Чинний депутат Верховної Ради України Віталій Купрій іде на президентські вибори самовисуванцем. У рамках проекту «Один день з кандидатом» команда Радіо Свобода побувала у нього вдома, у райвідділі поліції, депутатській приймальні і комітетах Верховної Ради. Про особливості торгівлі у 90-і, Австралію, націоналізм, бабцю з котом, реформи, передвиборчі обіцянки і шанси на перемогу – подаємо прямою мовою.
1. Про вибори і шанси
Я вперше балотуюсь у президенти. Я був депутатом місцевої ради у Кам’янському, колишній Дніпродзержинськ. На мера балотувався. Ну, це місцевий рівень. А тут державний рівень, правила інші.
Моя кампанія базується на соцмережах Facebook і YouTube. Більшість підписників – це жінки від 40 до 65 років. Молоді нецікаво, чим я займаюсь, це зовсім інший світ, розумієте?
Шанси завжди є, тому що існує приблизно 30% людей, які не визначилися і хочуть голосувати за нових, молодих політиків. Зараз такі розклади йдуть, що навіть при 12–13% може пройти людина у другий тур і перемогти. Якщо такого не відбудеться, то, показавши гарний результат, скажімо, там на рівні 5%, ти можеш заявити потужно у суспільстві про себе – потрібно формувати партію і йти в парламент.
Я у «Свободі» був, «Україні майбутнього», от Катеринчуку допомагав в «Європейській партії», але, мені здається, я не вступав туди – це давно було.
2. Про бізнес і гроші
Я підприємцем був до того, як став народним депутатом, і в мене всі доходи були «білі», до мене немає жодного запитання ні від НАЗК, ані від НАБУ. Я торгував на ринках одягом – і дублянки, і хутро, шкіряні куртки – і я заробив собі на магазин в 90-х роках. Важко заробляв, тому що нападали, матері руки перерізали, у мене була зброя. Із 90-х років у мене лежить у сейфі цілий арсенал.
Я – гривневий мільйонер, у принципі, за нерухомістю – яхта, квартира в Батумі. Але частина підприємців, які хочуть мене підтримати, також мені допомагають, і коли я оприлюдню звіт щодо виборчої компанії, ви побачите, що ті люди, які вносять внески і пожертви, мають офіційні доходи.
Із 2000 року в мене була квартира у Місхорі (поблизу Ялти – ред.), і взагалі Крим для мене – це дуже важливе місце. У мене частина родини досі живе на окупованій території – дядько мій переїхав десь 40 років тому навчатись у Севастополь із Дніпропетровської області. Я 50 країн світу проїхав і вважаю, що краще, ніж у Криму, ніде немає, тому я опікуюсь, щоб його нам повернули в Україну.
3. Про Австралію і патріотизм
Я завжди хотів поїхати з України. Вчився в Австралії, це була моя друга МВА. Іноземці запитували: «Are you Russian?». Ну, вигляд у мене такий або акцент. І я завжди відповідав: «Yes, I am Russian». І тут 2004 рік, як зараз пам’ятаю, я вже працював там, до мене підійшла дівчина маорі (народ, що живе у Новій Зеландії – ред.) і питає: «Are you Ukrainian?». Знаєте, що я відповів? «No, I am Russian». Просто автоматично. І я оце вперше задумався про національну свою свідомість, настільки перевернулося все у душі за ці 5 хвилин. Думаю, піду я до неї і розпитаю про все, бо я вперше почув, що хтось знає, хто такі українці. Дуже проста відповідь: «Та в мене ж хлопець є: так само виглядає і акцент такий – він же ж з-під Тернополя». Після цього завжди почав казати, що я – українець, і чекав нагоди повернутися додому.
4. Про бетон і кота
Мене двічі вбивали: один раз – бандити зіштовхнули мене у яму з бетоном, я поламав шию трошки, плече вибите – ледь живий залишився; другий раз – молотком по голові, я ледве вивернувся.
Пам’ятаєте бабцю з котом «Взнала, що онук проголосував за «регіони» – переписала хату на кота»? Це мої білборди були. Максим Голосний (автор мему – ред.) їхав зі мною у потягу, каже: «Віталіку, розмісти на своїх бордах мої пости – 28 площин». Я кажу: «Добре, давай мені оці». Чи він десь похвалився комусь, чи щось, але мені з приймальні Вілкула дзвонили і казали не робити цього. Я сказав: ні, я зроблю. Що вони зробили? Вони за ніч зрізали всі мої конструкції.
5. Про силовиків і корупцію
Треба правоохоронну систему міняти. Дві людини, які можуть зараз навести лад, – це президент України і генеральний прокурор. Я думаю, помилкою було звільнити всі кадри, які були фаховими, які мали певний досвід, просто взяти і звільнити, бо треба нових. Особливо величезна проблема – це кримінальний розшук. Тепер пришли нові люди, вони не мали часу налагодити роботу, а найголовніше зараз в Україні навіть не злочинця покарати, а попередити злочин.
Корупцію треба вважати державною зрадою через те, що вона завдає серйозного удару по національній безпеці. Треба міняти керівництво СБУ. Якщо ми «велику рибу» не притягнемо до відповідальності, головних корупціонерів, то внизу буде «квітнути» корупція.
Коли ви бачите, що корупціонери виходять чистими із води, що знімаються арешти з їхніх активів, що вони вільно себе почувають, навіть злочини на Майдані не розслідувані досі (насправді є справи у судах і є судові вироки, хоча багато до чого родини Небесної сотні мають зауваження – ред.). А це, що Януковича зараз намагаються засудити – це фарс, його виправдають потім у Європейському суді (з прав людини). Це все – проблема правоохоронних органів.
