(Рубрика «Точка зору»)
Брюссельська бюрократія й дипломатія вранці прокинулася із відчуттям полегшення, оскільки проєвропейську президентку Маю Санду переобрали очільницею Молдови. Втім, це відчуття може і не тривати довго.
Чи зможе ЄС утримати Молдову на євроінтеграційному шляху з огляду на посилення російського впливу і перемогу євроскептиків в інших країнах?
Багатьом офіційним особам у Брюсселі відлягло від серця, оскільки проєвропейську президентку Маю Санду переобрали на посаді. Під час другого туру президентських виборів 4 листопада вона набрала 55% голосів. Її дружній до Росії суперник Олександр Стояногло отримав 45 відсотків.
Для Європейського союзу ця осінь видалася складною. Популістські євроскептичні партії відірвалися вперед на парламентських виборах в Австрії та показали чудові результати на волевиявленні в трьох землях східної Німеччини.
Минулого тижня була Грузія, що від грудня 2023 року має статус кандидата на вступ до ЄС. Усе більш авторитарна «Грузинська мрія» з комфортом фінішувала першою на парламентських виборах, що супроводжувалися порушеннями. І Брюссель не впевнений, як саме реагувати на цю проблему.
Усі ці результати спровокували в ЄС справжню екзистенційну тривогу. Чи зменшилась його сила тяжіння? Що не так робить об’єднання? І, можливо, важливіше: чи Росія обігрує блок на території їхніх спільних сусідів?
Молдова отримала статус кандидата в члени ЄС у червні 2022 року з надією, що відповідні переговори про вступ розпочнуться у 2025 році. Останнім часом ЄС був надзвичайно активним у Молдові. Із 2022 року Брюссель виділив їй 2,2 млрд євро ($2,4 млрд); перед виборами було виділено ще 1,8 млрд.
Проросійські олігархи, такі як Ілан Шор і Влад Плахотнюк, які значною мірою вплинули на політику Молдови, потрапили під санкції блоку. Аби продемонструвати свою підтримку президентці Санду, впродовж літа Кишинів відвідав понад десяток лідерів і міністрів ЄС.
Для Брюсселя це демонстрація прихильності та свідчення того, наскільки він переймається Молдовою – країною, яка здебільшого розділена на проєвропейський та проросійський табори. Незначна перевага у першому турі президентських виборів два тижні тому, а також незначна перемога табору «За» на референдумі щодо ЄС (голосування відбувалися одночасно) спричинили тривогу в Брюсселі. Тепер увага ЄС буде прикута до парламентських виборів у Молдові, запланованих на літо 2025 року.
Але чи вистачить Євросоюзу уваги й витримки, щоб залишатися відданим Молдові? Під час другого терміну Санду країна, швидше за все, наблизиться до членства, але її уряд постане перед викликом переконати своїх громадян у відчутних перевагах приєднання Молдови до ЄС. Це буде тривала і важка робота.
Просто запитайте країни Західних Балкан, такі як Північна Македонія та Сербія, які роками – в статусі кандидатів, але і досі перебувають у цій залі очікування.
Крім того, зараз перед ЄС чимало викликів: у США зміниться адміністрація, війна в Україні триває, кровопролиття відбувається й на Близькому Сході.
Швидше за все, Кишинів надалі отримуватиме від ЄС більше коштів, але чи справді Брюссель зможе витримати там конкуренцію з Росією, надто на тлі звинувачень, що Кремль купує голоси? Як сказав один неназваний чиновник ЄС, не уповноважений коментувати тему офіційно, «ми як європейці намагаємося купити молдовські серця словами, але росіяни купують молдовські розуми грошима».
Частково в цьому винна неспроможність ЄС ефективно просувати переваги тісніших зв’язків із Брюсселем. Деякі оглядачі процесу пов’язують це з тим, що чиновники ЄС рідко виїжджають за межі Кишинева. Інші вказують на необхідність більшої присутності ЄС у країні: більшу кількість дипломатів та офіційних представників, а також – допомогу в зміцненні регіональних і місцевих органів влади у Молдові, в яких недостатньо персоналу й фінансування.
Уряду Молдови також необхідно виконати те, що має значення для звичайних громадян. Зокрема, реформи в галузі правосуддя. Недавня оцінка ЄС свідчить про те, що їх необхідно покращити.
Санду, яка раніше працювала у Світовому банку, безсумнівно, користується популярністю та повагою в Брюсселі – й це дуже сприяє репутації Молдови за кордоном. Але цього може виявитися замало, надто – тому, що її вже сприймають як «президента діаспори» через велику підтримку з боку молдовських емігрантів. Враховуючи ослаблення потужностей ЄС і обмежену увагу, а також загрозу, яку становить втручання Росії, наступна битва, ймовірно, розгорнеться на внутрішньому фронті.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум