Гість тринадцятого епізоду – аеророзвідник 68-ї окремої єгерській бригади імені Олекси Довбуша Максим Михайлик.
У подкасті «Свої серед своїх» Радіо Свобода спілкується із українцями та українками, які стали до лав Сил оборони України у російсько-українській війні.
Попередні випуски можна послухати тут.
Максим має значний досвід роботи у громадському секторі. Був керівником осередку Пласту в Полтавській області, працював із організаціями «Будуємо Україну разом» та «Українська академія лідерства». Однак у день повномасштабного вторгнення Максим жив і працював у Польщі. Все ж вирішив повернутися і почати захищати країну.
Повернення додому
У перші хвилини, коли Максим Михайлик дізнався про повномасштабне вторгнення, думав, що допомагатиме Україні з Польщі. Пішов у центр Вроцлава, думав, що буде мітинг. Однак там відбулася пресконференція міського голови і в кінці лунав гімн України.
«Навколо мене українців не було. Проспівав гімн, до мене підійшли журналісти, запитали, як буду діяти. Я відповів, що до цього моменту планував звідси допомагати, але тепер є сумніви», – розповідає військовий.
Вже ввечері 24 лютого Максим сидів в автобусі, що прямував до України. Поруч із ним, каже, були чоловіки 30-40 років, переважно зі східних та південних областей. Прямуючи до Львова, Максим вже знав, що піде служити.
Як став аеророзвідником
Для Максима Михайлика потрапити у ЗСУ було непросто – він загубив приписне і не мав військового квитка. Спочатку його не брали, потім пропонували роботу в штабі «Правого сектору». Однак він хотів воювати. Зрештою завдяки пластунському минулому Максим потрапив у новостворену 68-му окрему єгерську бригаду імені Олекси Довбуша.
Без жодного військового досвіду перші місяці доводилося переважно лише копати. Але з літа почав вчитися займатися аеророзвідкою. На початку у батальйоні не використовували дрони для коригування артилерії, тому Максим почав активно просувати це питання.
«Зрештою ми зробили так, що почали коригувати артилерію з дронів. Літали з власної ініціативи, розвідували. Спочатку не було ніяких навчань. Ловили інтернет, знаходили інформацію, дивилися, як дрони працюють. Знаходили людей з інших підрозділів, які допомагали», – згадує військовий.
Після зміни командування, каже Максим, аеророзвідка почала розвиватися.
«Зараз у нас гарний рівень роботи, аеророзвідка потужна».
Ставлення до війська
Максим каже, що в українській армії досі є багато недоліків та радянського, але ситуація постійно покращується. Життя у відносно мирних містах його тішить – радий, що повертаючись додому, дійсно може відпочити.
Після перемоги він не планує ставати професійним військовим, хоча зізнається, що ця робота дуже цікава.
Нещодавно Максим отримав Золотого хреста від головнокомандувача та був відзначений міністром оборони нагрудним знаком «За зразкову службу». Ось що його мотивує працювати далі:
«Мало кому випадає такий шанс – прожити таке цікаве життя у війні. Так, можна загинути, але загинуть всі рано чи пізно. Проте, якщо вибирати між якістю і кількістю життя, то я вибираю якість. Якщо так замислитись, то це велика честь – воювати за свою країну».
У тринадцятому епізоді Максим Михайлик детальніше розповів про:
- те, як громадські організації допомагали його бригаді на десятки тисяч доларів;
- моральний стан на початку служби у новоствореній бригаді;
- спектр емоцій, які військовий проживає на лінії зіткнення;
- власну думку про військкомати, які «ловлять» чоловіків на вулицях;
- мотивацію добровольців та мобілізованих;
- чому намагається не вдягати форму в цивільних містах;
- написання власних віршів під час служби;
- що для нього означають відзнаки від головнокомандувача та міністра оборони.
Слухати подкаст можна на подкаст-платформах:
Електронна адреса проекту: uapodcast@rferl.org
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
