Президент Азербайджану Ільгам Алієв повідомив у ніч на 10 листопада додаткові подробиці того, як, за його словами, буде відбуватися мирне врегулювання навколо Нагірного Карабаху, яке Баку підписав із Єреваном, а також із Москвою. Тим часом у Єревані незгодні з угодою штурмують будівлі уряду і парламенту Вірменії.
Серед іншого, заявив Алієв у нічному телевиступі, не тільки Росія, а й Туреччина візьме участь у миротворчій місії в цьому дотепер сепаратистському регіоні його країни.
Подякувавши президентові Росії Володимирові Путіну за його роль у нинішньому врегулюванні, він також подякував за активну участь у цьому врегулюванні й президентові Туреччини Реджепові Тайїпу Ердоганові.
Алієв назвав угоду про припинення бойових дій у регіоні, «по суті, капітуляцією» Вірменії. За словами Алієва, «ми примусили» прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна підписати цей документ – домовленість керівників Азербайджану, Вірменії і Росії.
За словами Алієва, домовленість має «історичне значення» і визначає для Вірменії короткий термін для виведення її військ із Нагірного Карабаху.
Він також повторив, що ця домовленість означає звільнення регіону від «окупації».
Тим часом, за повідомленнями російських агентств із посиланням на Міністерство оборони Росії, Москва вже почала посеред ночі відправляти до Нагірного Карабаху свій так званий миротворчий контингент. Майже дві тисячі військовослужбовців, майже сто бронемашин і майже чотири сотні одиниць іншої техніки почали літаками переправляти з російського міста Ульяновська.
Напередодні, 9 листопада, за багато годин до оголошення про домовленість щодо перемир’я і російських «миротворців», про майбутнє відправлення російських військових до Нагірного Карабаху заявляв заступник голови законодавчих зборів Ульяновської області Росії Айрат Гібатдінов. Він оприлюднив в інстаґрамі відео з колоною військової техніки на злітній смузі летовища і повідомив, що військові «вирушають у Нагірний Карабах», і риторично запитав: «Кому потрібна ця війна?» Пізніше він також повідомив у газетному інтерв’ю, що з розмов військових зрозумів, що ті чекали на виліт іще з вечора 8 листопада.
У Туреччині на цей нічний час не коментували подробиць досягненої домовленості щодо Нагірного Карабаху.
Тим часом у столиці Вірменії Єревані невдоволені припиненням бойових дій на захист Нагірного Карабаху як фактично вірменської території ввірвалися поночі в будівлю уряду країни, а потім і в будівлю парламенту в іншому місці центральної частини міста і почали трощити обидва приміщення. За повідомленнями, при цьому побили й спікера парламенту Арарата Мірзояна, якого довелося доправити до лікарні. Протестувальники хочуть дістатися й до дому Нікола Пашиняна, вимагаючи негайної відставки влади країни і звинувачуючи її у «зраді».
Раніше в ніч на 10 листопада стало відомо, що Єреван, Баку і Москва уклали тристоронню угоду про зупинення бойових дій у Нагірному Карабасі. При цьому Пашинян, який першим повідомив про угоду, зокрема, заявив, що це рішення «важке» і «неймовірно болісне», але ухвалене «в результаті глибокого аналізу воєнної ситуації і оцінки позиції людей, які найкраще її знають». Як стверджував вірменський керівник, «це не перемога, але й поразки не буде, поки сам себе не визнаєш переможеним; ми ніколи не визнаємо себе переможеними». «Ми боролися до кінця, і ми переможемо – Карабах встояв», – твердив Пашинян.
Домовленість, за повідомленнями, передбачає, серед іншого, що вірменські й азербайджанські війська залишаються на наявних позиціях і припиняють вогонь, а наступними днями вірменські сили повертають Азербайджанові повний контроль над захопленими ними територіями поза межами колишньої Нагірно-Карабаської автономної області, натомість так званий Лачинський коридор – автомобільна дорога, що поєднує центр Нагірного Карабаху з Вірменією – залишиться незаблокованим. Цей коридор і лінію контакту сторін мають контролювати миротворчі сили.
При цьому Москва відразу повідомила, що ці миротворці мають бути російські, так само контроль за транспортними зв’язками сепаратистського регіону мають наразі тримати російські прикордонники. Про те, що в дотриманні миру мають брати участь і турецькі миротворці, в Кремлі не згадували.
Крім того, як повідомляють, до Нагірного Карабаху мають повернутися внутрішньо переміщені особи (зокрема, з захопленої вірменами території були змушені втекти всі азербайджанці за національністю) під контролем верховного комісара ООН у справах біженців, сторони мають обмінятися військовополоненими й іншими утримуваними особами й тілами загиблих.
9 листопада вірменські сили в Нагірному Карабасі визнали втрату стратегічно важливого міста Шуші, контроль над яким відкривав азербайджанським військам шлях на головне місто сепаратистського регіону Степанакерт, як його називають вірмени, або Ханкенді азербайджанською. Водночас це означало, що була перерізана головна з двох доріг, що поєднують центральні частини Нагірного Карабаху з Вірменією, – так званий Лачинський коридор. Перед тим Азербайджан заявляв про повернення під свій контроль десятків менших міст і сіл Нагірного Карабаху.
Нагірний Карабах – міжнародно визнана частина Азербайджану, контроль над якою (а також над частиною інших територій країни) Баку втратив був після війни 1991–1994 років і називав її своєю окупованою територією. Останнім часом Азербайджан почав воєнну кампанію за відновлення контролю над усією своєю територією і завдяки технологічній перевазі свого війська досяг значних успіхів. Але внаслідок бойових дій загинули тисячі людей, серед того й цивільних. За останні шість тижнів були оголошені вже три перемир’я, але всі вони були відразу порушені.
Росія, яка є воєнним союзником Єревану, дотепер не втручалася в конфлікт, заявляючи, що він відбувається не на території Вірменії. Туреччина, зі свого боку, постачала своїм етнічним родичам-азербайджанцям високотехнологічні озброєння, які, за словами оглядачів, і вирішили головним чином результат нинішнього протистояння.
