Мзія Паресішвілі
«Эхо Кавказа»
Генпрокуратура Грузії далі домагається екстрадиції екс-президента цієї країни Міхеїла Саакашвілі – про це 30 травня заявили в головному слідчому органі Грузії. Третій президент уже засуджений за двома справами, щодо двох інших судовий процес іще триває. Порушення грузинською прокуратурою теми екстрадиції Саакашвілі після дворічного мовчання збіглося з відновленням його українського громадянства і його поверненням до Києва.
«Хоче хлопчик, щоб я приїхав, що за проблема?» – з насмішкою сказав Міхеїл Саакашвілі журналістові грузинського телеканалу «Руставі-2» в Києві. «Хлопчиком» він назвав голову владної партії «Грузинська мрія» Бідзіну Іванішвілі.
Саме з його ім’ям пов’язує Саакашвілі нинішню заяву Генпрокуратури Грузії, яка пролунала одразу після повернення йому громадянства України і його прибуття до Києва.
Представник грузинського слідчого органу Кока Кацитадзе повідомив, що за весь цей час правові процедури в питанні екстрадиції Саакашвілі в Грузію не припинялися. І втрата чи відновлення громадянства тут ні при чому.
«Засудженому судом Міхеїлові Саакашвілі обов’язково доведеться постати перед грузинським правосуддям і понести покарання за вчинені злочини. Нагадуємо суспільству: він засуджений у справі Сандро Ґірґвліані, а також за фактом побиття депутата Валерія Ґелашвілі. Також його звинувачують – і щодо цього тривають судові процеси – у справах про розтрату держкоштів, розгону акції протесту 7 листопада (2007 року) і незаконної конфіскації «Імеді» (телекомпанії)», – заявив він.
Про які справи йде мова
За те, що Міхеїл Саакашвілі як президент помилував засуджених за вбивство банкіра Сандро Ґірґвліані силовиків, 5 січня 2018 року тбіліський міський суд його засудив до трьох років ув’язнення і позбавлення права обіймати посади в держструктурах протягом півтора років. Свого часу у справі Сандро Ґірґвліані, убитого в січні 2006 року, Страсбурзький суд висловив здивування тим, що всі гілки влади за правління «Єдиного національного руху» [колишня владна партія Грузії за президентства Саакашвілі] увійшли в системну змову з метою захистити від покарання чільних силовиків, винних у вбивстві молодого банкіра.
Особистою помстою, відповідно, перевищенням повноважень президента визнав суд факт жорстокого побиття спецназом МВС депутата від Республіканської партії Валерія Ґелашвілі влітку 2005 року. У липні 2018-го Саакашвілі був засуджений до шести років ув’язнення, йому заборонили також займати посади в держструктурах два роки і три місяці.
Генпрокуратура Грузії також звинувачує третього президента в розтраті держкоштів на суму дев’ять мільйонів ларі (приблизно 3,2 мільйона доларів у перерахунку – ред.), у перевищенні повноважень при жорстокому розгоні листопадових акцій протесту в 2007-му, тоді ж була розгромлена, а потім і відібрана у бізнесмена Бадрі Патаркацишвілі телекомпанія «Імеді».
Що каже Міхеїл Саакашвілі
Усі ці справи колишній президент Грузії називає політично мотивованими. Кримінальне переслідування Саакашвілі почалося влітку 2014 року, після того, як він проходив свідком у 10 справах. На той час Саакашвілі вже перебував в Україні. Грузію він залишив майже відразу після закінчення президентських повноважень у 2013 році. Відтоді Саакашвілі обіцяє, що доведе свою невинуватість, але тільки не в умовах несправедливого, за його словами, правління «Грузинської мрії». Цим же він пояснив свого часу і відмову від грузинського громадянства.
«Шість квадратних метрів у «матросівській в’язниці», там, де сидять мої друзі, – ось це сьогодні для мене громадянство Грузії. Виявляється, я повинен проміняти на це можливість робити великі справи для Грузії, України, Європи», – пояснював Саакашвілі у червні 2015-го телекомпанії «Руставі-2» в Одесі, в своєму тодішньому робочому кабінеті голови обласної адміністрації.
