Замість Музею блокади у Петербурзі в грудні відкрився музейно-виставковий комплекс «Росія – моя історія» – один зі 16 подібних комплексів, вже побудованих в різних російських містах. Історики вважають: тут представлена фейкова історія, подана під православно-самодержавним соусом.
Експозиція тематичного парку, побудованого на тому місці, де збиралися звести Музей блокади, але так і не звели, готувалася Патріаршою радою з культури і Фондом гуманітарних проектів на чолі з єпископом Тихоном (Шевкуновим). Два основних зали історичного парку, що коштував 1 мільярд 700 тисяч рублів, розповідають про російську історію від найдавніших часів до сьогодення, ще один зал – окремо про історію Петербурга.
Реакція професійних істориків, які ознайомилися з парком, була різко негативною: вони вважають, що там представлена антинаукова, фейкова історія, подана під православно-самодержавним соусом. Про те, кому сьогодні потрібні тенденційні історичні парки з неіснуючими фактами, перебріханими цитатами і архаїчним пафосом православя-самодержавства-народності – кандидат історичних наук Данило Коцюбинський і професор Вищої школи економіки Адріан Селін.
Там є помилкові факти, не підтверджені джерелами, фейкові цитати – частину з них вже визнали такими самі організаториДанило Коцюбинський
Д.К. Не всі музеї однаково корисні. Відомо, що в Третьому рейху теж були меморіали, які потім довелося знищувати. Чому обурені історики і громадяни? По-перше, там є помилкові факти, не підтверджені джерелами, фейкові цитати – частину з них вже визнали такими самі організатори. Мені дивно, як це вони, визнаючи фальсифікацію на виставці, кажуть: ну і що? Усі історики, які відвідали виставку, вказують в своїх публікаціях, які історичні факти не відповідають дійсності. Їх обурює казковість, недостовірність цієї експозиції. А громадянська позиція стосується того, що є різні види історичної пам'яті, яка завжди ідеологізована.
Ця експозиція побудована на тотальному запереченні людського початку в історії і на тотальному затвердженні державницького, ідеократичного, конспірологічного початку в історичній пам'яті і в історії. А оскільки за допомогою правдивих фактів затвердити пріоритет держави над особистістю неможливо – саме тому на цій виставці стільки фальшування і брехні.
Лякають також слова деяких керівників про те, що це буде якось включено до шкільних програмАдріан Селін
А.С. Перш за все, це не музей. Ми бачимо там відмову від дійсності, бачимо дидактичність і лякає нав'язування якоїсь концепції. Лякають також слова деяких керівників про те, що це буде якось включено до шкільних програм, – і я дуже добре уявляю, як туди потягнуться шкільні групи. Адже для сучасного обивателя доступність і вкладені гроші – це вже авторитет, і звичайний учитель історії в пошуках популярного жанру дійсно призведе туди дітей. Загалом, у мене відчуття перможеного – ніхто не буде це зносити.
Д. К. Треба називати речі своїми іменами – це був побудований черговий вагон путінського передвиборчого бронепоїзда під назвою «Росія – моя історія». Ми маємо справу з войовничим пропагандистським апаратом у вигляді таких опорних пунктів, які відкрили по всій країні. Його мета зрозуміла – легітимізувати владу в рамках тих слів, які вона використовує і які граф Уваров оформив ще в першій третині XIX століття, – «самодержавство, православ'я, народність». Освічений клас вже тоді відкинув цю ідеологію, і відроджувати її сьогодні і безглуздо, і шкідливо.
Ми читаємо в залі, присвяченому IX-X століттям, що хрещення Русі відбулося у 866 році – це фейк, нонсенс! Якщо школярі напишуть це в тестуванні, їм поставлять двійку – в тестуванні буде коректна дата, 988 рік.
Ця експозиція намагається подолати негативну пам'ять про терор, зокрема, стендами про Івана Грозного, і це колосальний провал. І їм доведеться вирулювати з цієї неосталіністської спроби реабілітації Грозного.
Я не проти передвиборчих виставок, нехай буде путінський агітаційний бронепоїзд, нехай буде бронемобіль Ксенії Собчак. Але це не історія, це сьогодення, яке ще не закінчилосяДанило Коцюбинський
Ну, ще є зали, присвячені Путіну... Але так просто не можна! Не можна перетворювати історичний музей на музей подарунків товаришу Сталіну. Ти виходиш з похмурих, криваво-брудних 90-х років, коли все було жахливо, – і раптом потрапляєш в зелено-рожево-блакитний рай, де звідусіль посміхається наш президент. Я не проти передвиборчих виставок, нехай буде путінський агітаційний бронепоїзд, нехай буде бронемобіль Ксенії Собчак. Але це не історія, це сьогодення, яке ще не закінчилося, і просто некоректно говорити про музеєфікацію процесів, які ще не завершилися. А їм присвячена величезна кількість стендів – з пропагандою сьогоднішньої російської політики, причому не науковою, а чисто політтехнологічною.
Я б назвав ці два моменти – цю пропаганду і спробу реабілітувати терористичну складову російської історії, в основі якої лежить фактологічне фальшування. Вони там кажуть про якісь інформаційні війни XVI століття – газет в Європі ще не було, а інформаційні війни, судячи з цієї експозиції, вже були. Або «міф про вбивство сина Івана Грозного»... Який міф, коли це підтверджено не тільки послом Папи Римського, який написав про це в своїх мемуарах як про чутки, що циркулювали в Москві, але і російськими авторами тієї епохи? Як же можна називати міфом те, що запротокольовано сучасниками? І таких «фактів» там море, вивуджувати їх безглуздо, це потрібно закрити і зруйнувати, не будівлю, а експозицію.
А. С. Там практично все – величезний несмак.
Д. К. Головна проблема цієї виставки – спроба піднести терористичну, антигуманістичну складову російської історії як позитивну, спроба впровадити в свідомість суспільства примирення з терористичними методами керування заради інтересів держави.
Повний матеріал – можна прочитати на сайті Російської редакції Радіо Свобода
