Міністр закордонних справ Литви Ґабріелюс Ландсберґіс в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода назвав продовження будівництва російського газопроводу «Північний потік-2» до Європи в обхід України «фактичним фінансуванням тирана», як він назвав президента Росії Володимира Путіна. Водночас він пропонує «дати Путінові шанс» на добровільну демократизацію країни, щоб із нею можна було співпрацювати щодо цього газогону.
У «Суботньому інтерв’ю» на запитання, чи є можливості вплинути на позицію Німеччини, де і центральна влада, і регіональні органи продовжують підтримувати цей проєкт попри різкі заперечення Литви й деяких інших країн-членів Європейського союзу, як також і України чи США, Ландсберґіс відповів: «Почну з того, що в проєкті «Північний потік-2» немає ніякого сенсу. Ані в економічному плані, ані в плані значення для регіону чи з екологічних міркувань. Наприклад, Європа має намір припинити використання викопного палива – це має статися до 2030 року. Цей газопровід лише додасть викопного палива в регіоні».
«Цей проєкт також не приносить ніякої користі єдності Європи. Німеччина доклала багато зусиль для того, щоб Європа була реально об’єднаною. У нас могло бути достатньо приводів для суперечок, що призвели б до проблем, але у нас їх не було завдяки німецькому керівництву. І мені було б сумно спостерігати, що німецька спадщина об’єднаної Європи зникає через один-єдиний проєкт», – зауважив він.
«Із огляду на те, що наразі неможливо знайти компроміс у питанні застосування санкцій проти компаній, які будують «Північний потік-2», як це зробили США, – моя пропозиція до обговорення була, щоб ми подумали над тим, чого хочемо досягти у Росії. Моя ідея була в тому, щоб дати Росії шанс провести демократичні вибори. Мабуть, багато хто скаже, що це неможливо. Але треба подивитися. Може, Путін дозволить участь у виборах для опозиційних партій, для реальної опозиції? Чи вони зможуть зареєструватися? Чи він відпустить із в’язниці опозиційного лідера? Чи допустять до цих виборів спостерігачів? Перелік досить довгий. І якщо щось із цього трапиться, завдяки тиску ЄС, ми зрозуміємо, що наша політика на щось впливає», – припускає Ландсберґіс.
«Це стосується «Північного потоку-2». Якщо в Росії відбудуться демократичні вибори, то гаразд – будуйте далі. Якщо це економічний проєкт, то гаразд, ми зможемо далі співпрацювати щодо нього з демократичним урядом демократичної Росії – гаразд. Але за нинішніх умов цим проєктом ми фактично фінансуємо тирана. А це завжди погана ідея – бо на ці кошти він зрештою будує танки. Тож моя ідея була – відкласти будівництво до виборів. Перефразовуючи Джона Леннона, дамо Путінові шанс», – заявив Ландсберґіс.
Ідея про можливість змін у Росії в бік демократизації країни, чи то за рахунок якоїсь зміни влади в ній, чи за рахунок якоїсь зміни позиції Путіна, час від часу проголошується в Європі, як і деінде у світі.
Із іншого боку, лунають заяви, що такі зміни все одно неможливі, про що, за словами прихильників такої думки, свідчить неефективність, за їхніми словами, нинішніх санкцій, накладених на Росію, її посадовців чи компанії у зв’язку з втручанням цієї країни у внутрішні справи інших країн, у тому числі з застосуванням зброї. Носії цієї логіки заявляють, що через це треба зняти з Росії всі чи принаймні більшість санкцій і надалі вести справи з такою Росією, якою вона є нині.
Будівництво «Північного потоку-2» – це спільна ініціатива російського державного газового велетня «Газпрому» і ще низки європейських компаній: німецьких Uniper і Wintershall Dea, британсько-нідерландської Royal Dutch Shell, австрійської OMV і базованої у Франції Engie. «Північний потік-2» має подвоїти пропускну здатність уже наявного «Північного потоку» до 110 мільярдів кубометрів газу на рік для обох трубопроводів разом.
Для влади Росії, яка нині є найбільшим у світі експортером енергоносіїв і покладається на продаж нафти й газу і для наповнення бюджету, і для розбудови геополітичного впливу, цей проєкт вкрай важливий. Сполучені Штати, які наклали проти проєкту кілька пакетів санкцій, відкидають таке трактування: головне занепокоєння США з цього огляду полягає в тому, що цей газогін може далі збільшити залежність Європи від російського газу, підірвати її енергетичну незалежність і потенційно збільшити політичний вплив Москви в регіоні, а також створити загрозу безпеці України, поставивши під сумнів транзит російського газу через її територію.
США, як і Україна і низка східноєвропейських держав, наголошують, що проєкт «Північний потік-2» економічно необґрунтований і є суто політичним, а відтак його треба зупинити. Росія, а також Німеччина і деякі з партнерів проєкту, продовжують наполягати на його виправданості.
Кілька пакетів санкцій США проти проєкту були оголошені ще за попередньої адміністрації США за президентства Дональда Трампа. Нинішня адміністрація президента Джо Байдена, за повідомленнями, наразі утримується від запровадження нових санкцій, хоча теж вважає цей газопровідний проєкт «поганою оборудкою для Європи».
Роботи для добудови газопроводу тривають, залишається прокласти лише трохи більш як 100 кілометрів труб.
Тим часом із проєкту «Північного потоку-2» внаслідок ухвалення в США кількох пакетів законодавства про санкції проти нього вийшли чи перебувають у процесі виходу з нього загалом близько двох десятків компаній, які відповідали за різні етапи будівництва, страхування, сертифікації проєкту тощо. Росія твердить, що все одно добудує цей газогін.
