодо членства в НАТО.
Яке ж значення звіти Human Rights Watch мають для українських правозахисників? У розмові з Радіо Свобода виконавчий директор Української гельсінкської спілки з прав людини Володимир Яворський зауважив: «Ми можемо порівняти, наскільки Україна просунулася в напрямку дотримання прав людини порівняно з іншими країнами. Тому ці звіти є надзвичайно важливими, як думають про Україну на міжнародній арені».
(Прага – Київ)