Сергій Стерненко – одеський і київський активіст і відеоблогер, підозрюваний і обвинувачений у принаймні чотирьох кримінальних провадженнях. Найбільш відома справа – про вбивство або самозахист під час нападу в травні 2018 року, яка зараз слухається у Приморському суді Одеси. За ще однією кримінальною справою про можливе викрадення одесита Сергія Щербича і розбій Стерненка і його друга Руслана Демчука засудили більш ніж на 7 років тюрми, але зараз вирок можуть пом’якшити. 31 травня о 14.00 Одеський апеляційний суд вирішить подальшу долю активістів – вони свою провину заперечують в повному обсязі.
За версією обвинувачення 24 квітня 2015 року Стерненко, Демчук і ще декілька невідомих осіб викрали і пограбували Сергія Щербича, вимагали, щоб він відмовився від депутатства, били і піддавали тортурам – зокрема стріляли над головою і здавлювали плоскогубцями один з пальців. Судово-медична експертиза встановила у Щербича численні травми обличчя, забійні рани на стегні, синці на сідницях, кульові поранення спини та ноги, травму суглоба на пальці правої руки.
Справа майже не висвітлювалась в місцевих ЗМІ, хіба що повідомляли про взяття Стерненка і Демчука під варту у тому ж вересні 2015 року, але обидва швидко внесли заставу і вийшли на волю – близько сотні тисяч гривень за двох.
Обох затримали після обшуку на квартирі у Стерненка – тоді правоохоронці знайшли у активіста пістолет «Ерма-459-С» – сигнальний шумовий, але перероблений у бойовий на думку експерта МВС. Тоді ж в нього знайшли 7 пістолетних патронів калібру 9 мм і один патрон калібру 5.45х39 – для АК-74. Пізніше на суді Стерненко заявив, що знайшов пістолет минулої ночі і добровільно віддав його поліції під час обшуку.
Також влітку-восени 2015 року поліція провела слідчий експеримент, впізнання підозрюваних і експертизу пістолету. Справу передали в суд, перше засідання відбулось влітку 2016 року, але вона «заглохла» – прокурори не могли навіть привести потерпілого. Судячи з судових ухвалу, Щербич мав дати покази по відеозв’язку, але цього так і не сталось.
На початку процесу Стерненко публічно заперечував знайомство із потерпілим. «Щербич мав з’явитись на очну ставку під час досудового розслідування, але за невідомих причин не з’явився. Я хочу із ним вже нарешті познайомитись», – заявив Стерненко в липні 2016 року після одного з підготовчих засідань суду, куди Щербич надіслав клопотання про розгляд справи без нього. Прокуратура також неодноразово намагалась допитати його по відеозв’язку, але марно.
Ще дві кримінальні справи – нібито «кришування» наркотиків і нібито напад на керівника поліції
У листопаді 2017 року проти Сергія Стерненка відкривають ще дві кримінальні справи – одну за статтями 296 (хуліганство) і 345 (насильство стосовно співробітника поліції) Кримінального кодексу, а другу – за статтями 27 та ч. 3 ст. 307 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення наркотиків).
Першу справу відкрили після побиття керівника поліції Одещини Дмитра Головіна під час масових акцій на захист Літнього театру в Одесі – Стерненко нібито завдав Головіну удару по ногах під час сутичок. Згідно з версією обвинувачення другої справи, Стерненко збирав гроші з точок продажу наркотиків. Активіст назвав цю справу сфабрикованою – детальніше в ній розбиралися місцеві ЗМІ. Справа про нібито «кришування» наркоточок слухається в Приморському суді Одеси, але вкрай повільно, про напад на Головіна також. За цей час керівник поліції встиг звільнитися і сам стати обвинуваченим – НАБУ вважає його винним у розкраданні і продажі контрафактних цигарок зі складу речових доказів.
Справа про вбивство-самозахист
У травні 2018 року проти активіста відкрили найвідомішу на даний час справу – про навмисне вбивство. Вночі 23 травня на Сергія Стерненка і його дівчину напали двоє чоловіків, принаймні, так каже Стерненко, і під час сутички один з нападників, Іван Кузнецов, помер від отриманих ножових поранень. Другий, Олександр Ісайкул, також отримав ножове поранення, але втік.
Прокуратура висунула активісту обвинувачення у навмисному вбивстві – за даними слідства, Стерненко побіг за пораненим Кузнецовим і наніс ще кілька поранень, від одного з яких він і помер. Сам активіст стверджує, що рани завдавав тільки на місті нападу, а побігши за пораненим, намагався зупинити його криками «стій». Так чи інакше, але внаслідок ножового поранення один з нападників помер – ран було шість і одна з них стала смертельною. Ще один нападник зараз переховується, за словами Стерненка, за кордоном, хоча є обвинуваченим у кримінальній справі про напад на активіста.
