Назар Питель
Сильна злива, ураган – і в одну мить все навколо тоне у воді. Стихійне лихо в Іспанії застало киянку Євгенію Самодурову у торговельному центрі Валенсії – регіоні, де вона оселилася, рятуючись від війни в Україні. Там жінка з півторарічним сином і мамою провела всю ніч. За словами біженки, її машина потонула у воді. Оскільки людей не евакуйовували, наступного дня родина пішла додому пішки, подолавши чотири кілометри.
Ще одну переселенку з української столиці Марину Яценко шторм застав просто в автівці на трасі, коли вона з чоловіком та подругою поверталися з відпустки. Через сильну зливу рух на дорозі зупинився. В машині жінка пробула близько години, коли побачила, що вода почала затікати в авто і її рівень швидко піднявся до висоти крісла. А згодом машину повністю затопило. Без їжі, води і на холоді біженка з України пробула близько 12 годин. Зрештою з Валенсії її вивезла інша українка, яка також через негоду застрягла на шляху.
Після стихійного лиха на вулицях Валенсії знайшли понад дві сотні тіл загиблих. Кількість безвісти зниклих досі невідома. Вода затопила міста та села, зруйнувала мости. Купи з автомобілів та сміття заблокували людей вдома, вони не мали доступу до води, їжі та зв’язку. А жителі постраждалих міст критикують владу через те, що та не запобігла катастрофі.
Чи є жертви серед українців? Що робити біженцям, які втратили своє майно внаслідок стихійного лиха у Валенсії? Що бачили переселенки, які, рятуючись від війни в Україні, опинилися в епіцентрі урагану в Іспанії? Розбирався проєкт Радіо Свобода «Ти як?».
«Ми не розуміли масштабів трагедії»
Євгенія Самодурова разом з дітьми залишила Україну наприкінці грудня 2023 року, після того, як російська ракета влучила неподалік від її будинку в Києві. Спершу сім’я знайшла прихисток у Польщі. Але вже трохи більше пів року живе в Іспанії, у самому місті Валенсія, де вирувала стихія.
«У нас приватний будинок, і не було повітряної тривоги. Цю ракету збили дуже низько, в будинку знесло дах, повибивало вікна. Через те, що в мене двоє діток маленьких, ми не встигли нікуди сховатися, дуже злякалися. Це, звичайно, не смішно, але ми трошки жартуємо вдома, що як не ракети, то потоп, негода. Всюди нас застає якесь лихо», – розповідає жінка.
Біженка пригадує, що 29 жовтня був звичайний день – працювали магазини, школи – і не було жодних сповіщень про небезпеку. Близько шостої вечора вона разом з мамою і півторарічним сином поїхала погуляти у торговельний центр. Через півтори години, сидячи у кафе, Євгенія побачила, як у закладі почали метушитися відвідувачі. Тоді жінка глянула у вікно і побачила, що на вулиці почалася підніматися вода. Однак жодних сповіщень про негоду так і не було.
Я побігла до машини і побачила, що там вже по пояс водиЄвгенія Самодурова
Євгенія каже: «Але ми все ще не розуміли масштабів трагедії, подумали, що це дощ, трохи підтоплює. Ми якраз мали їхати тією трасою, де було те жахіття, багато зниклих безвісти, дуже багато загиблих. Я побігла до машини, яка стояла на першому поверсі, і побачила, що там вже по пояс води».
У цей день по Іспанії вдарив шторм Dana, були проливні дощі, вкрай рідкісний для країни град і торнадо. Річки вийшли з берегів і затопили міста, подекуди вода піднялася до рівня третього поверху, потоки змивали все на своєму шляху. Від негоди найбільше постраждали регіони Валенсія та Кастилія-Ла-Манча.
Сім’я Євгенії Самодурової вирішила перечекати негоду у торговельному центрі. Тоді жінка ще не здогадувалася, що там вони пробудуть майже добу.
Люди канатами тягнули цих людей, рятували всю нічЄвгенія Самодурова, біженка
«Син маленький, він нічого толком не зрозумів. Ми просто спали на підлозі, нам дали матрац, плед. В нас була їжа, в нас була вода і світло. Єдине що – не було зарядного пристрою для телефонів, тому що ніхто не хотів своїм ділитись, і ми не могли підзарядитись. Коли вночі трошки стих вітер, люди, які були навпроти, зверху стояли на стовпах. Люди (ті, хто були в магазині – ред.) канатами тягнули цих людей, рятували всю ніч. Люди просто припливали до магазину. Працівники давали теплу ковдру і змінний одяг», – каже Євгенія Самодурова.
