Три роки тому 25 жовтня з російського ув'язнення звільнилися члени Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров та Ахтем Чийгоз. Їх переслідувала російська влада у різних кримінальних справах, а правозахисний центр «Меморіал» визнав обох кримських татар політв'язнями.
Наприкінці жовтня 2017 року літак доставив їх спочатку в Росію, а потім ‒ до Туреччини, оскільки саме президент цієї країни Реджеп Ердоган виступив посередником у звільненні Умерова та Чийгоза. Тим часом у 2020 році в російському ув'язненні залишаються понад 100 громадян України, яких Київ вважає політичними в'язнями, і більшість з них ‒ саме кримчани. Востаннє вихідці з півострова потрапили в обмінний список між Україною та Росією рік тому. Про перспективи нового обміну в річницю визволення двох кримських татар йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Формально Чийгоза та Умерова мали звільнити з ув'язнення в Криму на підставі указу президента Росії Володимира Путіна. Однак, як стверджує російський адвокат Микола Полозов, його текст виявився засекреченим. Незабаром після звільнення Чийгоза та Умерова турецька газета Haberturk написала, що членів Меджлісу могли обміняти на росіян Олександра Смирнова та Юрія Анісімова, яких у Туреччині звинуватили в шпигунстві та підготовці вбивства. Втім, офіційного підтвердження цієї інформації немає.
Про затримання Ільмі Умерова стало відомо у травні 2016 року. Його звинуватили в тому, що він в ефірі телеканалу ATR вимовив фразу «Треба змусити Росію вийти з Криму, Донецька та Луганська». ФСБ Росії, а потім і суд розцінили ці слова як заклики до сепаратизму. У вересні 2017 року підконтрольний Росії Сімферопольський районний суд визнав заступника голови Меджлісу винним у «закликах до порушення територіальної цілісності Російської Федерації» і засудив до двох років колонії-поселення. Сам Ільмі Умеров розповів Крим.Реалії, що йому й донині невідомий офіційний статус кримінальної справи, яку відкрили щодо нього російські силовики.
У мене вирок набув чинності, і ми спочатку подали апеляцію, але потім відкликали
‒ Ми дійсно досі не бачили той указ Путіна і не знаємо подробиць. Якщо нас помилували, то справу мали б закрити. У мене вирок набув чинності, і ми спочатку подали апеляцію, але потім відкликали. Я мав вирушати до колонії 21 жовтня три роки тому. Про те, що готувалося звільнення за домовленістю російського і турецького президентів, ми дізналися досить пізно. Якби мені хтось тоді сказав, що це буде рівнозначно вигнанню з Криму без можливості повернутися, я б, швидше за все, відмовився. Окрім того, ми не знали, що Путін виторгував для себе, по суті, двох російських кілерів з турецьких в'язниць. Про це ми прочитали в турецьких ЗМІ вже в Києві. З ким би я не консультувався ‒ всі говорять, що зараз їхати до Криму небезпечно. Я дуже хочу, але поки не виходить. Зв'язки з родичами та друзями на півострові я не обривав ні на день.
Ільмі Умеров наголошує, що продовжує дистанційно підтримувати національний рух і допомагати кримським татарам, яких судять за політично вмотивованими справами та які перебувають у російських в'язницях.
‒ Найімовірніше, їх звільнення залежить, у першу чергу, від позиції Путіна. Оскільки він вважає Крим складовою частиною Росії, то вважає за краще не обговорювати питання кримських політв'язнів. Президент України Володимир Зеленський донедавна йшов у нього на поводу й не підіймав цю проблему.
Три роки звільнення Умерова та Чийгоза. Як Київ зустрічав лідерів кримськотатарського народу (фотогалерея)
Ахтема Чийгоза російські силовики затримали в січні 2015 року в Сімферополі ‒ за участь у мітингу на підтримку територіальної цілісності України перед будівлею Верховної ради Криму 26 лютого 2014 року. У вересні 2017 року підконтрольний Росії Верховний суд Криму визнав політика винним в організації масових заворушень і засудив до восьми років колонії. Сам він свою провину не визнав і провів у СІЗО більше ніж два роки. Зараз Ахтем Чийгоз критикує й українську владу, і міжнародні інститути, за його оцінкою, за бездіяльність у кримському питанні.