6. Про недоторканність
Я проти зняття депутатської недоторканності в умовах несталої демократії. Зараз в Україні немає депутатської недоторканності, є особливий порядок притягнення депутата до кримінальної відповідальності. Скажіть, будь-ласка, окрім Надії Савченко (22 березня Верховна Рада України дала згоду на її притягнення до кримінальної відповідальності, затримання й арешт – ред.), хто не затриманий? А щодо Савченко сфабрикована справа, я її, до речі, брав на поруки через це. Коли генеральний прокурор виходить і каже, що мама, сестра і Савченко на баржі хотіли мінометами обстріляти урядовий квартал, я як яхтсмен міжнародного класу знаю морську справу і знаю, що це неможливо просто. Повалити конституційний лад три людини не можуть, це треба, щоб армія працювала, прокурори, судді.
7. Про медицину
Я жив в Австралії чотири роки, я знаю, як там працює система медичного захисту. Там навіть не державне медичне страхування, бо ми пропонуємо державне зробити, щоб було якесь контрольоване. А там система Medicare: 1,5% ти платиш з заробітної плати, а якщо ти пенсіонер або малозахищений – нічого не платиш. І в цій ситуації цього достатньо, якщо не розкрадати, аби отримати певні базові послуги.
Не треба нам нав’язувати дистанційну медицину, ми ще до цього не доросли. Мало хто має інтернет-комунікації. Що ж ви перескакуєте, везете нас у майбутнє? Робіть зараз якісно.
У мене вбили дитину в «Охматдиті», мені важко про це розповідати, але я був змушений на сесії Верховної Ради з трибуни виступити про це, коли я зрозумів, що прокуратура повністю стала на сторону лікарів. Тривалий час дитина лежала там у реанімаційному відділенні, їй робили операцію, занесли інфекцію, нікого не повідомляли, що там відбувається. І в певний момент з’ясувалося, що не той антибіотик був застосований. Але для того, щоб замести сліди, вони просто кинули дитину без дихання. Коли я вже побачив синю дитину, я прийшов відвідати, я почав говорити, чому вони штучне дихання не вмикають, я почав викликати поліцію, дитину перенесли в інше відділення, увімкнули апарат, але при такому рівні кисню крові це вже було врятувати неможливо. Після мого виступу у Верховній Раді мене викликали на засідання завідувачів відділення «Охматдиту», і коли я почав казати, що хочу дізнатися правду, мені почали кричати: «Ганьба».
8. Про війну
Має бути оголошення війни, запровадження воєнного стану на окупованих територіях, розрив дипломатичних відносин, арешт російського капіталу з наступною націоналізацією або стягнення через судове рішення як компенсації за завдану шкоду, припинення поступово торгівлі з країною-агресором. Навіть оцей газовий транзит – і це можна вирішити, щоб ми там не фігурували, щоб це європейці домовлялись із Росією. Ціла низка заходів має бути зроблена, але це ніколи не спрацює, поки ми не поборемо корупцію.
Є думка: ми оголосимо війну Росії, і вона піде в наступ. Та нікуди вона не піде. Що зупинило Путіна в Іловайську? Не було ні війни, ні воєнного стану. Коли Путіну треба, то він іде, він плювати він хотів на міжнародне право. Оголошення війни дасть можливість скликати позачергову Генеральну асамблею ООН і визнати оці речі. Друге – це однозначний відхід від мінських домовленостей, бо це глухий кут.
9. Про міжнародну політику
Я би збирався розмовляти із тими, хто гарантував нам безпеку. Якщо Сполучені Штати Америки, Велика Британія, Франція, Китай змогли б переконати Путіна віддати Донбас, а потім і Крим, от тоді би я сідав за стіл перемовин. Але не за капітуляцію.
Я не знаю, чи треба зараз вступати в Європейський союз, тут дуже сильні інтеграційні процеси, бачите, «Брекзит», там не так все просто. Я стою все-таки на тому, що ми повинні мати україноцентричну позицію, у першу чергу. Більше того – якщо ми нею будемо займатися, у нас потім буде менше проблем з усіма сусідами одразу. Позаблоковий статус, можливо, є не таким вже й поганим. Головне – це високий рівень життя, боєздатна армія, націоналістична позиція, я такі сповідую інтереси.
10. Про цінності, гендер і ЛГБТ+
Я – не така вже й ліберальна людина. Передовсім, я – українець, і я – за українські традиції, культуру. Можливо, я не такий набожний, я Бога по-іншому собі вбачаю, у душі собі тримаю, у мене філософія інша – я книжки навіть пишу на цю тему. Але я вважаю, що треба зберігати українську націю. У душі я – націоналіст, дуже багато людей зневірилися в терміні «націоналізм» і вважають його негативним, тому що певні націоналістичні партії, я не буду називати, які саме, зробили все для того, щоб дискредитувати ідею та ідеологію націоналізму.
Я голосував проти, коли Ірина Луценко вносила законопроект для ратифікації Стамбульської конвенції, де був гендер вже встановлений (а також цей термін згадується в інших українських законах і постановах українського уряду, а також присутній у назві посади урядової уповноваженої з гендерних питань – ред.). Це не тільки про одностатеві пари, це ж і трансвестити, і зміна статі (процедуру гендерного переходу встановлює МОЗ, вона вже існує в Україні – ред.). Цього не хочу. Навіщо все це вводити у нас?
