У суботу стало відомо про найбільшу поразку, якої зазнали російські найманці за час своєї присутності в Африці: при відступі від населеного пункту Тінзаутен на півночі Малі вони потрапили в засідку і втратили кілька десятків людей вбитими. Радіо Свобода розповідає, як розвивалися події суботнього бою, до чого тут інтереси Росії і чи причетна Україна до успішного рейду малійських повстанців проти вагнерівців.
Під контролем урядових сил, на боці яких воює ПВК «Вагнер», є лише частина території Малі – переважно південь та частина центру країни. Попри те, що Збройні сили Малі з підтримкою російських найманців за останній час просунулися на північ і захопили практично всі ключові міста у регіоні, зокрема і Кідаль та Абейбару, більша частина північної території, згідно з російськими провоєнними блогерами, все ще залишається під контролем сепаратистського угруповання «Координаційний рух Азавад», що виступає за незалежність заселених племенами туарегів районів Малі, або, принаймні, не перебуває під контролем офіційної влади.
Ще частину території країни контролює джихадистське угруповання «Джамаат Нусрат аль– Іслам валь– Муслімін» (ДНІМ), афілійоване з терористичною організацією «Аль– Каїда», а також інше терористичне угрупування – «Ісламська держава» у Великій Сахарі. (ІД– ВС).
В останні роки ІД нарощує свою присутність в Африці. У 2024 році кількість заявлених офіційними представниками угруповання нападів на континенті сягнула 67% від загальної кількості атак у всьому світі. А у 2018 році на Африку припало лише 3% від загальної кількості атак ІД. Активність пов'язаного з «Аль– Каїдою» ДНІМ у Малі також значно зросла за останні роки.
Усі формування – сепаратисти «Азавада», ДНІМ та ІД– ВС – часто вступають у конфлікти одне з одним, але відомі і випадки тимчасового об'єднання: наприклад, бойовики ДНІМ також використовували як логістичний хаб останній підконтрольний сепаратистам «Азавада» населений пункт Тінзаутен на півночі Малі, біля кордону з Алжиром. І у джихадистів на прикордонних з Алжиром територіях є кілька таборів. Саме це місто останній тиждень безуспішно штурмували урядові сили Малі та ПВК «Вагнер».
За повідомленнями різних російських провоєнних блогерів, бойовики ДНІМ і сепаратисти «Азавада» разом обороняли Тінзаутен від російських найманців і Збройних сил Малі, після чого влаштували засідку урядовим силам, що відступали.
За непідтвердженою інформацією, наприкінці квітня 2024 року ДНІМ уклав перемир'я і з найманцями ПВК «Вагнер», щоб «взяти перепочинок» від інтенсивних боїв та зосередити свої сили на боротьбі з угрупуваннями, що з ними конкурують.
«Залишилися втрьох, продовжуємо вести бій»
Бойові дії на півночі Малі активізувалися 20 липня. Тоді урядові сили Малі разом із найманцями провели рейд села Ін–Афарак, заявивши про взяття населеного пункту. У цей же час колона з 12 транспортних засобів вирушила до Тінзаутену – міста на кордоні з Алжиром (з іншого боку кордону розташоване алжирське місто Тін– Зауатін).
23 липня колона досягла Бугеси, не зустрівши опору з боку сепаратистів. Військовослужбовці запросили підкріплення, оскільки сепаратисти почали проводити мобілізацію та замінували територію біля Тінзаутена. Там чисельність сепаратистів досягла тисячі людей. Телеграм-канал Departamente зазначає, що на допомогу урядовим силам для штурму міста прибули «вкрай обмежені сили». За даними провоєнного блогера Рибаря, урядові сили становили «ледь 70 осіб». Невідомо, чи найманці входять до цих підрахунків.
За даними телеграм-каналу Departamente, бойовики ДНІМ влаштували підрив у районі Тін-Гаміра (канал посилається на сепаратистських блогерів та офіційні заяви двох організацій, але ні в двох комюніке «Азавада», ні в заяві ДНІМ, з якими ознайомилося Радіо Свобода, конкретний район засідки не фігурує) і першими вступили в бій з армією Малі та російськими найманцями, які були змушені сховатися. Самі бойовики ДНІМ на цей момент, за даними провоєнного каналу, відступили. Після цього прибули сепаратисти і добили урядові сили, що залишилися.
Колишній боєць ПВК «Вагнер», який брав участь у бойових діях у складі угруповання в Сирії та Лівії (відмовився від служби у ПВК після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та попросив не називати його імені з міркувань безпеки), вважає, що сили малійської армії і найманців потрапили в класичну «мінну засідку», яку широко застосовували ще афганські моджахеди проти радянської армії у 1980– ті роки.
