Як не втратити шанс на освіту, незважаючи на боротьбу за своє здоров’я? В Україні функціонує понад 30 обласних лікарень, крім того, ще сотні міських та районних, у яких понад 15 тисяч дітей щорічно лікуються у відділеннях. Дехто перебуває в лікарнях кілька років, через що не ходить до звичайних шкіл і не може здобути бажану освіту. У деяких лікарнях працюють учителі-волонтери або просто волонтерські групи, які допомагають дітям наздогнати пропущені заняття. На території НДСЛ «Охматдит» працює «Школа супергероїв». Тут діти навчаються українській, англійській мовам, біології, хімії, математиці, читанню, проводять різні майстер-класи та навіть доглядають за власним городом.
П’ятнадцятирічний Гришко сидить у другому ряду і тихесенько малює щось на аркуші. Він не слухає вчителя, але й нікому не заважає й не відволікає. Коли весь клас починає розв’язувати приклади з дробами, наввипередки вигукуючи правильні відповіді, хлопчина зацікавлюється завданням, а вже за кілька хвилин також починає рахувати й відповідати.
У лікарні «Охматдит» хлопчик лікується вже четвертий рік. За цей час він жодного разу не був у школі, до нього не приходили вчителі, усю освіту здобував завдяки волонтерам. Коли у лікарні з’явилася «Школа супергероїв», вона стала порятунком і для хлопчика, бо є чим зайняти свій час, і для мами – дитина навчається.
«Мені подобається хімія. До нас приїжджали волонтери й демонстрували справжні хімічні досліди, а ще ми самостійно також «хімічили»: були спеціальні індикатори, ми їх занурювали в різну рідину, і вони змінювали кольори. Так круто», – розповідає Гриша.
Ідея створити освітній простір для дітей, що перебувають у лікарні, з’явилася в Євгенії Смірнової, керівника громадської організації Small Heart with Art, іще чотири роки тому. Вона каже, що спочатку починали банальними методами – «ударимо макраме по самотності», тобто проводили майстер-класи для ВІЛ-позитивних дітей, які лікувалися в «Охматдиті». З часом, побачивши позитивні результати таких зустрічей, розпочала регулярні освітні заняття з малечею. У червні 2017 року відкрився перший клас «Школи супергероїв», де навчалися діти з відділення «Клініка для лікування дітей, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД» НДСЛ «Охматдит».
«У вересні 2018 року ми запустили «Школу супергероїв 2.0» у новому відремонтованому класі. Він унікальний. Ми відмовилися від крейдової дошки, у нас вона – магнітно-маркерна, а маркери на водній основі. Підлога зі спеціальним покриттям, на вигляд начебто тверда, але якщо дитина раптом впаде, то насправді вона досить м’яка. Усі матеріали, що використовуються в класі, не токсичні. Крім того, клас – це не просто парти та стільці: тут і диван, і якщо дитина втомиться сидіти або навчатися, вона може сісти чи лягти тут і почитати книжку. До речі, у нашій бібліотеці близько 2 тисяч книжок. І головне, що клас інтерактивний. Тут спеціальна смарт-панель, яка дозволяє робити уроки цікавими», – розповідає Євгенія Смірнова.
У «Школі супергероїв» навчаються діти майже з усіх відділень «Охматдиту». Охочих багато. Якщо раніше малечі пропонували та запрошували до школи, то тепер діти самі приходять на уроки.
Звичайно, має бути дозвіл лікарів. Та й форма навчання підбирається для кожної дитини: це групові заняття (клас на 8 дітей, що дозволяє вчителеві приділяти більше уваги кожному), індивідуальні (робота з дитиною біля ліжка) і дистанційна. Вчителі навчають дітей українській мові й читанню, біології, хімії, фізиці, математиці тощо. За віком усі учні поділяються на три вікові категорії: молодша, середня і старша школи.
«За хірургічним корпусом у нас є свій «городик» – це практично-експериментальний майданчик для проведення уроків біології. Уже наступного року там буде організована велика безпечна зона – і для наших теплиць, і для такого собі «міста», де є світлофори, транспортні й пішохідні дороги. З нами співпрацює Академія патрульної поліції, викладачі якої приїжджають щотижня і навчають дітей, як поводити себе на дорогах. Ця зона стане таким собі тренажером для них», – каже Євгенія Смірнова.