Наступного дня води на вулиці поменшало, пригадує українка. Але відвідувачів магазину, каже, ніхто не евакуйовував. Після негоди машина Євгенії залишилася на паркінгу, на відміну від інших автівок, яких знесла вода.
«Наша машина потонула, її прибило сміттям і бетонним блоком до стіни. На жаль, там нічого не вціліло. Там все затоплено, все в цій глині – і речі не підлягають відновленню, як і сама машина. Вона вже – на металобрухт», – розповідає біженка.
Тож Євгенія із сином та мамою вирішили пішки добиратися додому, одягнувши на взуття сміттєві пакети. Вони пройшли чотири кілометри дороги і тоді побачили евакуаційний автобус, який довіз їх додому.
Ті люди, на жаль, які були на трасі, вони не мали змоги ніяк врятуватисяЄвгенія Самодурова, біженка
«Все це виглядало дуже жахливо: перевернуті машини, пусто, нікого немає. Все було затоплене і багато чого повипливало з самих магазинів, було дуже багато якихось диванів, дитячих іграшок. Ті люди, на жаль, які були на трасі, вони не мали змоги ніяк врятуватися, тому що поруч не було ніяких будівель. Якби влада своєчасно сказала про те, що червоний рівень небезпеки, «будь ласка, залишайтесь вдома», цього би всього могло не статись», – розповідає біженка.
Євгенія Самодурова зізнається, найважливіше те, що вони зберегли своє життя. За машину жінка не хвилюється, вона на іспанській реєстрації, тому страхова компанія має виплатити їй кошти згідно з договором.
«Через те, що у нас в країні війна, можливо, я не так сильно стресувала через цю негоду. Тим паче, у мене тато воює – і у нас завжди є привід для хвилювання. А люди відразу побігли купувати собі воду, продукти, щоб було що поїсти, якщо щось трапиться. Ми нікуди не бігли, ми вже звикли до того, що в нас може не бути світла, може не бути води, тому в нас не було такої паніки, як у іспанців. Зараз ми почуваємося нормально», – каже Євгенія.
«Ураган називається Дана, і нас врятувала дівчина з України Дана»
Марина Яценко переїхала в Іспанію з Києва після початку повномасштабної війни. З березня 2022-го року вона живе у місті Аліканте, що на південному сході Іспанії, в автономії Валенсія. Але 29 жовтня Марина з чоловіком та подругою в дорозі – вони поверталися з відпустки з півночі Іспанії. Туди вони поїхали, щоб відсвяткувати день народження Марини. Шлях пролягав повз адміністративний центр – місто Валенсії. На під’їзді до нього, пригадує українка, почалася сильна злива і на дорозі утворився великий затор.
Вода сягала вже до ручки дверей біля мене. Ми почали кавовими склянками вигрібати водуМарина Яценко, біженка
За словами біженки, система оповіщення про небезпеку на її телефоні спрацювала через годину, відколи вона була в епіцентрі негоди: «Поки ми стояли, ми бачили, що за двома відбійниками вже плавали машини. Перше моє відео, що машини вже затоплені, було о 19:22. Рівно о 20:20 я чую, що вода затоплює мої ноги. Ми не розуміли, що робити, тому що вода сягала вже до ручки дверей біля мене. Ми почали кавовими склянками вигрібати воду. Я чую, що вода вже біля спини, крісло затоплює, розумію, що далі немає сенсу вигрібати воду. Ми почали вилазити через вікно, спробували щось витягнути з багажника. Там злива, там вітер, я витягаю теплі речі, просто викидаю з машини, а моя подружка стоїть на відбійнику і це ловить. А потім мене вже витягають, щоб я не відплила з машиною. Ми розуміли, що треба рятувати життя».
Марина пригадує, вітер і вода знесли частину автівок з дороги. Люди залишилися живими, але без машин, тіснилися на площі 300-400 метрів. Незнайомі ділилися одне з одним водою та продуктами. Ті, в кого вціліли автівки, періодично впускали погрітися у салоні.
