У серпні 2021 року на безіменному пустирі в Одесі знайшли 29 поховань жертв Великого терору радянських часів. За попередніми даними істориків, наприкінці 30-х років XX століття тут розстріляли не менше ніж 5 тисяч людей. Експерти кажуть, що це одне з найбільших поховань жертв сталінського терору в усій Україні: людей стратили без суду і слідства, а тіла просто закидали будівельним сміттям.
Федір Бартковський – поляк за національністю і нащадок репресованих. Про те, що його діда розстріляли і поховали поблизу Одеського аеропорту, чоловік дізнався 13 років тому, 2008 року, коли йшли перші розкопки на місці колишнього спецоб’єкта НКВС «Татарка»: саме так називалося місце масових розстрілів.
(відео російською мовою)
Тоді в рамках держпрограми пам’яті жертв війни і масових репресій із землі витягли останки понад тисячі людей. Історики розповідають, що в черепах майже у всіх були отвори у потилиці. Впізнати тоді вдалося тільки останки діда Бартковського – Флоріана: його особу встановили за невеликою довідкою з прізвищем у чоботі.
Бартковський упевнений, що на цьому ж пустирі поховані ще 17 членів його родини.
«Тут поховані близько 18 моїх родичів, які були розстріляні 1938 року, – розповідає Бартковський. – Дід був заарештований за підозрою в шпигунстві на користь Польщі: він нібито створив польсько-фашистську групу, але в результаті шпигував на японську розвідку в Одеській області. На той момент мати національність «поляк» було те ж саме, що мати національність «німець». Просто брали і засуджували до розстрілу».
Уже відомо, що велика частина похованих на пустирі під Одесою – так звані «вороги народу». Так за часів Сталіна називали засуджених за політичними статтями звичайних робітників, селян і городян: НКВС звинувачував їх у контрреволюційних змовах, створенні націоналістичних об’єднань і шпигунстві.
За словами істориків, спочатку йшлося про страту лише кількох сотень людей. Але з кожним роком «план» місцевого НКВС по розстрілах збільшувався.
«Абсурдність таких звинувачень усім зрозуміла навіть зараз. Але на той момент цього було досить, щоб людину розстріляти», – каже Бартковський.
За даними архівів, наприкінці 1930-х років в Одеській області до розстрілу засудили 8 тисяч людей. Найчастіше жертв привозили відразу на цей пустир. Вирок виконували на місці, стверджують історики. Археологи зараз дістають із розстрільних ям гільзи, патрони і особисті речі жертв і самих катів. Усі могильники розкопують вручну – щоб не пошкодити останки.
«За версією істориків, розстрільні команди брали з собою спирт, брали з собою парфум для того, щоб змивати з рук кров, запахи, і тому знайдено безліч ось таких характерних пляшечок», – пояснює член пошукової групи Іван Градецький.
2008 року пошукові роботи на місці масового поховання тривали лише кілька місяців через проблеми з фінансуванням. Розкопки відновили тільки в липні 2021 року. Тоді міська влада Одеси збиралася віддати територію колишнього спецоб’єкта НКВС під гаражні кооперативи, а т.в.о. заступника мера Одеси Олег Бриндак навіть заявив, що «ми повинні перегорнути цю страшну сторінку нашої історії».
Але через громадське невдоволення будівництво поки що скасували. Протягом року українські археологи будуть шукати конкретні місця поховань, а ексгумація тіл і створення меморіалу – вже наступний етап.
- За оцінками товариства «Меморіал» у Росії, яке вже понад 25 років займається збором архівних даних і спогадів, за радянських часів від державного терору потерпіли як мінімум 13 мільйонів осіб.
- У роки Великого терору (1937–1938) було розстріляно не менш ніж 725 тисяч людей.
- Основою репресій сталінського часу були так звані масові операції, в тому числі «національні» – проти поляків, латишів, німців та інших народів, які жили в СРСР.
