Які регіони України є найбагатшими на сьогодні? Чи залежить багатство регіону від його розміру на кількості населення? Радіо Свобода вирішило скласти рейтинг на підставі даних Державної служби статистики України. За основу візьмемо дані доходів області на душу населення за 2019 рік.
Варто зазначити, що даних з окупованих частин Донецької та Луганської областей немає, як з анексованого Росією Криму та міста Севастополь.
По Україні у 2019 році наявний дохід у розрахунку на одну особу складав 67 528 гривень, а середня зарплата штатних працівників 10 497 гривень.
Далі представляємо рейтинги регіонів за розміром доходів за даними 2019 року.
1. Місто Київ. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 165 054 гривні
При цьому у Києві найвища середня заробітна плата – 15776 гривні. Місто Київ, як столиця, має спеціальний статус, є окремою територіальною одиницею, тож у статистиці вказується на рівні із областями. Хоча за територією Київ є найменшим, у порівнянні із областями і навіть із містом Севастополь, яке теж має спеціальних статус.
За кількістю населення Київ третій, після Донецької і Дніпропетровської областей за даними Держстату щодо середньої чисельності за 2019 рік.
2. Дніпропетровська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 87 130 гривень.
Середня заробітна плата у Дніпропетровській області входить в п’ятірку лідерів по Україн, складає 10 751 гривень станом на 2019 рік.
За площею область друга за величиною, після Одеської. І друга за середньою чисельністю населення у 2019 році.
3. Запорізька область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 75407
За середньою зарплатою штатним працівникам Запорізька область на п’ятому місці – 10 480 гривень.
За площею і чисельністю населення область на 9 місці.
4. Київська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 75146
Середньомісячна зарплата по області входить в трійку лідерів – 11 003 гривні. За площею та чисельністю населення Київська область на одну сходинку вище Запорізької.
5. Одеська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 72 805 гривень.
Найбільша за площею область України – 33 310 квадратних кілометрів. А от за чисельністю населення лише на шостому місці.
А от середньомісячна зарплата штатних працівників Одещини у 2019 році далека від ТОП-5: 9 246 гривні і ще є менше, ніж у Львівській, Полтавській та сусідній Миколаївській областях. Втім, близька до середньої зарплати Закарпатської області у 9 202 гривні.
6. Полтавська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 71 627
Середньомісячна заробітна плата за 2019 рік – 9 846 гривень. Шоста за величиною область країни.
7. Львівська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 65 691 гривня.
Область входить в п’ятірку із найбільшою чисельністю (2 498 683 осіб), хоча за площею аж на 17 місці. Середня зарплата у 2019 складала 9 271 гривні.
8. Харківська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 65 534 гривні
Харківська область серед лідерів за кількістю населення у 2019 році, на одну сходинку вище за Львівську, і трохи менше за місто Київ: 2 651 394 осіб. За площею це четверта область в країні.
А от середня заробітна плата нижче середньої по Україні – 9 081 гривня.
9. Сумська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 65 310
Середня заробітна плата 8 579 гривень, що наближається до найнижчих показників по країні.
10. Вінницька область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 64 729
Середня заробітна плата – 9 299 гривні, що є нижче середньої по країні. За чисельністю населення Вінницька область обіймає позицію між Полтавською і Запорізькою, хоча за площею менша за них.
11. Миколаївська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 63 685 гривень.
Середня зарплата 9976 гривень, нижче середньої по країні, але трохи більша, ніж в сусідній Одеській області.
12. Житомирська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 61 961 гривня.
А от середня заробітна плата по області наближається до найнижчих показників – 8 528 гривень. Житомирська область – п’ята за розміром в Україні. При цьому середня чисельність населення (1 214 971 осіб) нижча, ніж в Закарпатській області (1 252 463 осіб), яка серед найменших за територією.
13. Чернігівська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 58 904 гривні.
Третя за площею область в Україні, після Одеської і Дніпропетровської. Але от за чисельністю населення вона входить у трійку з найнижчим показником – 989 978 осіб (середнє число на 2019 рік).
За рівнем середньої заробітної плати теж серед антилідерів – 8 206 гривень. Нижче лише у Чернівецькій і Херсонській.
14. Черкаська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 58 808 гривень.
Середня зарплата 8 838 гривень: показник майже як в Луганський та Рівненській областях.
15. Кіровоградська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 58 290
За розмірами Кіровоградська область теж на 15 місці серед областей, АР Крим та міст із особливим статусом.
Втім за чисельністю населення область входить у трійку найнижчих показників: 932 914 осіб. І п’ята з кінця за рівнем середньої заробітної плати: 8 360 гривень.
16. Хмельницька область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 58 008 гривень.
Середня зарплата 8 672, що майже дорівнює Волинській області, але все одно є показником, набагато нижчим за середній по країні.
17. Херсонська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 57 110 гривень
Херсонська область посіла друге місце за найнижчою середньою заробітною платою у 2019 році – 8 187 гривень.
18. Івано-Франківська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 55 537
Івано-Франківська область входить в п’ятірку найменших за площею областей, втім за чисельністю населення вона переважає Житомирську, Миколаївську, Херсонську області.
Середня зарплата 8817 гривень.
19. Рівненська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 54 183
Середня зарплата 8967 гривень. І хоч за розміром Рівненська область більша за Івано-Франківську, чисельність має меншу – 1 154 071 мешканців в середньому проживали там у 2019 році.
20. Волинська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 52 879 гривень.
За розмірами Волинська область теж на 20 місці. Середня заробітна плата 8663 гривні. За чисельністю населення майже така сама як Херсонська.
21. Тернопільська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 49 843 гривні.
