Гість десятого епізоду подкасту «Свої серед своїх» художник, письменник, режисер, ветеран та командир міномета Валерій Пузік.
У подкасті «Свої серед своїх» Радіо Свобода спілкується із українцями та українками, які стали до лав Сил оборони України у російсько-українській війні.
Попередні випуски можна послухати тут.
Валерій Пузік вперше прийшов до війська у 2015-му. Він брав участь у бойових діях на Донбасі в складі батальйону «Добровольчий український корпус «Правий сектор» (ДУК ПС). Під час повномасштабного вторгнення знову пішов захищати країну.
У подкасті розповів про створення картин під час служби, нові книжки, фільми, які хоче знімати, та ставлення до тих, хто тікає від повісток.
Художник на війні
Валерій Пузік – за освітою художник-дизайнер. Під час служби у 2015-му він також малював, але тоді, каже, картини були похмурі та сірі.
«Здається, після 2015-го мені було нецікаво малювати на папері, полотнах, бо цей матеріал здавався імітацією. Я тоді малював у Водяному, Опитному, біля Авдіївки. І коли ти там малюєш, то у цьому відчуваєш більше цінності. У цьому якась історія більша, ніж просто картинки», – розповідає художник.
Після 24 лютого він почав малювати знову – тепер фарби завжди яскраві. На картинах – багато птахів, звірів, абстракцій, сходів та заходів сонця. Картини дарує, або влаштовує аукціони. Виручені гроші переважно витрачає на забезпечення свого підрозділу. Побратими спочатку не сприймали всерйоз його хобі.
«Я просто приніс фарби, знайшов першу фанерну вставку і почав малювати. Оскільки в мене була довга пауза, мені треба було розмалюватися. Тоді почало виходити, і хлопці змінили свою думку, почали допомагати, приносити ящики, кришки».
Незважаючи на те, що Валерій Пузік – цілком людина мистецтва, він вважає, що у війську – він на своєму місці.
«Мистецького фронту» немає»
Валерій Пузік також пише вірші та прозу: романи, оповідання, дитяче фентезі, есеї. За час його служби вийшла книга «З любов’ю тато» та готуються до друку нові.
Після повномасштабного вторгнення Валерій деякий час нічого не писав, а потім вирішив написати послання сину. Так з’явилася «З любов’ю тато». Син Орест ще не вміє читати, вчиться. Ця книга як послання в пляшці, вона писалася з урахуванням того, що автора може не бути в живих. Оповідання, які передають емоції та думки батька на війні.
Ми переміщалися в Херсонській області. Було картин 15, піддони від 152-го калібру. Хлопці допомагали харчовою плівкою замотувати, щоб не зіпсувалися. Сюрреалістично
Поза тим Валерій Пузік продовжує вчитися. Наразі у Школі документального кіно. Маючи вже значний досвід сценариста, зараз він хоче знімати художні фільми, але не про війну. А якщо вже про війну, то лише комедії – про життя художника на війні.
«Ми переміщалися в Херсонській області. Було картин 15, піддони від 152-го калібру. Хлопці з розрахунку допомагали харчовою плівкою замотувати, щоб не зіпсувалися. Сюрреалістично це. Щось на межі між комедією, карикатурою і трагедією».
Фронт тільки один. І немає більше інших, окрім реального
До фрази «мистецький фронт» художник ставиться скептично:
«Фраза «мистецький фронт» дивна. Фронт тільки один. І немає більше інших, окрім реального фронту», – зазначає митець.
У десятому епізоді подкасту «Свої серед своїх» Валерій Пузік детальніше розповів про:
- мотивацію участі у Революції гідності;
- рішення вперше піти на війну;
- документальний роман «Шахта. Ранкове зведення»;
- різницю між службою зараз і в 2015-му;
- повернення до цивільного життя після служби та своє бачення, як це відбуватиметься після перемоги;
- початок служби у 2022-му;
- організацію малювання на фронті;
- продаж своїх картин;
- ставлення до людей, які уникають повісток;
- сприйняття цивільного життя у відносно мирних містах.
Слухати подкаст можна на подкаст-платформах:
Електронна адреса проекту: uapodcast@rferl.org
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
