Олена Макаренко
ОДЕСА – Вже третій рік поспіль повномасштабна війна підриває нормальне існування сімейної мережі ресторанів Ганни Свертілової в Одесі. Попри значні виклики, ресторани залишаються єдиним джерелом доходу сім'ї і дають Свертіловій певне психологічне полегшення під час війни.
«Ми любимо наше місто», – сказала Свертілова, генеральна директорка двох ресторанів. «Цей бізнес – справа нашого життя, це наше дітище. Його важко покинути. Це не те саме, що втратити роботу, коли ти – найманий працівник».
Розташований на узбережжі ресторан «Гоголь біля моря» знову відкрився в Одесі влітку 2022 року, саме тоді, коли місто пристосовувалося до реалій воєнного часу. Свертілова згадує, як під час повітряних тривог відвідувачі поспішали до укриттів, часто йшли, не заплативши, але потім поверталися, щоб розрахуватися.
Того року, за її словами, працівники ресторану продовжували працювати здебільшого з терапевтичних міркувань, оскільки рутина допомагала їм відволіктися від війни. Ресторан не мав можливості виплачувати заробітну плату, тому працівники отримували відсоток від продажів.
Офіційно літнього сезону в Одесі у 2022 році не було, оскільки пляжі були закриті через боєприпаси в морі, які не здетонували, та постійну загрозу диверсій або десантування російських військ.
Наступного року регіон зіткнувся з іншою кризою, коли 6 червня 2023 року російські війська зруйнували Каховську ГЕС. Це спричинило повінь і забруднення Чорного моря навколо Одеси, що призвело до закриття доступу до моря на два літні місяці.
У сезоні 2024 року основними викликами були постійні загрози ракет і безпілотників, постійні перебої в електропостачанні, спричинені російськими ударами по енергетичній інфраструктурі України, а також надзвичайно спекотна погода.
Такі малі підприємства, як ресторани Свертілової, були змушені покладатися на генератори, яку купували заправляли власним коштом.
Втім, цей рік приніс і полегшення. Місцева влада разом із з командувачем оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» підписали спільний наказ, що полегшує доступ громадян до моря.
На початку серпня 19 пляжів у регіоні, більшість з яких у місті, були знову відкриті для відвідувачів. Пляжі повинні мати поблизу укриття на випадок повітряної тривоги, і люди повинні залишати пляжі, якщо будуть знайдені підозрілі предмети або пролунають сирени повітряної тривоги.
«Люди просто живуть»
Відомий ринок Привоз також отримав певні переваги від повернення туристів в Одесу. Вплив не такий сильний, як до повномасштабного вторгнення, але він помітний.
За словами продавців, у звичайний серпневий четвер на ринку жваво, хоча і не так людно, як до вторгнення.
Тетяна, яка працює на ринку вже 20 років і спеціалізується на свіжій рибі та попросила не називати її прізвища, зазначає, що до вторгнення на її прилавку була переважно чорноморська риба. Тепер більшість риби, яку вона продає, надходить з довколишніх лиманів.
Оскільки води Чорного моря вздовж одеського узбережжя закриті для плавзасобів, рибалка можлива лише з берега. Тепер тут здебільшого прісноводна риба з водосховищ і річок.
Минулого року, коли була зруйнована Каховська ГЕС, Тетяна не працювала два місяці і була змушена покладатися на свої заощадження.
«Нам довелося багато на чому економити чого урізати», – згадує вона.
Вона додає, що кожна велика зміна в місті відображається на ринку – чи то виїзд платоспроможних людей, чи зростання цін на електроенергію.
«Люди змінилися, – каже вона, – вони хочуть жити сьогоднішнім днем, бо не знають, що буде завтра. Може статися що завгодно, і ти можеш залишитися без даху над головою. Тому люди не економлять гроші. Вони просто живуть».
«Треба знаходити спосіб розслабитися»
Центральна вулиця Дерибасівська, популярне туристичне місце в Одесі, переповнена людьми, хоча й помітно тихіша, ніж до вторгнення РФ. Колишня святкова атмосфера приглушена, а українці продовжують обговорювати доречність розваг у тилових містах з огляду на активну лінію фронту та щоденні жертви війни.
Одеські пляжі, все ще переповнені людьми і гучною музикою, тепер більше нагадують сімейний курорт, ніж гучні вечірки, які були до початку повномасштабної війни. Ксенія Кирюшина та її подруга, які відпочивали на пляжі, приїхали до Одеси, щоб відпочити.
«Я рада, що у нас ще є місця, де можна відпочити на морі», – каже Кирюшина. «Якщо постійно зосереджуватися на негативі, неможливо нормально жити. Треба знайти спосіб розслабитися».
Новий дім для переселенців
За даними Міжнародної організації з міграції, станом на січень 2024 року в Одеській області проживало 167 299 зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб.
У 2014 році Валерія Вечерікова бачила, як після окупації Криму Росією до її рідного міста Херсона прибували переселенці. Вона ніколи не думала, що через вісім років їй також доведеться покинути свій дім.
Коли російські війська наблизилися до Херсона на початку 2022 року, Вечерікова, співвласниця успішного місцевого кафе Godshot, залишалася у місті до середини квітня.
Але коли місто було повністю окуповане, вона переїхала до Одеси, керуючи своїм кафе дистанційно та підтримуючи працівників, які залишилися, та інших місцевих жителів.
Вечерікова сподівалася повернутися до Херсона після його звільнення в листопаді 2022 року. Однак місто зазнавало постійних обстрілів з лівого берега Дніпра, який залишався під контролем Росії. Згодом Вечерікова та її партнер вирішили перенести свій бізнес до Одеси. Їм довелося демонтувати та перевозити обладнання під обстрілами.
Вони знову відкрили своє кафе в Одесі у травні 2023 року і зараз працюють над розширенням франшизи та розвитком своєї кондитерської. Повернення до Херсона наразі неможливе: «Чекати, поки все налагодиться, більше не варіант, – каже Вечерікова, – у мене є дитина, є заради чого жити, є бізнес, в який я вклала п'ять років. Я не можу все це кинути».
Одеське кафе і кондитерська Godshot стикаються з тими ж проблемами, що й інші місцеві підприємства через перебої в електропостачанні.
«Наш потужний генератор щодня споживає багато пального, що призводить до значних витрат, – пояснює вона, – ми витрачаємо 60 000 гривень на місяць лише на пальне».
Ганні Свертіловій пощастило, що вона живе у власному місті, і її обурюють пропозиції, які вона чує про відмову від частин України в обмін на мир.
«Легко сказати: «Віддайте їм Донецьк чи Луганськ», коли це не ваш дім, – каже вона, – якщо ви не живете в місті, на яке націлився агресор, легко робити такі пропозиції. Як далеко вони можуть зайти? Мир не прийде таким шляхом».
Форум