З Дніпра до Норвегії відправили вже другу групу маломобільних, літніх та важко хворих людей. Їх 8-ро: як переселенці з Донеччини, яких евакуаційники «Схід SOS» вивезли з-під обстрілів і чиї оселі зруйновані, так і дніпряни, які опинилися в скрутних життєвих обставинах. Норвегія приймає біженців від війни на невизначений термін – або до закінчення війни, або на стільки, на скільки сама людина захоче.
Як та чому люди наважилися на виїзд, а також – що їм пропонує країна, яка їх приймає – у репортажі проєкту «Ти як?» від Радіо Свобода.
«Втрачати нам нічого»
І під обстрілами був, і під бомбамиВолодимир Примак
Володимир Примак – з села Старомайорське Великоновосілківського району на Донеччині. У чоловіка ампутована нога. Евакуаційники привезли його до Дніпра у вересні 2023 року.
Понад пів року він провів у лікарнях та в спеціалізованому шелтері, там його підлікували й допомогли відновити документи.
У рідному селі чоловік пережив окупацію і втратив домівку – говорить про це неохоче: «Свій приватний будинок був – розбомбили, одні руїни залишились. Сам жив. Хіба війна – це хороше? Я не хочу про це згадувати. І під обстрілами був і під бомбами. У Норвегії мені обіцяють протез. Поживемо – побачимо. Надія помирає останньою».
Його тезка Володимир Невілько – також із Донеччини, з Бахмута. Понад рік він прожив під постійними обстрілами армії РФ, ховався в підвалі. Під час однієї з таких атак його контузило.
Через обстріли дім, де він жив, зруйнований вщент. Каже: повертатися йому нікуди.
Вивезли мене в напівсвідомому стані, я контужений бувВолодимир Невілько
«Залетіла ФАБ-500, бомба – і з мого дому вийшло озеро… Вивезли мене в напівсвідомому стані, я контужений був. Майже нічого не пам'ятаю. Лише знаю, що я з підвалу вилазив – приліт. І все. А після цього потрапив до лікарні. Один професор каже: це вам ще й пощастило, що крововилив був невеликий і пішло лише на очі. Відчуття було таке, ніби в очі піску насипали… Що буде в Норвегії – побачимо. Втрачати нам нічого», – говорить він.
Менеджерка медико-соціального супроводу команди евакуації «Схід SOS» Ольга Владимирова садить людей, які їдуть до Норвегії, в автобус. Вона жартує з ними, як з давніми приятелями й намагається підбадьорити.
«Не треба слати мені норвезьку рибку, я краще сама до вас приїду якось, у гості», – каже вона підопічним, з якими здружилася.
Що чекає на українських біженців у Норвегії
Попереду в них – тривалий переїзд до Польщі, а далі – літак. Ольга розказує: відбираючи людей для відправлення до Норвегії, передусім враховували їхні потреби.
Якийсь час вони проведуть у розподільчому таборі, а далі їм або запропонують окреме житло, або заклад, де ними зможуть опікуватися. Будуть і грошові виплати, говорить Ольга Владимирова.
Загалом в Україні знайти місця з доглядом зараз дуже непростоОльга Владимирова
«Якщо людина не «турист» і не їде, аби покращити свої й без того добрі умови, а реально їй потрібен догляд, медичний супровід, – Норвегія бере їх на утримання. Це дуже непогане партнертво. Загалом в Україні знайти місця з доглядом зараз дуже непросто – їх все менше. Маломобільні люди, люди, які не рухаються, люди, яких треба годувати з ложечки або постійно бути поруч, – це дуже складно», – говорить вона.
У Норвегії, зі слів Ольги, на цих людей спершу чекає «карантин» у спеціальному розподільчому таборі: «Їм зроблять необхідні документи і одразу почнуть виплачувати кошти – по чотири тисячі крон на одну особу незалежно від статусу. Далі будуть підбирати індивідуальну програму. Якщо людина може впоратися самостійно, йому підберуть в певному регіоні житло й буде більше коштів. Якщо людина з особливими медичними потребами, наприклад, незряча, не чує, не ходить, – підбиратимуть заклади з постійним спеціалізованим доглядом. Але виплати будуть меншими, натомість вони отримають повний комплекс послуг. Що особливо подобається нам і нашим людям – що тут є індивідуальний підхід».
