Корупція в Україні виліковна, якщо політики побачать вигоду у реформуванні системи, переконують у Atlantic Council. Нідерланди обмірковують притягнення Росії до суду через збиття MH17 у 2014 – пишуть у The New York Times. Депутати знову побилися у Верховній Раді – про це стаття Washington Post.
Українські антикорупційні реформи складно зрозуміти, бо вони працюють не так, як на Заході, пояснюють оглядачі американського аналітичного центру Atlantic Council. Ці реформи звужують поле діяльності для можливих корупціонерів, але не запобігають злочинам шляхом покарання винних.
Автори говорять про успішні, хоча незавершені реформи банківського та енергетичного секторів, податкової системи та державних закупівель, а також децентралізацію. Попри це, багато що поки не працює так як повинно, наприклад, НАБУ.
«П’ять років тому ці досягнення були неприпустимими. Утім, бракує прогресу в таких пріоритетних напрямках, як митниця, приватизація, монополізація та реформи публічної адміністрації. Витрати на безпеку дуже незрозумілі. Корупційні схеми не просували у деяких сферах енергетичного сектора», – продовжують оглядачі.
На думку авторів, навіть якщо реформи будуть успішними, каральні методи матимуть лише обмежені наслідки, бо система не зміниться просто від того, що корупціонерів посадять.
«Корупція – це симптом, а не причина поганої системи урядування. Успіх потребує більше, ніж нових законів та спеціальних антикорупційних органів. Врешті-решт, він потребує консенсусу еліт аби змінити правила», – наголошується в статті.
Оглядачі пояснюють, що Україні потрібно те, що на Заході називають «порядок відкритого доступу». Він приходить на зміну «порядку обмеженого доступу» коли маленька група впливових осіб контролює значну кількість ресурсів та має великий вплив на суспільство. В Україні, як і в більшості колишніх радянських країн, обмежений доступ йде в парі з надмірним регулюванням, вибірковістю застосування законів та створенням мереж покровителів-клієнтів, які залишаються вірними бюрократії.
«Корупція в Україні – не хвороба, а скоріше, маніфестація глибокого системного та культурного феномену, який не є постійним», – пишуть автори. Відповідно, ув’язнення корупціонерів не змінить систему, а старі інститути можуть залишитися так само корумпованими як і були раніше. Натомість, потрібно переконати еліти розвиватися у новому напрямку, а це включає демонополізацію політики та прийняття нових правил впливовими групами. Зокрема, покарання корупціонерів має відбуватися водночас із залученням нових людей в політику та просуванням реформ.
«Еліти знищать порядок обмеженого доступу тільки якщо будуть переконані, що не заплатять за попередні гріхи кримінальним переслідуванням чи конфіскацією [власності]. Водночас, громадяни мають бути певні, що це краща опція ніж ув’язнення еліт. Врешті-решт, вони повинні зрозуміти, що це неприйнятно [засуджувати] урядовців за корупцію коли громадськість залишає за собою право давати хабарі, аби залагоджувати власні справи», – підсумовують аналітики.
Росія відмовилася компенсувати втрати жертвам трагедії пасажирського літака компанії Malaysia Airlines у 2014 роцв – про це йде мова у статті американської газети The New York Times. Як наслідок, уряд Нідерландів розглядає можливість судитися із Росією.
MH17, який летів з Амстердама в Куала-Лампур, пролітав над територією так званої «ДНР», коли його збила ракета. На борту було 298 людей, усі загинули.
Журналіст посилається на лист Стефа Блока, Міністра закордонних справ Нідерландів. Той пояснює, що Нідерланди та Австралія, чиї громадяни становили більшість жертв, кілька разів зверталися до Росії через дипломатичні канали. Утім, ці спроби не принесли результатів.
«Росія заперечила будь-яку причетність до атаки, а західні партнери звинуватили Кремль у спробах перешкодити розслідуванню за допомогою кібератак та кампанії з дезінформації. Хоча уряд Нідерландів ще не визначився із точним планом дій, лист [Блока] – чітка ознака їхнього розчарування Росією», – продовжує оглядач. Він додає, що залучення Міжнародного кримінального суду у цю справу може зайняти роки або й десятки років хоча «сама погроза може розізлити Росію». За словами Блока, Росія відповіла «доволі жорстко» на всі попередні закиди взяти відповідальність за трагедію.
Результати міжнародного розслідування довели, що російські військові доправили ракету, яка збила літак. Зокрема, російський «Бук» доправили з Курська на схід України коли «проросійські повстанці переживали період значних втрат від ударів української авіації». Журналіст пояснює, що за майже п’ять років війни між Україною та сепаратистами східні області України перетворилися на закриті зони для іноземців, але у липні 2014, коли сталася трагедія, над регіоном часто курсували цивільні літаки.
Українське МЗС поширило запис телефонного дзвінка між лідером сепаратистів та російським офіцером військової розвідки, де сепаратист говорить: «Ми щойно збили літак». Оглядач додає: Росія не лише заперечила будь-яку причетність до події, але й пробувала зупинити розслідування, наприклад, намагалась зламати комп’ютери розслідувачів.
Українські парламентарі знову б’ються – на цьому вирішили наголосити в американській газеті Washington Post. Журналіст видання пише – бійки в українському парламенті вже стали традицією.
«Бійка почалася коли опозиціонер Нестор Шуфрич назвав Віктора Медведчука, проросійського політика, “агентом” російського президента Володимира Путіна. Коли він [Шуфрич] сходив з трибуни, то зірвав плакат із обличчям Медведчука», – продовжує оглядачка. Після цього почалася бійка між ним та його опонентами.
Журналістка пояснює – це не перша, не друга, і навіть не третя бійка у Верховній Раді. «Український парламент має довгу історію бійок, інколи через особисті причини, а інколи – через важливі внутрішні чи міжнародні проблеми», – додає вона. Вона перелічує найвідоміші сутички останніх років: у 2014 році, сталася бійка між проросійськими політиками та націоналістами через урегулювання дій на Донбасі. У 2015, виник конфлікт коли один депутат звинуватив іншого у хабарництві. Того ж року, відбувся інцидент за участі Арсенія Яценюка, який був тоді прем’єром. Йому вручили квіти, а потім силою забрали з трибуни. У коридорах ВР також бувають сутички – наприклад, конфлікт між депутатами Єгором Соболєвим та Вадимом Івченком через законопроект про земельну власність.
«Після цього, тодішній спікер Володимир Гройсман закликав законодавців прийняти кодекс етики, беручи до уваги насильство [у Раді]. Виглядає так, що будь-який проект [кодексу] поки у процесі розробки», – підсумовує журналістка.
