Під Окружним адміністративним судом Києва у п’ятницю пройшла акція протесту проти рішення суду щодо скасування перейменування у столиці Московського проспекту на проспект Бандери.
Як передає кореспондент Радіо Свобода, суд пікетували декілька десятків людей, зокрема, з прапорами націоналістичного Всеукраїнського об’єднання «Свобода», праворадикальної партії «Національний корпус» та відомого антиромськими діями праворадикального об’єднання «Сокіл».
Основна вимога учасників пікету, яку вони прокричали у гучномовець, адресувалася президентові України Володимиру Зеленському – закрити Окружний адміністративний суд Києва.
Протестувальники розгорнули імпровізовану «дошку пошани» суддів та банер з написом «Який... Московський?». По закінченню акції учасники запалили фаєри. Повідомлень про правопорушення під час акції не було.
28 січня Окружний адміністративний суд міста Києва за позовом від 5 листопада 2016 року громадської спілки «Громадський контроль та порядок» скасував перейменування трьох вулиць, провулку і проспекту, зокрема Московського проспекту на проспект Бандери.
У суді пояснили, що не побачили в законі («Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» – ред.) на виконання якого і було здійснене перейменування, «вичерпного переліку осіб, віднесених до борців за незалежність України у XX столітті».
Міська влада Києва каже, що рішення суд ухвалив без участі представників Київської міської ради, а тому готує апеляційну скаргу стосовно рішення ОАСК. Часу на це, як кажуть в Київраді, є до 1 березня.
У КМДА нагадали, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду встановлено, що перейменування згаданих вулиць, провулків та проспекту проведено у порядку визначеному законодавством України. Це рішення було ухвалене в 2019 році після того, як Окружний адміністративний суд Києва у червні того ж року скасував постанову Київської міської ради щодо перейменування проспектів Степана Бандери і Романа Шухевича в українській столиці.
Київрада в липні 2016 року перейменувала такі вулиці, проспект та провулок у столиці: вулицю Баумана на вулицю Януша Корчака; вулицю Кутузова на вулицю Генерала Алмазова; вулицю Суворова на вулицю Михайла Омеляновича-Павленка; провулок Кутузова на провулок Євгена Гуцала; проспект Московський на проспект Степана Бандери.
Степан Бандера: у пошуках історичної правди
Степан Бандера був лідером українських націоналістів, який став суперечливою постаттю, особливо на міжнародній арені.
Чимало українців ставляться до Бандери як до героя визвольної боротьби, інші називають його «нацистським прислужником». Польща й Ізраїль наполягають, що послідовники Бандери брали участь у брутальних етнічних чистках, від яких загинули тисячі поляків і євреїв. Москва розглядала Бандеру як заклятого ворога. Радянська, а пізніше російська пропаганда створили з нього символ боротьби проти Кремля.
Степан Бандера народився у 1909 році в селі Старий Угринів на Івано-Франківщині. Він став відомим через політичні замахи проти представників польської влади. У 1936 році Бандеру засудили в Польщі за членство в Організації українських націоналістів (ОУН) і організацію вбивства польського міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького, який проводив жорстокі акції проти українського населення.
Ідеологія Бандери була типовою для багатьох країн, партій та рухів 1930-х років і відзначалась радикалізмом і недемократичністю та тоталітарними тенденціями.
У 1941 році Бандеру обрали головою проводу ОУН(б), який ухвалює Акт про відновлення Української держави. У документі йшлося і про співпрацю з нацистською Німеччиною, яка під проводом Гітлера мала б допомогти Україні визволитися від московської окупації. Спершу німці загравали з Бандерою, але влітку 1941 року його заарештувало гестапо за відмову відкликати Акт про державність. Близько півтори тисячі членів ОУН (б) були заарештовані нацистами, багатьох з них німці розстріляли.
Бандера провів більшу частину війни в нацистському концтаборі «Заксенгаузен». Два його брати загинули в концтаборі «Аушвіц». Батька Бандери закатував радянський НКВС, а сестри провели багато років в таборах ГУЛАГу.
Наприкінці 1944 року нацисти випустили Бандеру з концтабору у сподіванні сформувати новий антирадянський альянс із українськими націоналістами. Бандера покинув Німеччину і повернувся на її територію вже після завершення Другої світової війни. Зі свого осередку в Мюнхені він співпрацював із британськими і західнонімецькими спецслужбами, надаючи підтримку у проведенні таємних операцій у Західній Україні. Бандеру вбив агент КДБ у Мюнхені в 1959 році.
Що кажуть політики?
У 2008 році український парламент вирішив відзначити ювілей Бандери на державному рівні.
У 2010 році президент України Віктор Ющенко посмертно присвоїв Бандері звання Героя України. Через кілька місяців, після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, Донецький окружний адміністративний суд скасував цей указ. Суд пояснив це тим, що звання Героя можна присвоювати лише громадянам України.
У 2010 році Європейський парламент за ініціативою польських депутатів висловив жаль через указ Ющенка, зазначивши, що «ОУН співпрацювала з нацистською Німеччиною». У відповідь депутати трьох обласних рад Західної України назвали це «наклепом».
У 2018 році група конгресменів США звинуватила Україну у прославлянні «нацистських колаборантів», таких як Бандера. Тодішній директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович це назвав «змішуванням некомпетентності та свідомого спотворення інформації».
Петро Порошенко як президент України у 2017 році заявляв, що Бандера зробив «величезний внесок» у національно-визвольний рух і закликав оцінити його постать комісію з історичних питань.
Володимир Зеленський як кандидат у президенти у 2019 році казав, що Степан Бандера «герой для якогось відсотка українців», «один з тих людей, які захищали свободу України», а згодом наголошував, що відповідь про роль Бандери має дати час.
Громадська думка в Україні залишається поділеною щодо того, чи був Бандера національним героєм, як вважають його прихильники й частина українських патріотів, а чи злочинцем, як стверджують його супротивники, а також антиукраїнська пропаганда.
Згідно з опитуваннями, позитивно до Бандери ставляться 36 відсотків українців, негативно – 34 відсотки.
Словом «бандерівець» деколи називають українських націоналістів чи загалом патріотів України – чи то в позитивному сенсі, чи в негативному.