Усі мої рідні перебувають у Криму, незважаючи на важкий тягар прізвища Чийгоз
‒ Я не можу поїхати до Криму, оскільки як один з українських народних депутатів перебуваю під російськими санкціями. Так чи інакше, я не пов'язую своє повернення додому з Росією ‒ тільки з Україною. Всі мої рідні перебувають у Криму, незважаючи на важкий тягар прізвища Чийгоз.
Моя справа долучена до великого позову України проти Росії в Міжнародному кримінальному суді
На жаль, я не можу сьогодні сказати, що нова українська влада в питанні Криму має чітку лінію поведінки. Моя справа долучена до великого позову України проти Росії в Міжнародному кримінальному суді, проте наші скарги в Європейському суді з прав людини всі ці роки не розглядаються. Я зробив для себе невтішний висновок, що російські лобісти в міжнародних інститутах роблять усе, щоб справи, пов'язані з кримськими татарами, максимально затягувалися. Час від часу нагадувати про Крим у відеоконференціях з боку української влади, звичайно, недостатньо.
Слідом за головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим Ахтем Чийгоз підтверджує, що активісти не відмовилися від ідеї проведення мирного маршу до анексованого Криму, що мав відбутися 3 травня 2020 року, але був скасований. Зокрема, через початок епідемії коронавірусу.
Марш – це не піар-кампанія, а одна з форм нашої боротьби
‒ Марш ‒ це не піар-кампанія, а одна з форм нашої боротьби. Ми й за радянської влади поверталися до Криму пішки, переправлялися через Керченську протоку з групами хлопців. Нас витягали, висаджували, не пускали. Зараз же перехід до Криму загрожує втратою життя, а не просто в'язницею. Проте я вважаю, що цей марш все одно відбудеться.
Мені здається. що було б правильним, якби тисячі українців пішли разом з нами як живий щит ‒ без зброї, мирно. Це було б важливим проявом присутності України в Криму. Ми ще навесні домовилися про таку участь з деякими народними депутатами, зокрема від «Європейської солідарності». Таким чином ми дали б зрозуміти президенту Зеленському, що Крим не стане розмінною монетою ні на яких переговорах, на жодній міжнародній платформі, до обговорення якої нас, до речі, не запросили.
У російському ув'язненні, за раніше озвученою інформацією уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової, перебувають від 113 до 115 громадян України. У списку Кримськотатарського ресурсного центру значаться 86 кримських політв'язнів. Російський адвокат Микола Полозов розмірковує, чому українській владі не вдається досягти прогресу в питанні їхнього звільнення.
Зараз ми можемо тільки здогадуватися, на якій стадії перебувають переговори щодо кримчан
‒ Кремль не бажає жодним чином робити зусилля для покращення долі цих людей. Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова обміняли, оскільки тоді у Росії був серйозний геополітичний інтерес, пов'язаний із Сирією. Туреччина ‒ істотний гравець на цьому майданчику, і в рамках якихось великих домовленостей була серед іншого вирішена й доля цих людей. У випадку з осіннім обміном 2019 року локомотивом послужило рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, який зобов'язав Росію звільнити захоплених у листопаді 2018 року українських моряків. На додачу до них Кремль звільнив ще 11 політв'язнів, зокрема і з Криму. Зараз у Росії такого інтересу немає. Мабуть, потрібно сформувати такі умови, щоб утримувати цих в'язнів Кремлю було дорожче, ніж відпустити. Зараз ми можемо тільки здогадуватися, на якій стадії перебувають переговори щодо кримчан.
На думку Миколи Полозова, Україна самостійно не здатна переконати Кремль у питанні кримських політв'язнів ‒ відповідно, Києву необхідно залучати до цієї роботи західних партнерів із політичними та дипломатичними важелями впливу на Росію.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
