Де Олег Приходько? Як кримчанин зник у російському ув'язненні

Рідні засудженого в Росії кримчанина, проукраїнського активіста Олега Приходька не отримують від нього жодних звісток уже декілька місяців. Про це вони самі розповіли Крим.Реалії. Наприкінці липня повідомлялося, що Приходька етапували до в'язниці «Володимирський централ» у місті Володимирі.

Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону в березні 2021 року визнав проукраїнського активіста з Криму Олега Приходька винним у зберіганні вибухівки та підготовці до теракту й призначив йому п'ять років позбавлення волі в колонії суворого режиму з першим роком у в'язниці. Сам він заперечує свою провину, а українська влада та правозахисний центр «Меморіал» вважають Приходька політичним в'язнем.

Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова цього тижня закликала міжнародне співтовариство відреагувати на порушення прав кримчанина в російському ув'язненні.

Про те, що може відбуватися з Олегом Приходьком у російській в'язниці, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Дочка активіста Олега Приходька Наталя Швецова розповіла Крим.Реалії, що востаннє бачила батька на оголошенні вироку навесні.

‒ Більше звісток від нього не було, окрім листа про етапування у «Володимирський централ-2» у липні. Ми відіслали посилку та грошовий переказ ‒ він усе отримав, але зв'язку так і немає. Активістка, яка писала батькові, отримала від нього відповідь: він просив дати наш індекс і питав, чому ми не пишемо, хоча ми вже декілька листів відправили. Цікаво виходить: комусь доходять листи від батька, а нам ні... Я зверталася в українську консульську службу в Росії, там усе зафіксували й сказали, що з нами зв'яжуться. Однак жодних подальших повідомлень нам не надійшло. Наскільки я знаю, вони все-таки надіслали запит російській омбудсменці Тетяні Москальковій, і до батька прийшов лікар, обстежив. У нього ноги почали пухнути одна за одною. Усі ліки при цьому надсилали ми, причому їх 10 днів не видавали, йому було дуже погано. Є відчуття, що про нього забули.

У свою чергу, уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова повідомляє про намір домогтися конкретних відповідей щодо становища Олега Приходька від російської влади й також організувати побачення з родичами.

‒ Ми не очікуємо швидкої реакції від російської сторони, але вони нас чують. Навіть, коли вони пишуть нам відповідь, мовляв, усе виконується та йде відповідно до російських норм та міжнародних стандартів, реагування відбувається все одно. Так уже було й з Олегом Приходьком: ми вже не вперше звертаємо увагу й міжнародного товариства, і ФСВП (російська Федеральна служба виконання покарань – ред.), що права нашого громадянина не дотримуються, що йому не надавали лікування. Нехай Москалькова написала, що все добре, але в'язниця відреагувала, і Приходька вилікували, принаймні від проблем із вухом. Тому й зараз ми сподіваємося на реакцію і також на те, що будуть дотримані його права на побачення з рідними. Думаю, наступного тижня відповідь буде. У родичів Олега Приходька є всі мої контакти для зв'язку. Загалом потрібно й надалі тиснути на Росію, щоб наші хлопці врешті-решт опинилися вдома.

Людмила Денісова також нарікає на те, що російська влада вважає Олега Приходька своїм громадянином, а не українським, і часто посилається на те, що не зобов'язана надавати інформацію про місце його перебування представникам «іншої країни».

Тим часом координатор Фонду «Русь Сидящая» Олексій Федяров пояснює, що заарештовані й засуджені в Росії часто надовго зникають з поля зору адвокатів і родичів саме під час переміщення з СІЗО в колонію або з колонії в колонію.

‒ Етапування завжди дуже важке для засудженого фізично ‒ це постійні переміщення та обшуки. Коли людину поміщають у столипінський вагон, то обшукують і на виході з камери, і на вході, а потім після прибуття у зворотному порядку ‒ все це з повним роздяганням і тотальною перевіркою. Вагон ‒ заґратоване купе з дерев'яними полицями, замість 4 там 12 осіб. Харчування при цьому немає ‒ тільки окріп три рази на добу та сухий пайок з галетами й швидкорозчинною гречкою. Туалет теж тільки три рази на добу, тому люди досвідчені намагаються не їсти й не пити до етапування упродовж декількох днів, щоб нормально доїхати. Ліків немає взагалі, ніякого зв'язку з родичами та захисниками, не діє навіть прокурорський псевдозахист, людина просто зникає ‒ буває, на два тижні, буває, на два місяці. Нічого з цим не зробити, все за законодавством.

Щодо тюремної кореспонденції, Олексій Федяров зазначає, що цензори ФСВП можуть тримати листи у себе, не відсилаючи навіть декілька місяців, а також не передавати кореспонденцію від родичів ув'язнених.

‒ Мета всього цього ‒ щоб не було жодного шуму, щоб людина почувалася абсолютно незахищеною, забутою й беззаперечно підкорялася вимогам адміністрації, незалежно від їхньої законності.

Активіст із Криму, колишній політв'язень Кремля Володимир Балух згадує про своє етапування та закликає українську владу докладати більше зусиль для активізації міжнародного тиску на Росію.

‒ Коли мене етапували до Торжка Тверської області, це теж, по суті, було викрадення. Загалом етап тривав півтора місяця, але в Краснодарі я знайшов зв'язок, і надалі моє переміщення могли якось відстежувати, в усякому разі до Ярославля... Загалом, щоб сьогодні підтримувати тиск на Росію, цим питанням має бути, в першу чергу, стурбована українська держава. Мене звільнили з російської в'язниці у вересні 2019 року саме завдяки такій діяльності ‒ спільним зусиллям влади та суспільства. Однак сьогодні мені доводиться констатувати, що влада абсолютно не хоче чути суспільство. Цього зворотного зв'язку просто немає.

Ще після оголошення вироку Олегу Приходьку Міністерство закордонних справ України висловило рішучий протест у зв'язку з цим. Постійний представник президента Володимира Зеленського в АРК Антон Кориневич назвав рішення російського суду щодо Приходька «актом залякування».

(Текст підготував Владислав Ленцев)

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Крим і міф про «ввічливість» агресора. Історія одного пропагандистського мему