Південний окружний військовий суді в російському Ростові-на-Дону оголосить 3 листопада вирок кримчанам Рустему Емірусеїнову, Арсену Абхаїрову та Ескендеру Абдулганієву у так званій «красногвардійській справі Хізб ут-Тахрір». 2 листопада переслідувані окупаційною російською владою виступили з останнім словом і звернулися до співвітчизників та світової громадськості. Вони наголосили, що не визнають своєї провини, але, з огляду на обставини, не розраховують на справедливість. Сторона обвинувачення вимагає 18, 15 і 16 років позбавлення волі.
Крим.Реалії публікують фрагменти виступів кримчан у суді із останнім словом перед вироком.
Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, які визначив як «терористичні».
Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» громадян України вважають, що кримських татар переслідують за релігійною ознакою.
Рустем Емірусеїнов: «Раніше народ назвали «зрадником», сьогодні ‒ «терористом» та «екстремістом»
– Я ‒ кримський татарин, мусульманин, громадянин України, батько трьох неповнолітніх дітей, політичний в'язень. Уже понад півтора року я незаконно утримуюсь у стінах слідчих ізоляторів спочатку Сімферополя, а потім Ростова-на-Дону, через абсолютно неправдиві й безпідставні обвинувачення.
Репресії над моїм народом тривають уже не одне століття. Вони почалися після того, як Крим був незаконно анексований Росією у 1783 році... Депортація 1944 року була лише продовженням цілеспрямованої політики зі знищення ідентичності кримських мусульман. Коли повернулись до Криму й опинились в Україні, у народу з'явилася можливість творити та відроджувати свої культурні цінності й релігію. Кримські татари жили дружно пліч-о-пліч із представниками інших конфесій... Народ почав активно відроджувати свою культуру. Почалося будівництво мечетей, люди стали прагнути до пізнання своєї релігії.
Репресії, які чинять щодо мого народу зараз, можна порівняти з репресіями Сталіна
І після 23-х років перебування в (незалежній ‒ КР) Україні навесні 2014 року до Криму прийшов так званий «визволитель». І знову почалися депортації, арешти, в'язниці.
Репресії, які чинять щодо мого народу зараз, можна порівняти з репресіями Сталіна...
Сьогодні російська влада показово призначає найактивнішу частину злочинцями, а інших перетворює на своїх агентів, прагнучи до тотального контролю над народом.
В основі обвинувачення в цій кримінальній справі про так званий «тероризм» лежать не планування, підготовка або здійснення терактів, а кухонні розмови на ісламську тематику: історичні факти структури ісламського правління, питання виховання дітей та опікунства над ними в разі смерті одного чи обох батьків. У цьому обговоренні немає й натяку на підготовку чи планування дій, пов'язаних із насильством!
Все, на що посилається сторона обвинувачення, це непряма експертиза псевдоекспертів
Наведені прокурором докази на судовому процесі – вигадані, жодного прямого факту, що свідчить про нашу так звану «терористичну» діяльність, надано не було. Все, на що посилається сторона обвинувачення, це непряма експертиза псевдоекспертів. Тому цей процес вважаю політично мотивованим.
Якщо раніше народ назвали «зрадником», то сьогодні «терористом» та «екстремістом». Призначаючи величезні терміни, влада намагається залякати та змусити замовкнути наш народ. Для ФСБ набагато легше звинуватити людину в терористичній діяльності, ніж розкривати реальні злочини, що вимагає величезних зусиль і часу.
Вони не гребують нічим, ні зламаними долями людей, ні тим, що діти при живих батьках залишаються сиротами... І тому, дивлячись на все, що відбувається навколо нас, це свавілля й беззаконня, я не маю жодних ілюзій про справедливий суд.
Ви переслідуєте нас лише за те, що ми ревно ставимося до своєї релігії, своїх цінностей, свого способу життя.
Звинувачення в так званому, уявному, тероризмі – визнання владою своєї слабкості перед тими, чиєю єдиною зброєю є словоРустем Емірусеїнов
Але насправді репресії, судові переслідування та позамежні терміни ув'язнення, яким піддаються мусульмани в Росії, обертаються лише тим, що все суспільство починає шукати відповіді на запитання: «У чому провина цих людей? За що вони отримують такі великі терміни? Яка ідея виховала таких сильних особистостей?».
Ми вимагаємо покласти край подібним «заходам безпеки», покінчити з політикою затикання ротів і переслідуванню активістів за їхні політичні позиції та думки. Звинувачення в так званому, уявному, тероризмі, ні що інше, як визнання владою своєї слабкості перед тими, чиєю єдиною зброєю є слово. Поза всякими сумнівами, брехня російських спецслужб щодо нас стане явною. І всім тим, хто причетний до позбавлення волі кримських татар, мусульман, тільки за їхню віру, активну життєву позицію, рано чи пізно доведеться відповідати за свої злочини.
Наш народ уже ніколи не змириться з подібними брехливими ярликами та продовжуватиме свою мирну боротьбу за відновлення справедливості.
Арсен Абхаїров: «Ми злочинці без злочину. А ви злочинці без покарання»
– Я народився в місцях висилки ‒ в Узбекистані, в місцях минулих агресій проти мого кримськотатарського народу. Я громадянин України, політв'язень, в'язень совісті ‒ таким мене визнає і вважає весь світ, неодноразово наголошуючи це у своїх резолюціях. Хоч ви й не хочете цього визнавати.