Як облаштувалось у Норвегії подружжя біженців з Нікополя
У лютому 2024 року «Схід SOS» відправляв до Норвегії першу групу біженців з інвалідністю. Тоді це було понад 30 людей, зокрема Володимир Сергієнко з дружиною Юлією, яких вивезли з постійно обстрілюваного Нікополя. Чоловік – незрячий, жінка – доглядає за ним. Радіо Свобода зв'язалося з ними й поцікавилося їхнім життям та побутом у Норвегії.
За словами Володимира, до Норвегії вони діставалися понад дві доби. Спершу їх розмістили в тимчасовому пункті перебування в Роде, далі – поселили до гуртожитку, зрештою – надали окреме житло на околиці Осло.
«Нас поселили в двоповерховому будинку місцевих жителів. Нам виділили половину першого поверху, платить держава за нас власникам. У нас є дві кімнати, кухня, ванна, туалет. Є меблі. Але побутові речі треба купувати. Якщо потрібна швабра – купуємо швабру. Але господарі – хороші люди, допомагають», – розповідає біженець.
Виплати ми отримуємо, але це небагато. 70-80% з цього – іде на їжуВолодимир Сергієнко
Загальноінтеграційна програма для біженців, якою вони скористалися, передбачає і певні виплати, говорить Володимир.
«Виплати ми отримуємо, але це небагато, як на норвезькі реалії. Зараз – по шість тисяч крон на місяць на людину. 70-80% з цього – іде на їжу. Я в Норвегії вже п'ятий місяць і ще жодного разу не куштував пива, бо це дуже дорого. Була в мене одна погана звичка – куріння, довелося кинути, тут цигарки коштують також дуже дорого. Треба вибирати: або їсти, або курити. Грошей небагато, але без особливих забаганок – вистачає. Проїзд на транспорті – безкоштовний. Медична система відрізняється від нашої. На відвідування лікарів – великі черги. У нас вже є сімейний лікар, але ми ще не були на прийомі. Попередній запис треба чекати близько місяця», – говорить він.
Дозвілля у пари наразі таке: жінка щодня порається на невеликому городі, чоловік – більшу частину дня вивчає норвезьку та грає в шахи. На повернення додому, до Нікополя, говорить Володимир, поки не сподіваються. Чекають осені, тоді, як їм обіцяли, стартує інтропрограма, яка, зокрема, передбачає глибше вивчення норвезької біженцями.
Нам надано право тимчасового проживання тут на рікВолодимир Сергієнко
«Як адаптовуєшся? Просто призвичаюєшся до місця, де живеш. Я добре знаю англійську, мені це дуже допомагає, всюди спілкуюся англійською, перекладач не потрібен. Самостійно вчу норвезьку, вона – непроста, дещо схожа на англійську, чимало слів схожі на російські та українські, у вимові – дещо на французьку. Соціалізуємося потроху. Нам надано право тимчасового проживання тут на рік, а потім, як кажуть, воно автоматично продовжиться. Удома – нічого не припинилося, щодня обстріли. Скучаємо за домом», – розказав біженець.
Від початку повномасштабної війни евакуаційна команда «Схід SOS» вивезла з «гарячих» точок понад 10 тисяч маломобільних людей.
Зокрема, у Дніпрі дають прихисток хворим та незахищеним групам переселенців, які у підвалах і під обстрілами були приречені на смерть. Тут їх годують, розселяють, дбають про медичну допомогу й документи, а далі – переправляють до більш безпечних регіонів України або за кордон.
За словами представниці команди евакуації «Схід SOS» Ольги Владимирової, наразі, окрім Норвегії, співпрацюють з Польщею, Німеччиною та Литвою.
Форум