Згідно з реконструкцією співрозмовника РС, після того, як перша бронемашина передового дозору підірвалася на міні, його бійці, замість відійти, попросили про допомогу. Колона основних сил, що висунулася до них, зазнала несподіваного нападу, мабуть, одразу з двох секторів.
«Далі почався уже, називаючи речі своїми іменами, розгром головної колони. Передовий дозор був знищений, очевидно, цілком, але це всього від 1 до 3 відділень – це про нього сказали спочатку «розвідка загинула», і, мабуть, тому з'явилися перші оцінки втрат у десяток-другий бійців. Однак набагато більше втрат зазнала головна колона, яка прийшла на допомогу передовому дозору», – припускає колишній вагнерівець. Він оцінює склад загону, спрямованого на допомогу передовому дозору, що потрапив у засідку, приблизно в одну роту (до 100 осіб).
Залишки колони зробили спробу відходу, але їх атакували ДНІМ. «Незрозуміло, як вдалося організувати взаємодію цих двох угруповань [ДНІМ та сепаратистів «Азавада»], які між собою хоча прямо і не воюють, але й не дружать. Після цього було добивання залишків колони. Хто зміг, виходили вже поодинці чи парами. Сукупні втрати дуже великі, мінімальна оцінка – приблизно 50 осіб «двохсотими», але можливо і набагато більше, – припускає співрозмовник РС. – Проведена операція з боку противника красива, прямо витончена».
На допомогу урядовцям вилетів також літак Мі-8. Його обстріляли, внаслідок чого вбили пілота та поранили борт-техніка. За іншою інформацією, борт– технік вижив.
За даними телеграм– каналу Departamente, у колоні урядових сил та найманців було знищено або захоплено від шести до семи машин. На одному із опублікованих відео можна нарахувати від п'яти до шести знищених машин. Представники сепаратистів «Азавада», не називаючи точну кількість, також заявляють про знищення та захоплення техніки.
Згідно з офіційною заявою ПВК «Вагнер», з 22 по 27 липня у боях за Тінзаутен брав участь 13-й Штурмовий загін найманців під командуванням Сергія Шевченка з позивним «Пруд». Після мобілізації з боку сепаратистів було ухвалено рішення перекинути додаткові сили вагнерівців до міста. Протягом наступних двох днів радикали збільшили кількість масованих атак, скориставшись важким озброєнням, БПЛА та шахід-мобілями (автомобілі, начинені вибухівкою – ред.), що спричинило втрати з боку ПВК «Вагнер» та солдатів армії Малі. Остання радіограма від загону «Пруда», згідно з офіційним повідомленням, надійшла 27 липня о 17:10. «Залишилися втрьох, продовжуємо вести бій», – там доповіли. Про кількість загиблих і найманців, що потрапили в полон, не повідомляється. Командир загону Шевченка, згідно з повідомленням, загинув.
Телеграм– канал «Оркестр Вагнера» повідомляє, що в результаті боїв загинуло кілька десятків найманців, ще п'ятеро потрапили до полону. З оцінкою у кілька десятків загиблих погоджуються і провоєнні блогери Рибар та Jumanji. За підрахунками незалежних спостерігачів, кількість загиблих малійських військових і найманців може сягати 58 осіб. В офіційній заяві сепаратистів йдеться про «десятки» загиблих і поранених з боку противника, а також 7 загиблих і 12 поранених бійців CSP-DPA. А за даними ПВК «Вагнер», у ході боїв за місто було вбито не менше 35 сепаратистів.
У своїй заяві ДНІМ говорять про 50 загиблих найманців та 10 загиблих бійців ЗС Малі. Вони також опублікували фотографію із захопленими трофеями – переважно стрілецькою зброєю.
Екс– командир 13-го Штурмового загону з позивним «Русіч» заявив про 80 загиблих бійців і 15 полонених. Невідомо, чи тут йдеться лише про вагнерівців, чи про і малійських військовослужбовців, зокрема.
У бою під Тінзаутеном загинув і відомий блогер, адміністратор пов'язаного з ПВК «Вагнер» великого (понад півмільйона підписників) телеграм-каналу Grey Zone з позивними «Бєлий» та «П'ятисотий». На фото загиблого, яке першим опублікував телеграм-канал «ДШРГ Русіч», вдалося з'ясувати, що цією людиною був 29-річний уродженець Липецька Нікіта Федянин.
Кількість полонених бійців ПВК «Вагнер» варіюється від 5 до 15 (якщо «Русіч» у своєму повідомленні говорив виключно про найманців). На всіх відеозаписах з місця засідки видно лише двох бійців, ймовірно пов'язаних із ПВК «Вагнер», – один із них точно говорить російською мовою і, за його власними словами, є бойовим медиком. Крім цього, в полон потрапив і адміністратор телеграм– каналу «Медведи на диване», імовірно пов'язаного з «Африканським корпусом», підрозділом МО РФ в Африці, але його одразу обміняли.