Це був вже третій напад на Стерненко – перший стався 7 лютого 2018 року, а другий – 1 травня. Стерненко вдалось власноруч затримати нападника – Абзала Байкумашева. Він вистрілив активісту в потилицю з травматичного пістолету і зараз його судять за напад на активіста, але замовників і поплічників за словами Стерненка не шукають – кримінальну справу закрили в листопаді 2020 року.
Справу про розбій слухали в «турбо-режимі»
На відміну від справи про вбивство, про можливе викрадення Сергія Щербича ані одеські, ані загальноукраїнські ЗМІ майже не повідомляли. В лютому 2020 розгляд справи значно прискорився – судячи з матеріалів судового реєстру. Зокрема суддя Віктор Попревич постановив розшукати Щербича, щоб він врешті решт розповів суду, чому п’ять років тому він подав заяву про злочин.
Потерпілий з’явився на одному з засідань суду та дав покази, але знайти їх Радіо Свобода не вдалось – журналістів в цей день, напевно, в суді не було. В суд не стали кликати ймовірного очевидця викрадення – прокуратура не стала викликати в суд Любов Захарченко, яка брала участь в слідчому експерименті, а захист не став клопотати про її допит, хоча вже на етапі апеляції адвокати неодноразово наголошували, що Захарченко нібито не могла впізнати за криками Щербича, оскільки ніколи не чула, як він кричить.
23 лютого Попревич засудив Стерненка і Демчука до 7 років і 3 місяців тюрми та компенсації половини майна і відправив їх в СІЗО чекати місяць вступ вироку в законну силу. Вирок судді Приморського суду став несподіванкою для багатьох прихильників Сергія Стерненка, журналістів і активістів. Стерненко назвав це політичними репресіями та обвинувачував в особистому зацікавленні генеральну прокурорку Ірину Венедиктову і працівника офісу президента Олега Татарова.
Засудження Стерненка викликало гучні вуличні протести – 24 лютого і 20 березня. Радіо Свобода висвітлювало акції під офісом президента. Коли справа потрапила в апеляцію, акції припинились – у своєму блозі Стерненко пояснив це готовністю дати апеляційному суду Одеси шанс на справедливий суд. Так само він казав і в своєму останньому слові 21 травня вже в апеляції – розглянути всі докази и ухвалити справедливе рішення.
В апеляції Стерненка захищали п’ять адвокатів
Під час розгляду справи в Приморскому суді у Стерненко був тільки один адвокат, який на етапі апеляції вже не бере участь в роботі, принаймні публічно – Андрій Мука. В апеляції його захищала та ж команда, що працює із ним у справі про вбивство нападника – Масі Найєм, Андрій Писаренко, Віталій Коломієць, Микола Ореховський і Вадим Оксюта. Демчука представляв адвокат Ілля Воробйов.
Разом вони досягли повторного вивчення в апеляційному суді доказів і дослідження документів у справі. Кожен з матеріальних доказів чи документів не доказує провину конкретного Демчука і Стерненка, наполягали адвокати.
В апеляції справу розглядали судді Альбіна Кадегроб, Руслан Котелевський і Вадим Прібилов. Перше засідання відбулось 16 квітня, а вже 21 травня колегія пішла до нарадчої кімнати – ухвалювати рішення про можливу відміну, пом’якшення вироку або його залишення в силі. Раніше, 9 квітня, суддя Кадегроб ухвалила важливе рішення про зміну запобіжного заходу – замість СІЗО, куди активістів відправили чекати вступ вироку в законну силу, вона дозволила їм перебувати дома, під арештом.
Захист двічі заявляв відвід колегії суддів – спочатку за те, що колегія долучила до справи додаткові документи від прокуратури, що доводили законність дій всіх слідчих і прокурорів слідчої групи, а потім за те, що судді розглядали питання власного відводу.
Клопотання про відвід подавав Андрій Писаренко, який заявив, що документи є доказами, отже їх, по-перше, не можна подавати на цій стадії, по-друге, прокуратура не розкривала їх адвокатам.
«Прокуратура просто хоче зараз за рахунок суду апеляційної інстанції виправити свої провали, допущені у суді першої інстанції. Ці документи взагалі не були надані нам слідством під час ознайомлення з матеріалами після завершення досудового розслідування», – заявив сам Стерненко.
Що почули судді в апелляції?
20 травня прокуратура здивувала і Стерненка, і його адвокатів, і журналістів, і, можливо, суддів – дати пояснення до суду прибув потерпілий Сергій Щербич. Він повторив свою версію подій, яка стала фабулою обвинувального акту – 24 квітня. Демчук запропонував йому зустрітись та обговорити можливу спільну громадську діяльність. Щербич навіть заявив, що з ним обіцяли поспілкуватись про допомогу воїнам АТО.
