Верховна Рада після переходу України на зимовий час може повернутися до розгляду законопроєкту про відмову переходу на літній час, заявив спікер і автор законопроєкту Руслан Стефанчук.
«Голосувати його в період літнього часу, мені здається, немає сенсу, тому що ідеологія, яка закладалася в цей законопроєкт, – це зберегти природний для України час +2, а це зимовий час. Тому, я думаю, що після того, як Україна перейде на зимовий час, ця дискусія має знову бути піднята», – сказав Стефанчук на брифінгу 18 жовтня у Києві.
Україна перейде на зимовий час у ніч із 30 на 31 жовтня.
19 березня Верховна Рада не підтримала в другому читанні законопроєкт №4201, який передбачає скасування переходу на літній час.
Після голосування тодішній спікер парламенту Дмитро Разумков запропонував направити документ на доопрацювання комітету з питань економічного розвитку з наступним поданням на повторне друге читання. За це висловилися 226 народних депутатів.
Україна переходить на зимовий час в останню неділю жовтня, а на літній – в останню неділю березня.
2011 року Верховна Рада України намагалася скасувати переведення годинників на зимовий час, щоб повторити схожий крок Росії, але ця постанова була під тиском громадськості скасована, і Україна зберегла з цього огляду єдність із ЄС.
Уперше перехід на літній час здійснили в кількох європейських країнах 1916 року. Ідея полягала в кращому використанні світлого часу дня, а тому й економії – в часи Першої світової війни йшлося про заощадження вугілля, в пізніші часи про електроенергію.
Але такої економії практично немає в місцевостях, розташованих ближче до екватора, і в приполярних регіонах – там сезонний час не має економічного сенсу.
Ті, хто підтримує літній час, стверджують, що довші години денного світла влітку допомагають не тільки економити енергію, а й підвищити продуктивність. Супротивники кажуть, що це має короткостроковий негативний вплив на здоров’я людей.
Тим часом Єврокомісія заявляє, що за сучасної структури виробництва і споживання електроенергії часові зміни дають лише мінімальну економію енергії.
Практика щорічної сезонної зміни часу застосовується зараз приблизно в 60 країнах, у першу чергу в Європі, а також у Північній Америці, на всій їхній території чи частково, при цьому дати переходу бувають різні. Тим часом близько 135 країн або ніколи не користувалися сезонним часом, або відмовилися від такої практики.