Тоді ж міністр юстиції Грузії Тея Цулукіані пояснювала суспільству: «Громадянин іншої країни Саакашвілі не може бути залучений у політичний процес Грузії, хоча він і без того не міг сюди приїжджати. З точки зору кримінального переслідування потрібно знати, що Конституція України забороняє екстрадувати українців в інші країни. Ми повинні розуміти це. Оскільки він отримав громадянство України, для нас шанс екстрадувати Саакашвілі з України в Грузію з правової точки зору вичерпаний».
Після цього Тея Цулукіані неодноразово розповідала грузинським ЗМІ, що Генпрокуратура Грузії двічі – в 2014-му і в 2015-му – зверталася до української влади з приводу екстрадиції колишнього грузинського президента.
«Тоді українська сторона сказала: «Ми не можемо передати вам Міхеїла Саакашвілі, тому що з нашого погляду це переслідування не є суто правовим», – сказала Тея Цулукіані в ефірі телекомпанії «Імеді» в липні 2017 року.
До того моменту Саакашвілі уже втратив громадянство України, і міністр Цулукіані не вилучила можливості, що за наявності політичної волі Київ міг би зайнятися процедурою екстрадиції третього президента Грузії.
У владній силі «Грузинська мрія» температура в розмовах про екстрадицію дещо знизилася після 5 грудня 2017 року. Тоді генпрокурор України Юрій Луценко, після відомої появи Саакашвілі на даху будинку, публічно звинуватив його в сприянні організованому злочинному угрупованню і зазначив, що про екстрадицію Саакашвілі не йдеться. Але через тиждень знову заговорив про неї.
Усе це Міхеїл Саакашвілі і його «Єдиний національний рух» розцінили як доказ того, що «олігарх Порошенко в Україні й олігарх Іванішвілі в Грузії однаковими методами борються з опонентом Саакашвілі».
Нинішню заяву Генпрокуратури Грузії про його екстрадицію Міхеїл Саакашвілі вважає ланкою того ж ланцюга. Він цікавиться, чому грузинська влада не зверталися до Нідерландів із проханням про його екстрадицію. Адже після видворення Саакашвілі з України йому, як людині без громадянства, Нідерланди видали документ і дозвіл на проживання, а це, у свою чергу, надало йому можливість вільно пересуватися Європою.
«Звичайно, я повернуся до Грузії. Ось зараз пройдуть парламентські вибори в Україні, владнаємо ситуацію, допоможу новому президентові і потім дуже скоро повернуся до Грузії. Там абсолютна більшість – наші прихильники. У той момент, коли моя нога ступить на грузинську землю, я побачу, де буде Іванішвілі. Вчора вони всі впали в паніку», – сказав Саакашвілі 30 травня в Києві телекомпанії «Руставі-2».
Але в швидке повернення Саакашвілі в Грузію, як і в його екстрадицію і зусилля в цьому напрямку владної «Грузинської мрії», вже мало хто вірить у грузинському суспільстві. Що ж до місцевих спостерігачів, то багато хто з них розглядає це як політичну боротьбу двох сил за збереження свого електорату.
Оригінал публікації на сайті Ехо Кавказу
28 травня президент України Володимир Зеленський повернув Саакашвілі українське громадянство, яке той втратив у липні 2017 року за указом тодішнього президента Петра Порошенка.
Наступного дня Саакашвілі прибув зі столиці Польщі Варшави до аеропорту «Бориспіль». Він заявив, що в нього немає жодних політичних амбіцій.
Український паспорт Саакашвілі отримав у 2015 році. Тоді він був призначений на посаду голови Одеської обласної державної адміністрації. Восени 2016 року він пішов у відставку.
Наприкінці липня 2017 року Порошенко підписав указ про припинення громадянства України Міхеїла Саакашвілі, за повідомленнями, через свідоме подання неправдивих відомостей при набутті українського громадянства. 10 вересня 2017 року Саакашвілі потрапив на територію України, не пройшовши прикордонного контролю.
12 лютого 2018 року Міхеїла Саакашвілі затримали в одному з ресторанів у центрі Києва, а згодом Державна прикордонна служба і Державна міграційна служба України заявили, що за процедурою реадмісії його повернули до Польщі – країни, звідки він у вересні 2017 року «прибув, порушуючи українське законодавство». Із Польщі Саакашвілі поїхав до Нідерландів, звідки походить його дружина.