За даними цього каналу, «Африканський корпус» організував два викупи полонених. Загальна сума першого викупу становила 93 тисячі доларів. Гарантом угоди, за даними каналу, виступали алжирські спецпідрозділи. Вночі 27 липня канал «Медведи на диване» також повідомив, що пройшли успішні переговори і про викуп бійців ПВК «Вагнер», що підтвердив і канал, пов'язаний із найманцями. У рамках другої угоди, за їх даними, планувалося обміняти 15 військовослужбовців – з них як мінімум двоє були «слов'янської зовнішності».
Станом на 28 липня, як мінімум, один вагнерівець залишався в полоні. 29 липня джерело, близьке до Міністерства оборони Росії, повідомило, що всіх найманців ПВК «Вагнер» обміняли.
Телеграм-канал Departamente написав, що розгром російських найманців та малійських військовослужбовців «вказує на одну неприємну звістку для малійського керівництва – азавадські бойовики досі можуть показати зуби». Очікувати, що розвіддозор у складі трохи більше 10 машин зможе взяти місто заради чергового успіху армії Малі, безглуздо, йдеться у повідомленні каналу.
Втручання України?
Російська пропаганда звинуватила Україну у допомозі сепаратистам у підготовці операції. З'явилася також і непідтверджена інформація від блогера, пов'язаного із сепаратистами, про те, що «Азавад» нібито був готовий передати Україні полонених вагнерівців. Багато російських провоєнних блогерів висміяли цю інформацію і назвали «український слід» нереалістичним.
Для Росії це справді болючий удар був, і вони зараз з інших своїх підрозділів найманців будуть пробувати посилювати власну присутність у МаліЮсов
А журналісти англомовного українського видання Kyiv Post отримали унікальне фото, на якому туареги позують з українським прапором, ймовірно, після рейду проти вагнерівців. У коментарі Радіо Свобода представник української розвідки Андрій Юсов сказав, що прапор не свідчить про втручання України. «Ми як і весь світ, побачили ефективну діяльність повстанців і уже результат їхньої діяльності. Вочевидь, зараз можемо констатувати, що для Росії це справді болючий удар був, і вони зараз з інших своїх підрозділів найманців будуть пробувати посилювати власну присутність у Малі», – зауважив він.
Раніше в ефірі телемарафону Юсов заявив, що повстанці отримали дані, які дозволили їм провести успішну операцію проти росіян. «Деталей розголошувати не станемо. Продовження буде», – додав він.
Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко в ефірі Свобода Ранок (Радіо Свобода) сказав, що не варто недооцінювати туарегів, мовляв, вони добре знають пустелю і вміють там воювати, тоді як вагнерівці не були до цього підготовлені.
«Поки що дії росіян у Малі схожі на провал»
Журналіст Філіп Обаджі, який спеціалізується на активності російських найманців в Африці, у інтерв'ю Радіо Свобода розповідає, що перші вагнерівці з'явилися у Малі ще до смерті Євгена Пригожина – приблизно 1 000 осіб. Лу Осборн із розслідувального проєкту All Eyes On Wagner оцінює чисельність російських найманців у Малі у 1300–1500 осіб. За словами Філіпа Обаджі, Малі – одна з небагатьох країн Африки, де найманці ПВК «Вагнер» зберегли значну оперативну автономність від Міністерства оборони Росії.
Зараз вони разом із загонами армії Малі намагаються не допустити розширення впливу племен туарегів та джихадистів на південь країни – при цьому страждають і мирні малійці, які виявляються замкненими у пастці між місцями боїв та кордоном із Алжиром.
«Вагнерівці присутні у Малі вже майже три роки, після смерті Пригожина вони нікуди не зникли. Говорити, що вони діють незалежно від Міністерства оборони РФ, не зовсім правильно, хоча основну підтримку вони зараз отримують не від російських військових, а від малійської армії. Влада Малі насамперед зацікавлена у тому, щоб зупинити поширення на південь зони впливу джихадистських груп, таких як «Аль-Каїда» або «Ісламська держава». Саме тому почалися бої за місто Тінзаутен, що розташоване досить далеко від основних баз ПВК «Вагнер» та армії Малі. Крім того, останнім часом активізував свої операції альянс угруповань туарегів «Постійне стратегічне партнерство за мир, безпеку та розвиток» (CSP-PSD), що бореться за створення своєї незалежної держави «Азавад».
