(Рубрика «Точка зору»)
Брутальне застосування сили проти мирних людей, невільний характер псевдо-виборів, фальсифікації та численні повідомлення про порушення прав людини перетворюють масштабну кризу в цій країні на серйозний міжнародний виклик. Проблема вимагає принципової і продуманої уваги демократичних держав-сусідів, Європейського Союзу та Сполучених Штатів.
Ситуація в Білорусі перейшла межу «внутрішньополітичної проблеми»
Треба віддати належне білоруському народові. Попри відсутність явного політичного проводу та всупереч уявній приреченості та безперспективності протесту, суспільство повстало проти сваволі режиму Лукашенка та його силовиків. Це – справжній подвиг народу, який, здавалося б, вдалося тотально впокорити, денаціоналізувати і русифікувати. Нинішні події – початок неминучих і далекосяжних змін в Білорусі.
Застосування сили проти людей послабило Лукашенка і перетворило на заручника
Застосування сили проти людей послабило Лукашенка і перетворило на заручника. Наступ проти власного народу штовхає його лише в одну сторону – під цілковитий контроль Путіна. Це додає конфлікту ще більшої міжнародної небезпеки, впливаючи на інтереси України, сусідніх країн і всього Заходу. Кривава бійня не залишає для Лукашенка жодної іншої ролі, ніж підпорядкування і залежність від Москви.
Цивілізоване міжнародне співтовариство має запропонувати модель поведінки, яка б вгамувала бойові дії Лукашенка, захистила людей і заклала противаги для повномасштабного контролю з боку Росії
Становище погіршується. Перспективи – непередбачувані, навіть якщо Лукашенко відновить видимий порядок. Поки драма остаточно не перетворилася на катастрофу, цивілізоване міжнародне співтовариство має запропонувати модель поведінки, яка б вгамувала бойові дії Лукашенка, захистила людей і заклала противаги для повномасштабного контролю з боку Росії.
Це – складне завдання, втім його альтернатива – ймовірна втрата Білорусі на невизначений період часу.
Офіційний Київ не має права мовчки спостерігати за діями Лукашенка
Це суперечить нашим цінностям, інтересам і безпеці.
Обережна і невиразна заява Володимира Зеленського про те, що треба утриматися від «вуличного насильства», – це замало для Президента України. Також уже замало й суто приєднання України до позиції поляків і литовців у вигляді заяви міністрів закордонних справ кілька днів тому.
За цим не сховатися від реалій.
Наша держава має постійно реагувати на розвиток ситуації і генерувати міжнародні рекомендації та ініціативи. Принциповий і конструктивний характер такої місії дозволить не лише допомогти білоруському суспільству у протидії диктатору, але й, можливо, дозволить уникнути найгірших сценаріїв, якщо диктатор тягнутиме свою країну в прірву.
Наша держава має постійно реагувати на розвиток ситуації і генерувати міжнародні рекомендації та ініціативи
Варіанти дій можуть бути різні. Головне – це політична воля, дотримання принципів і розсудливе бачення перспективи.
А перспективи – дві: або Україна та інші демократії регіону зуміють захистити колективні інтереси в такій складній ситуації, як білоруська, або в нашому регіоні й далі пануватиме Кремль, створюючи загрозу для всього Сходу Європи.
У такому контексті справедливо запитати таке:
- Чому Київ досі не ініціював діалог з офіційним Мінськом на різних рівнях? Цей діалог – виправданий, якщо його використовувати не для «визнання» фальсифікатора виборів, а для стримування Лукашенка і його силовиків.
- Чому б Києву не висунути ініціативу спільної місії діалогу за участю міністрів закордонних справ регіону – України, Польщі, Литви, а також Латвії та Естонії, нинішнього непостійного члена Ради Безпеки ООН?
- Чому не зосередити нашу дипломатичну службу на різних глобальних і регіональних майданчиках на привернення уваги до ситуації в Білорусі як міжнародної проблеми, яка суперечить нашим цінностям та шкодить безпеці?
- Чому не запропонувати колективний порядок денний для діалогу в Мінську та можливі варіанти врегулювання становища? А такі варіанти – можливі і їх можна виробити.
- Чому не запропонувати провести окрему багатосторонню зустріч за участю високого представника ЄС, зацікавлених міністрів закордонних справ регіону під час найближчого візиту Державного секретаря Сполучених Штатів до Польщі?
Якщо Київ відмежується від розв’язання ситуації в Білорусі, цю роль займе і виконає Москва. А тоді питання про нашу власну безпеку, північний кордон і навіть про миротворчу роботу в Мінську стоятиме цілком інакше.
Не треба ілюзій.
Диктатор Лукашенко не зможе бути союзником України у боротьбі з російським агресором. Крім цього, в умовах масового порушення прав людини і політичної нелегітимності Лукашенка Мінський майданчик втрачає для України свою умовну нейтральність.
Україна має стати на захист вільного і гідного білоруського народу
Треба відокремити головне від другорядного.
Україна має стати на захист вільного і гідного білоруського народу.
Це треба зробити не в декларативний спосіб, а в спосіб рішучий, розумний і далекоглядний.
У цьому полягає великий колективний інтерес всієї Європи.
Владо, не мовчи.
Данило Лубківський – колишній заступник міністра закордонних справ України.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