Олена Кіркевич два роки тому вийшла на пенсію. Понад 20 років вона викладала математику в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Вона каже, що випадково побачила на телебаченні інформацію, що в «Охматдиті» відкривається школа, й вирішила, що хоче приєднатися. Тепер раз на тиждень у «Школі супергероїв» вона викладає математику.
«Я до цих дітей ставлюся як до звичайних, а не хворих. При цьому не ставлю оцінок, не задаю домашніх завдань, ми намагаємося все вивчити на уроці. Звичайно, хвалю, бо вони дуже старанні. Але ж бувають моменти, коли вони нічого не хочуть робити, це звичайний людський фактор, тоді не змушую. Ось як сьогодні Гришко. Ну не було в нього настрою спочатку. Хто знає, може, у дитини були болючі процедури, чи погано почувається, навіщо змушувати? Він усе одно захоче навчатися, бо коли всі щось роблять, кожна людина автоматично також повторює», – розповідає Олена Львівна.
Важко, каже вчитель математики, викладати одразу для дітей різного віку, тому потрібно постійно вигадувати щось нове: щоб було цікаво старшим і зрозуміло молодшим. Так, наприклад, у середньому класі навчаються діти 5–8 класу звичайної школи.
Уже викладаючи у «Школі супергероїв», Олена Львівна впровадила цікавий метод «системи розуміння».
«Дитині дуже важко задавати питання, коли вона щось не зрозуміла. Хвилюється, чи не почнуть із неї сміятися, ображати через це. А я вважаю: якщо ми пройшли матеріал і ніхто не задав питання, – ніхто нічого не зрозумів. Бо чим зрозуміліше, тим цікавіше, і хочеться розібратися більше. У нас є фігурка: трикутник-світлофор. І залежно від того, який колір показує дитина, я розумію, як вона засвоїла матеріал. Червоний – не зрозуміла взагалі, жовтий – щось та засвоїла, зелений – усе добре. Дитина показує колір, і я повертаюся до теми, якщо потрібно», – каже Олена Львівна.
«Мені не соромно перезапитати, – розповідає Гришко, – та і взагалі ця школа подобається. Навчанням заповнюю свій вільний час. Бо постійні процедури, ліки набридають. Усе ж таки я тут уже чотири роки. А так уроки цікаві, книжок багато, ще в нас тут круті майстер-класи і приємні люди приїжджають… відомі. Не вистачає фізкультури. Але я розумію, що нам не можна навантаження, хоч дуже хочеться».
За сусідньою партою навчається одинадцятирічний Сашко. На відміну від Гришка, у звичайній школі він був два тижні тому, тож відчуває різницю.
«Ця школа краща. Домашніх завдань немає, учитель не кричить, але головне – уроки цікаві. Я хочу бути програмістом, і мені подобаються інформатика та математика. І ми тут жартуючи все вивчаємо. У звичайній школі не дозволяють викрикувати відповіді, а тут ми відповідаємо, хто швидше відреагує. Я розумію, що у звичайній школі має бути дисципліна, і це правильно. Але тут… Тут не завжди є настрій і бажання щось робити, тоді ми приходимо в цю школу, і зовсім інші відчуття», – каже Сашко.
У 2017 році куратором «Школи Супергероїв» стала ведуча Наталія Мосейчук. Основні кошти на створення школи були зібрані завдяки благодійному телемарафону «Сніданку». Разом з благодійною організацією «Ти не один «БФ 1+1 медіа», у складі міжвідомчої робочої групи Small Heart with Art підготували «Положення про особливості організації форм здобуття загальної середньої освіти в закладах охорони здоров’я», яке затвердили Міністерство освіти і науки і Міністерство охорони здоров’я України. За словами команди проектів, за підтримки Фонду сприяння демократії посольства США вони докладуть зусилля, щоб діти, перебуваючи в лікарнях, отримували якісну освіту.
Міносвіти і МОЗ запустили проект освіти для дітей, які тривалий час перебувають на стаціонарному лікуванні. У новому проекті передбачається навчання у класах при лікарні, індивідуально з дитиною, яка не може вставати з ліжка, а також дистанційна освіта.