За твердженням потерпілого, він був раніше знайомий з обома обвинуваченими та зустрічався з ними, щоб обговорювати громадські активності в селах Фонтанка, Лиманське та інших. Він погодився зустрітися приблизно за кілометр від своєї домівки, приїхав на заправку, сів у машину до Демчука, де також перебував Стерненко. Потерпілий сидів на задньому сидінні, активісти на передньому.
«Перші 10 хвилин це була просто розмова, я не відчував загрози чи небезпеки. Потім з обох боків до мене сіли дві невідомі особи та розмова перетворилася на фактично бійку», – розповів Щербич. Його нібито стали бити по голові та інших частинах тіла, потім він побачив, як Стерненко дістає з бардачка пістолет, почув, як Демчук каже «стріляй у голову», і знепритомнів.
Після цього за словами Щербича, йому на голову одягли мішок і кудись повезли – їхали близько 40 хвилин. Машина зробила зупинку в невідомому місті, Щербич каже, що намагався втекти, але марно – його затащили назад до машини. Також в машині його обшукали та відібрали гроші, дві сім-карти, кредитну картку, дозвіл на травматичну зброю і портмоне. Хто саме це робив, Щербич не бачив, але чув, як Стерненко нібито координував дії інших машин по рації. В машині в нього кілька разів стріляли з травматичної зброї.
Коли вони приїхали на місце, де Щербича пізніше нібито протримали кілька годин, постраждалому надали першу медичну допомогу, вийняли одну з куль, а потім, за його словами, почали піддавати тортурам – стріляли біля голови з пістолета, стискували пальці в плоскогубцях, били по голові та металевою палицею по колінах. Паралельно від нього нібито вимагали відмовитись від депутатства – 6 квітня 2015 року на довиборах Щербич став депутатом Фонтанської районної ради.
Потім Щербича відвезли до будівлі Суворовського районного суду, зняли мішок з голови, пригрозили насильством щодо родини і відпустили. Все це робили невідомі йому особи – поліція і прокуратура не встановила їхні особи і висунула обвинувачення тільки Стерненку і Демчуку.
Виступ Щербича викликав багато запитань у адвокатів Стерненка. Стало зрозуміло, що, по-перше, Щербич упізнавав зброю, з якої в нього стріляли, за фотографіями, а не за справжньою зброєю, а по-друге, 26 червня із ним провели дві слідчі дії, а не одну – на це вказував захист Стерненка, зауваживши на ідентичні фотографії та понятих у двох слідчих діях, нібито проведених у різні дні. Щербич припустив, що підписав протокол з помилкою.
В лютому 2014 року Щербич їхав на Майдан вбивати таких як, я – Стерненко
Запитання Щербичу ставив також і сам Стерненко, але суд зняв їх як такі, що не стосуються апеляційної скарги. Активіста цікавило, чи був Щербич членом партії «Родина», руху «Антимайдан» і чи є він зараз членом партії «Довіряй ділам» Геннадія Труханова.
У відповідь Щербич тільки заявив, що ніколи не був сепаратистом, виступав проти екстремізму та підтримує територіальну цілісність України. Активіст заявив, що під час Революції Гідності Щербич організовував поїздки «тітушок» на Антимайдан, підтримував проросійську партія «Родина» Ігоря Маркова (втік в Росію) і є членом партії «Довіряй Ділам» Геннадія Труханова, якого Стерненко вважає одним із замовників нападів на себе. В жовтні 2020 року Щербич дійсно обрався до Фонтанської сільської ради за списком цієї партії.
Також в суді допитали Івана Наріжняка – експерта сектора балістичної і трасологічної експертизи ВКЕ НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області. Він писав експертизу вилученого у Сергія Стерненка стартового шумового пістолета «ЕРМА-459-С» і наполягає – його досліджували як вогнепальну зброю, оскільки на експертизу пістолет поступив без заводської заглушки ствола. Ту втулку, що була споряджена на пістолеті замість заводської, можна було відкрутити і стріляти з нього.
Судді кілька разів цікавились неточностями в тексті експертизи, яка є у справі. Зокрема, з пояснень експерта випливало, що конструктивні зміни в пістолет вносились, але в тексті про це не говорилося. На думку Наріжняка, ті, хто переробляв пістолет, могли використати втулку з травматичної модифікації такої ж моделі.
Після більше ніж місяця судових засідань судді мають вирішити, чим є справа проти Сергія Стерненка і Руслана Демчука – чи це дійсно розбій з викраденням, чи це тільки викрадення, чи то взагалі лише низка неякісно зібраних і нелогічних експертиз, пояснень, протоколів слідчих дій, біллінгів мобільного зв’язку і фотографій поганої якості.
23 лютого 2021 року Сергія Стерненка і Руслана Демчука визнали винними у справі про викрадення і розбій. Їх засудили загалом до семи років ув’язнення і трьох місяців та конфіскації половини наявного майна. Стерненка визнали винним ще незаконному поводжені зі зброєю. Обидва активіста заперечують свою провину, а Стерненко називає вирок «політично вмотивованим рішенням».