Я громадянин України, політв'язень, в'язень совісті
Я батько двох малолітніх дітей, годувальник літньої матері. До моменту мого незаконного арешту займав активну громадянську позицію. Самостійно утримував сім'ю. Виріс у повноцінній сім'ї, вихований у дусі звичаїв, культури та релігії свого багатостраждального, але не зломленого й нескореного кримськотатарського народу. Людська честь і гідність, справедливість і слово істини проти наклепу й брехні стали нашими цінностями.
Ще не висохли сльози на обличчях свідків із-поміж мого народу, свідків геноциду, вчиненого у 1944 році, коли так само в одну мить їх обізвали «зрадниками». Моя незгода й позиція проявлялася у традиційній нам ненасильницькій боротьбі за права та інтереси всіх несправедливо звинувачених та знеславлених.
Нескінченні дикі за своєю формою обшуки, несправедливі суди, широкомасштабна упереджена антиісламська пропаганда кишенькових російських ЗМІ.
Сотні осиротілих при живих батьках дітей. Десятки овдовілих при живих чоловіках дружин і розбитих сердець матерів. Тортури, викрадення, вбивства й багато іншого стали нашими щоденними турботами й тривогами.
Свою незгоду з описаним вище та діяльність задля припинення цього вважаю основою порушення кримінальної справи та переслідування мене й інших фігурантів, які перебувають у залі, й усіх інших в'язнів Кремля.
Я усвідомлено, відвідуючи аналогічні суди, підтримував та опікав сім'ї, як сьогодні опікують наші сім'ї, висловлюючи свою думку й обурення щодо подій, що відбуваються в Криму, за що я і потрапив у поле зору та оперативну розробку силових структур Російської Федерації. На жаль, усі сили влади в Криму спрямовані на придушення «інакомислення», що ще раз підтверджує спроби приховати «гірку правду» злочинів 2014 року та справжньої картини життя в сучасному Криму.
Моя провина в тому, що не готовий бути вашим рабомАрсен Абхаїров
Слідство, звинувачення та суд очікували й очікують наших зізнань у винності. У сьогоднішньому черговому слові я хочу зізнатися: моя провина в тому, що не готовий бути вашим рабом; я винний, що з молоком матері нам щеплені почуття єдності, відповідальності один за одного, справедливості; я винний, що любив і вивчав релігію, яка лежить в основі появи мого народу, і культуру, яка походить із неї. Напевно суд на цій стадії хотів почути про моє каяття у скоєному. Я шкодую, що зробив так мало, адже потрібно було зробити більше на цьому шляху, який обрав я.
Мені шкода, що ви й ваші заступники повторюєте помилки минулого, пригнічуючи та репресуючи народи. Найкращим свідченням нашої невинності є світове визнання нас «політв'язнями Кремля» і безперервна народна підтримка нас і наших сімей.
Кримські татари, мусульмани Криму – не терористи. Ваші драконівські терміни не зламають нас. Для всіх очевидно, що наші вироки показові, щоб залякати інших. У Криму не було й немає тероризму та насильства.
Ми злочинці без злочину. А ви злочинці без покарання. Але це тимчасово.
Ескендер Абдулганієв: «Це кінець справи, але не кінець нашої боротьби»
– Мій дорогий і нескінченно шанований мною народе, юристи-адвокати, правозахисники, журналісти, активісти, небайдужі люди різних національностей, всі ми з вами пройшли довгий шлях, так! Це кінець справи, але не кінець нашої боротьби, боротьби проти несправедливості й неправди! У істини та брехні не може бути точок перетину, неможливо об'єднати світло з темрявою.
У 2014 році ми лягли спати звичайними людьми, а прокинулися «терористами» та «екстремістами». Почалися гоніння й репресії кримськотатарського народу, нас почали садити до в'язниць, викрадати, переслідувати, погрожувати, і до 2020 року нічого не змінилося, це свавілля триває, людям призначають терміни по 10, 15, 20 років колонії суворого режиму за так званою статтею про тероризм, про який у Криму ніколи не було й мови!
Люди, які добровільно погоджуються жити у приниженні, в утисках і страху, і не намагаються нічого змінити і звільнитися від накладених на них пут, ніколи не зможуть вибратися з цього положення і продовжуватимуть жити в страхуЕскендер Абдулганієв
За що? За сповідування своєї релігії та виконання її обрядів? За переконання та іслам? Саме так, під приводом боротьби з тероризмом та екстремізмом Російська Федерація бореться з ісламом та інакомисленням.
Сьогодні ми переживаємо ті ж дні, що і наші співвітчизники у 1944 році. Мій народ тоді пройшов ці труднощі, і зараз ми пройдемо ці труднощі.
Люди, які добровільно погоджуються жити у приниженні, в утисках і страху, і не намагаються нічого змінити і звільнитися від накладених на них пут, ніколи не зможуть вибратися з цього положення і продовжуватимуть жити в страху.
Мій народе! Ви, кримські татари, попри скрутне становище, не залишили нас, не відвернулися від нас, ви, проявляючи гарне терпіння, допомагали нам і підтримували нас, жертвували своїм часом, роботою, приїжджаючи до нас на суди, жертвували майном, роблячи передачі, читаючи за нас дуа (в ісламі молитва, заклик до Аллаха – ред.)...
Я вдячний своєму народові, я вдячний Українській державі
Також хочу подякувати нашим адвокатам за те, що вони роблять і чим вони жертвують, не кожен зможе! Це гідне великої поваги. Також я вдячний Українській державі, всім громадським організаціям, усім людям, які підтримували нас, виходили на одиничні пікети, говорили про нас і писали нам листи.
Цей світ ‒ не більше ніж випробування, в якому всі люди зіштовхуються з труднощами та проблемами, що розкривають їхнє терпіння і стійкість.
