Законопроект про перейменування Кіровоградської області в Кропивницьку відповідає положенням Конституції, повідомила прес-служба Конституційного суду України.
Депутати Верховної Ради просили КСУ надати висновок, чи відповідає законопроект вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Згідно з повідомленням, зміна стосується предмета власної назви однієї з областей України як одиниці системи адміністративно-територіального устрою України, не стосується предмета прав і свобод людини й громадянина, не передбачає їх скасування чи обмеження.
Крім того, зміна назви області не стосується предмета прав і свобод людини й громадянина, не передбачає їх скасування чи обмеження, не спрямована на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Таким чином, цей законопроект відповідає вимогам статті 157 Конституції.
Згідно зі статтею 158 Конституції України законопроект про внесення змін до Конституції України, який Верховна Рада України розглядала, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.
У висновку Конституційного суду України йдеться, що парламент протягом року не розглядав законопроект та протягом строку своїх повноважень не змінював положення частини другої статті 133 Конституції України.
153 народних депутати внесли законопроект про перейменування Кіровоградської області на розгляд парламенту в травні 2018 року.
Верховна Рада перейменувала Кіровоград на Кропивницький 14 липня 2016 року. Для перейменування назви області необхідно внести зміни до Конституції. Схожа ситуація склалася з Дніпропетровською областю.
Марко Кропивницький (1840 – 1910) – український письменник, драматург, актор театру. Значна частина життя Кропивницького минула в місті, тепер названому його ім’ям. У Єлисаветграді Кропивницький створив у 1882 році «Товариство українських артистів».
Назва «Кіровоград», створена на честь російського радянського діяча Сергія Кірова (справжнє прізвище Костриков), підпадала під «закон про декомунізацію». Він забороняє, зокрема, назви, в яких використані імена або псевдоніми осіб, що обіймали керівні посади в компартійних і радянських державних органах