Невеличка за площею область, більша лише за Закарпатську та Чернівецьку. За середньою зарплатою область має одні з найнижчих показників – 8275 гривень: на четвертому місці після Чернівецької, Херсонської та Чернігівської.
22. Чернівецька область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 48 255 гривень.
Найменша за розміром та за середньою чисельністю область. Середьомісячна зарплата штатних працівників також найменша серед усіх областей – 8 066 грривень.
23. Закарпатська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 47 495 гривень.
Маленька за площею область, менша лише Чернівецька. Втім за чисельністю (1 252 463 осіб в середньому у 2019 році) переважає чимало територіально більших областей, таких як: Житомирська, Волинська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Херсонська, Черкаська.
Середня зарплата 9202 гривні.
24.Донецька область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 39 141 гривня.
Це область з найбільшою середньою чисельністю у 2019 році – 4 135 969 осіб. Ці дані формуються на основі наявних адміністративних даних щодо державної реєстрації народження і смерті та зміни реєстрації місця проживання, зазначають в державній службі статики.
Дані про доходи ж Держстат отримує лише з підконтрольних Україні територій, саме цим можна пояснити низькі показники двох областей: Донецької та Луганської, частини яких є тимчасово окупованими.
Середня заробітна плата по Донецькій області одна з найвищих – 11 716 на другій сходинці після міста Київ.
25. Луганська область. Наявний дохід у розрахунку на одну особу: 24 477 гривні.
Середня зарплата серед низький по країні – 8731 гривня. Це менше, ніж у Черкаській, Рівненській, Івано-Франківській, Львівській областях.
За площею Луганська область більше за Донецьку, і вони розташовуються на 10-11 сходинках у переліку областей за крупністю.
Чому такий розрив між регіонами і чим це загрожує?
Нерівномірність розвитку регіонів загрожує цілісності України, адже призводить до розбалансування, – йдеться в Державній стратегії регіонального розвитку 2021-2027 років, затвердженій Кабінетом міністрів.
Зростання таких розривів і диспропорцій призводять до міграції і відпливу трудових ресурсів, особливо з прикордонних, сільських територій, монофункціональних міст.
«Як наслідок, спостерігається зростання розриву між центром та віддаленими від нього територіями, втрата контролю над ними, подальше загострення кризи на слаборозвинених територіях та їх маргіналізація», – мовиться в Державній стратегії регіонального розвитку.
Показником регіональної нерівності є, зокрема, інтенсивне зростання міста Києва і агломерацій, яке відбувається протягом останнього десятиріччя.
«Одне місто Київ забезпечувало 50 відсотків сукупного приросту валового внутрішнього продукту України в період 2004-2014 років. У 2014-2018 роках на м. Київ та Київську область припадало 61 відсоток загального економічного зростання. Другий найбільший внесок у загальнонаціональне зростання економіки за останні п’ять років належить Дніпропетровській області», – йдеться в дослідженні.
У 2017 році 14% підприємств всієї економіки розташовані у столиці. На таких підприємствах було зайнято 24% робочої сили.
За даними аналітично-дослідницького центру «Інститут міста», щодня на роботу в Київ приїжджають понад 560 тисяч жителів передмістя, тобто 32% населення всієї Київської області.
Агломерацій, які б могли стати центрами економічного зростання, в Україні наразі мало, і причиною цьому, в тому числі, є відсутність інфраструктури.
У 2015 році запрацював інструмент, який поклав край ручному розподіленню коштів із держбюджету між регіонами, зазначає в коментарі Радіо Свобода Юрій Третяк, експерт з регіонального (місцевого) розвитку та державної регіональної політики, який взяв участь у розробці Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки.
Цим інструментом є Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР), але він не запрацював у тому вигляді, як його планували від початку, додає він.
«Жодного року, при ухваленні Державного бюджету України на наступний рік, не було дотримано норми, щодо розміру ДФРР. Замість 1% було реально 0,3-0,5%. В 2018 році ця цифра наблизилась до 0,8%», – зазначає експерт з регіонального (місцевого) розвитку та державної регіональної політики.
І до 2015 року, і після у фінансуванні регіонального розвитку утворилися стереотипи, що із державного бюджету можуть фінансуватися винятково об’єкти будівництва. Але на практиці такий підхід себе не виправдав: збільшення відремонтованих чи новозбудованих об’єктів не призвело до зменшення розривів у розвитку регіонів та покращення якості життя людини, відповідно, пояснює Юрій Третяк.
«Від так, особливу роль відіграє реалізація власне «проектів регіонального розвитку», а не ремонт чи будівництво об’єктів. Капітальна складова – будівництво, реконструкція чи ремонт «об’єкта» може бути частиною «проекту регіонального розвитку. Оцінка результативності проекту має здійснюватися не на основі освоєння виділених коштів, а на основі оцінки впливу проекту на досягнення цілей розвитку», – наголошує експерт.
Зрештою, з ДФРР почали фінансувати переважно об’єкти будівництва і це не призвело до вирівнювання у економічному розвитку регіонів, вважає Юрій Третяк.
«Збалансування регіонального розвитку в Україні є питанням не тільки економічним та соціальним, це є питання національної безпеки, оскільки Україна на сучасному етапі не є згуртованою країною», – зазначає він в коментарі Радіо Свобода.
Збалансувати розвиток регіонів можливо, якщо ухвалити пакет із чотирьох законопроєктів розроблених ще у 2019 році Мінрегіоном. Ці законопроєкти мають, зокрема, виправити зазначені помилки щодо Державного фонду регіонального розвитку в Бюджетному кодексі, зазначає Юрій Третяк.