Влада Малі побоюється, що вона поширить свій вплив за межі північного регіону, що межує з Алжиром. Раніше ПВК «Вагнер» та армії Малі вже вдалося повернути під контроль деякі із зайнятих ними територій, і зараз, я думаю, вони просто недооцінили силу противника і
Були чутки про те, що Росія хоче таким чином отримати контроль чи частку у родовищах літію на півночі Малі, а також у НігеріїФіліп Обаджі
переоцінили фактор алжирського кордону, який мав «замкнути» сили туарегів з півночі. Треба також враховувати, що раніше зіткнення армії та найманців з туарегами відбувалися переважно в інших частинах Малі, і північний регіон, що межував з Малі, був не так добре знайомий росіянам.
Особливо влада Малі стурбована «Ісламською державою», оскільки вона хоче встановити свій «халіфат» на півночі країни. Були чутки про те, що Росія хоче таким чином отримати контроль чи частку у родовищах літію на півночі Малі, а також у Нігері, але мені здається, що основна мотивація для малійської влади – зупинити сепаратистські угруповання туарегів та джихадистів. За непідтвердженими даними, ПВК «Вагнер» отримує за це від влади Малі до 10 мільйонів доларів щомісяця».
З тим, що у фокусі уваги уряду Малі є ситуація з безпекою на півночі країни, згодна і Лу Осборн з All Eyes On Wagner. Вона зазначає, що поки що російські найманці не виправдали покладених на них очікувань:
«На півночі Малі є поклади корисних копалин, і уряд хотів би, щоб гроші від їх видобутку надходили до бюджету. Але Росія так і не уклала з владою Малі, на відміну від ЦАР, жодної угоди щодо розробки таких
Поки що, якщо чесно, дії росіян у Малі схожі на провалЛу Осборн
родовищ, хоча навіть надсилала геологів на розвідку. На першому місці все ж таки стоїть питання з ісламськими радикалами. Від росіян чекали, що вони братимуть на себе у боротьбі з «Аль-Каїдою» та «Ісламською державою» більше ризиків, ніж могли собі дозволити миротворці ООН, але з грудня 2021 року, коли вагнерівці вперше з'явилися в Малі, ситуація лише погіршилася. Поки що, якщо чесно, дії росіян у Малі схожі на провал. Раніше владі Малі вдавалося укладати угоди з туарегами, щоб зосередитись на джихадистах. Зараз цього вже немає, всі угоди порушені: не в останню чергу через те, як жорстоко поводиться малійська армія і російські найманці стосовно всіх без винятку супротивників.
Повідомлення про тортури та інші порушення прав людини численні, хоча ми не можемо з упевненістю говорити, чи йдеться лише про брутальність самих вагнерівців, чи їхній приклад виявився заразливим і спонукав солдатів урядової армії на такі ж дії, дав вихід накопиченої у них ненависті до етнічних меншин, переважно – до тих, кого прийнято об'єднувати під назвою «туареги».
ІДІЛ, «Аль-Каїда» та туареги іноді ворогують між собою на півночі Малі, оскільки переслідують різні інтереси. Цього разу вони створили тактичний союз, щоб протистояти росіянам та малійській армії: можливо, недооцінка ймовірності такого тимчасового союзу також стала однією з причин розгрому колони вагнерівців, каже Філіп Обаджі. Лу Осборн із All Eyes On Wagner у розмові з Радіо Свобода цитує високопоставлене джерело в уряді Малі, яке вважає, що туареги заманили росіян і малійську армію на північ країни, на території, що далеко від їхніх основних баз, створивши видимість своєї слабкості.
У Сирії, не кажучи вже про Україну, вагнерівці зазнавали значно серйозніших втрат – і це не зупинило їх від продовження бойових дійФіліп Обаджі
Як можна побачити з дописів у соціальних мережах, ПВК «Вагнер» не робить особливих відмінностей між комбатантами та мирними жителями. Соцмережі телеграм-каналів, пов'язаних із російськими найманцями, сповнені фотографій звірячих розправ над людьми: їм відрізають голови, потрошать нутрощі і так далі. Зі слів Обаджі, найвідомішим таким випадком стала розправа над жителями розташованого в центрі Малі міста Мура наприкінці березня 2022 року. Згідно з висновками міжнародних правозахисних організацій, що співпрацюють з ООН, у Мурі найманці ПВК «Вагнер» убили від 100 до кількох сотень осіб.
Місто на той момент перебувало під умовним контролем близьких до «Аль-Каїди» джихадистських угруповань. Пізніше схожі повідомлення неодноразово надходили і з населених пунктів, контрольованих туарегами, зазначає Філіп Обаджі. За його словами, поразка під Тінзаутеном навряд чи сильно вплине на ситуацію у Малі.
«У Сирії, не кажучи вже про Україну, вагнерівці зазнавали значно серйозніших втрат – і це не зупинило їх від продовження бойових дій. Росіяни заповнять втрати в особовому складі та техніці, можливо, переглянуть свою тактику, але продовжать робити те, що вони роблять», – каже експерт.
Форум