«Так ми пробули до шостої ранку на холоді, з мокрими ногами, без води. Ми бачили, що в автомобільних салонах поруч перші поверхи були затоплені, люди просто кричали, світили ліхтариками. Я дуже сподіваюсь, що їх врятували, тому що я бачила, що їм начебто кидали канати якісь. Там заїхала потім одна машина поліції, але зникло світло і не було видно нічого. О четвертій ранку чоловік почав роздавати продукти з однієї з машин. І це був єдиний порятунок, тому що вже не було нічого пити. У всіх закінчилась вода. Я жувала жуйку і шлунковий сік хоч трохи вироблявся», – розповідає Марина Яценко.
Близько шостої ранку, за словами біженки, негода вщухла і машини почали роз’їжджатися. Марину з чоловіком і подругою підібрала українка, з якою вони познайомилися вночі у заторі. Її машина залишилася цілою, разом вони поїхали у Валенсію.
«В дорозі почали дивитись, що ураган називається Dana. А дівчина з України, яка нас врятувала, її ім’я теж Дана. Така доля. Заїжджаємо у Валенсію, а там сухо, машини стоять на місці. Ми зайшли в готель, номерів не було, попросилися поспати в лобі, але десь о 7 або о 8 нам дали номер за повну вартість. Ми поспали півтори години, трошки відігрілася», – каже українка.
Машина була під пресом сміття, всередині все було в глині, піскуМарина Яценко, біженка
Далі Марина з чоловіком вирушили на пошуки своєї машини. Йти довелося пошкодженою залізничною колією, а потім пробиратися між кучугурами з машин на вулицях, каже вона: «Болото, вода в деяких місцях по коліна, але ти йдеш, машина на машині, машина на ліхтарі. Це просто якесь жахіття. Нам показувало на карті, що дорога забере десь одну або дві години. Ми йшли три чи чотири години. Побачили свою машину, вона була під пресом сміття, всередині все було в глині, піску. Мої документи навіть деякі знайшли. Ті, які були ламіновані, вдалося врятувати, а ті, які паперові, – ні. У мене в машині був цей букет з дня народження. Він навіть вижив. Це взагалі смішно. Ми закрили сміттєвими пакетами вікна в машині, сфотографували її, телефонували в поліцію, щоб зрозуміти, що робити. Вони сказали, що там не проїжджа частина (тобто шляхи ще не розчищені – ред.)».
Дорога до Валенсії знову зайняла декілька годин пішки. На той момент, за словами жінки, громадський транспорт не курсував, мости були перекриті. За сім’єю приїхав тато жінки, тож виїжджала вона його автівкою – через рисові поля. Машина ж Марини, на якій вона приїхала з України, так і залишилася на трасі, де її застала негода.
«У нас немає європейських номерів, в нас немає європейського страхування. В нас тільки зелена карта, а вона, як нам пояснюють, не покриває стихійні лиха», – каже українка.
Офіційні дані
Були проблеми із зв’язком, декількох людей не могли знайтипосол Сергій Погорельцев
Надзвичайний та Повноважний Посол України в Іспанії Сергій Погорельцев в коментарі Радіо Свобода повідомив, що серед українців жертв немає. Трохи більше двадцяти українських громадян зверталися до дипустанови щодо пошкодженого майна, здебільшого – це були запитання про затоплені автомобілі. Посольство надало їм інформацію та роз’яснення, куди потрібно звертатися, щоб отримати відшкодування. Ідеться про так званий інститут страхування, куди слід спрямувати запит.
«Також надавалося сприяння з пошуку осіб, з якими не було звʼязку. Були проблеми із зв’язком, декількох людей не могли знайти, але вони згодом вийшли на зв’язок. Станом на зараз летальних випадків, повʼязаних зі стихійним лихом, серед наших громадян не зафіксовано. Перебуваємо на постійному контакті з місцевою владою, Цивільною гвардією», – зазначив Погорельцев.
Унаслідок стихійного лиха в Іспанії загинуло щонайменше 217 людей. Кількість зниклих безвісти досі невідома, на їх пошуки залучили тисячі солдат. Слідом за Валенсією негода накрила Барселону. У місті було призупинене залізничне та авіасполучення.
Іспанці з постраждалих регіонів критикують владу за бездіяльність, зокрема, що людей не попередили про такий високий рівень небезпеки. А мешканці одного з найбільш постраждалих міст Пайпорти закидали брудом короля, його дружину та чиновників, коли ті відвідували постраждалий від потопу населений пункт. Місцеві висловлювали невдоволення через те, що представники влади приїхали до міста лише на шостий день від дня трагедії, критикували за ненадання допомоги і запитували, чому влада не вжила заходів, щоб запобігти катастрофі.
Форум