Ігор Коктиш – один із засновників білоруського молодіжного опору, організатор акцій протесту проти наркотиків і насильства. Після однієї з них, у 2002 році, він був затриманий за звинуваченням у … вбивстві. Тоді через кілька місяців його виправдали.
Ігор переїхав до України, одружився. Проте через п’ять років справу поновили. Ігор попросив політичного притулку в Україні. У наданні статусу біженця йому відмовили, не вказавши жодних причин. Ігор і далі лишається в Україні, подовжуючи реєстрацію, як цього вимагає закон.
Та врешті Коктиша затримали в Криму, як стверджують, працівники білоруської міліції, які побили його і силоміць привели до Севастопольського міського відділку міліції. Звідти українські правоохоронці на прохання білоруських колег доправили його до слідчого ізолятора, розповідає дружина Ігоря Коктиша Ірина Тютюнник.
«Затримували мого чоловіка 7–8 чоловік у шортах і панамках, які навіть не представилися. Діяли грубо: зробили постріл у повітря, почали бити. З того часу я бачила Ігоря лише через скло і подвійні ґрати під час побачень. Генеральна прокуратура зайняла дуже дивну, але тверду позицію – продовжувати порушувати права людини у справі мого чоловіка», – розповідає дружина білоруського громадського активіста.
Україна порушує міжнародні домовленості – юрист
Затримання Ігоря Коктиша і його перебування в СІЗО суперечить законодавству та міжнародним зобов’язанням України, переконана представник Ігоря Коктиша у Європейському суді з прав людини, юрист Харківської правозахисної групи Айгуль Муканова.
«Україна порушила свої зобов’язання з Європейської конвенції прав людини та Міжнародного пакту цивільних і політичних прав. Людину утримують під вартою для подальшої передачі до країни, де діє смертна кара – це є найбільшим порушенням. Друге – Україна не має права передавати підозрюваних державам, у яких застосовуються тортури, немає відкритого судового процесу і не діють міжнародні гарантії дотримання прав людини. Прокуратура Білорусі запевняє, що Ігоря Коктиша не буде піддано тортурам чи страчено. Але в міжнародної спільноти немає можливості відстежити, чи виконає Білорусь свої обіцянки», – говорить правозахисниця.
За словами Айгуль Муканової, українське законодавство не передбачає взяття під варту іноземців для подальшого їхнього повернення на батьківщину. Попри це, звільняти Ігоря Коктиша з-за ґрат поки що не планується.
Проти безправ’я – концерти
Щороку українські правозахисні організації отримують декілька тисяч скарг від громадян, яких безпідставно, на їхню думку, тримають під вартою до рішення суду. Це поширене в Україні явище є спадком радянської карної системи, говорить виконавчий директор Української Гельсінської спілки Володимир Яворський.
«В Україні немає ефективних механізмів протидії цьому явищу. Є вже декілька рішень Європейського суду з прав людини про те, що це є порушення розумного терміну і утримування під вартою, і судового розгляду справи. Однак ці рішення в Україні не виконуються», – каже правозахисник.
На підтримку білоруського громадського діяча виступили більш ніж 70 правозахисних організацій України та Європи. Попри це в неофіційній розмові з родичами Ігоря Коктиша, кажуть вони, представник Генеральної прокуратури України зізнався, що вже є остаточна домовленість із КДБ Білорусі про екстрадицію громадського активіста на батьківщину.
Його дружина вважає, що Ігоря там можуть засудити до смертної кари, адже Білорусь – єдина держава Європи, де вона збереглася. Щоб урятувати життя чоловіка, Ірина Тютюнник планує організувати акції протесту та концертів для молоді перед Генеральною прокуратурою України та білоруським посольством. На її думку, можливо, хоча б це подіє на тих, хто, за словами правозахисників, не виконує Європейської конвенції прав людини та рішень Європейського суду з прав людини.
(Київ – Прага)
Київ – Напередодні Міжнародного дня проти тортур українські правозахисники висунули вимогу звільнити з-за ґрат білоруського опозиційного активіста Ігоря Коктиша. Він уже два роки перебуває у Сімферопольському СІЗО, очікуючи екстрадиції до Білорусі. За підрахунками міжнародних правозахисних організацій, в Україні таких випадків тисячі, і навіть звернення потерпілих до Європейського суду з прав людини допомагають не завжди.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ
ЗВЕРНИ УВАГУ
ВИБІР ЧИТАЧІВ
1