Із чотириденним візитом до України прибув представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір. Він приїхав обговорити з представниками влади законопроєкти, що стосуються діяльності медіа, серед яких і скандальний законопроект «про протистояння дезінформації». Дезір планує зустрітися з міністром культури, молоді та спорту Володимиром Бородянським і міністром закордонних справ Вадимом Пристайком. В інтерв’ю Радіо Свобода Арлем Дезір розповів, що, на його думку, не так із законом про дезінформацію, прокоментував перебіг розслідування «справи Шеремета» і розповів про умови роботи журналістів на окупованих територіях.
Про «закон про дезінформацію»
Щодо законопроєкту про дезінформацію: ми вважаємо це дуже поганим підходом до цього питання (питання боротьби з дезінформацією – ред). Тож ми будемо серйозно дискутувати про це із представниками влади. Ми боїмося, що це може поставити під загрозу зобов’язання України щодо дотримання свободи ЗМІ в рамках домовленостей в ОБСЄ, а також може створити надмірне втручання держави у контент ЗМІ та у професійну діяльність журналістів.
Є кілька положень, які ми вважаємо проблематичними і які викликають у нас велике занепокоєння. Наприклад, спеціальний комісар, який буде призначений державою, матиме дуже важливу роль щодо моніторингу контенту в медіа. І його рішення можуть мати серйозні наслідки. Також нас турбує те, що буде вважатися дезінформацією.
Такий підхід ставить під загрозу свободу ЗМІ. Ми вважаємо, що має бути інший шлях, який базується на підтримці різних надійних джерел інформації, який підтримує саморегуляцію медіа, розвиток професійних стандартів журналістики, перевірку неправдивої інформації, програми з медіаграмотності, особливо у школах. Ми говоритимемо про це з владою, щоб знайти інший підхід. А також будемо заохочувати її до розмов із представниками медіа.
Про «справу Шеремета» і напади на журналістів
Убивство Павла Шеремета у липні 2016 року стало шоком для України й усієї Європи. Він був відомим журналістом завдяки своїм розслідуванням, він отримував багато нагород, але так само і багато погроз. Тому для нас є пріоритетом ідентифікація вбивць журналіста і всіх причетних. Ми не можемо приймати безкарність. Нас дуже зацікавило, коли в грудні генеральний прокурор оголосив про те, що знайдено людей, причетних до вбивства. Зараз ми очікуємо більше деталей. Дуже важливо, щоб розслідування тривало, поки вбивці і всі причетні не будуть притягнуті до відповідальності. Я занепокоєний останніми повідомленнями про перебіг справи, і ми будемо говорити про це із представниками влади.
В Україні багато журналістів стали жертвами нападів або насильства, як журналіст Вадим Комаров, який був убитий у Черкасах минулого червня, або блогерка Катерина Гандзюк. Дуже важливо, щоб усі причетні до цих злочинів справді були притягнуті до відповідальності.
Щодо підпалу автівки журналістки радіо Свобода Галини Терещук – це ще один приклад залякування журналіста. Ми вважаємо, що ці погрози треба сприймати дуже серйозно. При цьому розслідувати треба не лише фізичні погрози, а також ті, які здійснюються через інтернет, через повідомлення. Часто такі нападки можуть бути пов’язані з роботою журналістів щодо корупції, особливо на місцевому рівні. Це потрібно сприймати серйозно.
Про журналістику на окупованих територіях
Спочатку ми дуже уважно стежили за ситуацією навколо затримання Станіслава Асєєва. Згодом дізналися і про Олега Галазюка. Під час обміну полоненими вони були звільнені. Це водночас демонструє, як важко працювати журналістам у східній частині України. І я наполягаю на тому, що це неприйнятна ситуація. Історія з Миколою Семеною у Криму показує, що журналісти не можуть вільно говорити про те, що відбувається на Кримському півострові. Є і низка журналістів – кримських татар , яких переслідують. Ми вимагаємо від тієї (російської – ред.) влади їх випустити. Це дуже складна дискусія. Але зобов’язання ОБСЄ наполягають на тому, що всі журналісти повинні мати змогу вільно звітувати про ситуацію на території усіх країн-учасниць ОБСЄ.
