До восьми тисяч розстріляних одеситів – українців, росіян, німців, молдаван, поляків та представників інших етносів. Саме стільки може перебувати людських останків у величезному могильнику, де ховали жертв радянських репресій у період 1937–1941 років. Земельну ділянку, де влаштували братську могилу для репресованих, міська влада пропонувала віддати під гаражі. Після акцій протесту і нагадувань про могильник, у міській раді зробили міжвідомчу робочу групу і знайшли гроші на проведення розвідки.
В Одесі продовжують розкопки на спецоб'єкті НКВС на 6-му кілометрі Овідіопольської дороги. Наразі фіксуються розміри й масштаби розстрільних траншей. Площа могильника – майже п’ять гектарів. Пошуково-дослідна група має встановити реальні масштаби трагедії і, по можливості, встановити межі полігону.
Є два варіанти, що робити із величезним могильником із жертвами радянських репресій, говорить Радіо Свобода начальник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Сергій Гуцалюк. Частина могильника можливо перебуває на території військової частини, що ускладнює процес узгодження і отримання дозволу на пошукові роботи – його почали оформлювати на початку 2021 року, але реально його отримали лише на початку літа.
«Зараз проходять дослідницькі роботи, щоб визначити масштаб репресій та площу могильника. Після цього буде ухвалюватися рішення – чи буде проходити ексгумація, ДНК-експертиза і перепоховання загиблих, або буде зроблений меморіальний парк на місті могильника – після поховальних ритуалів за правилами всіх конфесій. Так, наприклад, робили в Биківні під Києвом (Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» – заповідник національного значення і найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій 1937–1941 років)», – пояснює історик.
Остаточне рішення ухвалювати міжвідомча комісія при міністерстві культури, куди зі своїми пропозиціями буде виходити міська влада. Вона розглядатиме це питання після закінчення розвідки і шурфування місцевості – напевно вже в наступному році.
Наразі розвідку і всі роботи на місці поховань курує «Міжвідомча робоча група з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, похованих у районі 6-го км Овідіопольської дороги в м. Одесі», яку створили у квітні 2021 року в Одеській міській раді. До неї входить в тому числі і Сергій Гуцалюк.
Він каже, що на засіданнях групи періодично лунають пропозиції звернутись до російського уряду, щоб отримати схему і списки розстріляних тут людей, але він вважає це в принципі неможливим – ФСБ, як правонаступниця КДБ і НКВС, на відміну від СБУ, не розкрила своїх архівів, ба більше між Росією і Україною триває війна.
До складу міжвідомчої групи увійшов і натхненник розкопок могильника, історик і екскурсовод Олександр Бабіч. Скільки часу можуть тривати роботи з розвідки ба більш можливої ексгумації і перепоховання, сказати просто неможливо, зазначає він у розмові з Радіо Свобода.
«Скоріш за все, в цьому році ми локалізуємо всі розстрільні ями і на цьому ми зупинимо роботи до наступного року. І потім будемо вирішувати, хто буде займатись перепохованням. Зазвичай, на одного загиблого потрібно один день роботи – якщо акуратно його підіймати та хоча б за його речами приблизно встановити його особу. А там таких людей десь 8 тисяч. Площа одеського могильника – 4,7 гектара, а Биківнянських могил, де копають вже 11 років, – 5,3 гектара», – говорить Бабіч. Бульдозером ми тут не дозволимо нікого викопувати, треба це робити руками і по одному загиблому за раз, додає він.
Архівну підгрупу міжвідомчої робочої групи очолює Лідія Ковальчук – засновник одеського «Меморіалу», туди також входить сам Бабіч, генеральні консули Польщі і Румунії, а також директор ГО «Інститут етнічних досліджень» і член президії Асоціації німців України з питань реабілітації Олексій Келєр.
Загиблі лежать один на одному – історики
За власне розкопки відповідає керівник ГО «Військово-історичний клуб «Військова доблесть» Олександр Івченко – на об’єкті працюють волонтери, техніку надала Одеська міська влада. Бабіч оцінює зусилля і роботу тих, хто веде розкопки доволі високо – обережно знімають верхній шар будівельного сміття, потім працюють щупами та встановлюють розстрільні ями. Станом на 23 серпня їх вже 29. Вбитих скидали в кілька шарів, розповідає історик.
«Тіла лежать в 3-5 шарів. Коли працюють щупами, це можна зрозуміти, відчувати, як лежать кістки. Ями розміром 2 х 2,5 метра, деякі довші. Рештки починають залягати десь з глибини 1,6 метра. Вбитих спочатку трохи присипали землею, потім записали сміттям», – пояснює Бабіч. Ексгумацію активісти ГО не проводять – в них немає таких ліцензій і дозволів. Розвідка триває вже кілька тижнів.
Розкопки на 6-му кілометрі Овідіопольської дороги біля одеського аеропорту і нове обговорення могильника розпочалися після скандалу – цю ділянку Одеська міська влада ще в лютому 2021 року запропонувала членам гаражних кооперативів в обмін на їхню нинішню. Землю під їхніми гаражами для розширення своїх терміналів мав використати Одеський аеропорт. Через суспільний розголос це рішення заморозили. У квітні міський голова Геннадій Труханов навіть заявляв, що Одеса проведе ексгумацію і перепоховання загиблих.
Вперше про це місце масових розстрілів заговорили під час румунської окупації Одеси, пишуть автори регіонального видання «Думская.net».
«Румуни провели ґрунтовне розслідування – працювала ціла комісія на чолі з судовим медиком Олександром Біркле, тим самим, який займався ексгумацією поляків, убитих комуністами в Катині. Дослідники виявили 42 братські могили та ознаки ще двох десятків поховань. У кожній могилі виявили приблизно вісім десятків тіл різного ступеня збереження. Всього – приблизно 3500 осіб, при цьому загальна кількість похованих комісія оцінила в п'ять тисяч. Ексгумували останки 516 осіб, 486 пройшли судово-медичну експертизу, оформлену за всіма правилами. Причина смерті: постріл у верхню задню частину черепа, в деяких випадках – в нижню задню частину черепа. У всіх 486 досліджених були зв'язані руки за спиною», – пишуть автори видання, посилаючись на румунські документи часів окупації.
Минулого разу ексгумація та перепоховання загиблих з цього могильника проходила у 2008 році. Тоді історики «підняли» з цієї території 1086 людей, одну людину ідентифікували і перепоховали. Загиблого звали Флоріан Бартковський, його розстріляли в 1938 році, пише Бабіч в книзі «Одеса 1941–1944. Пережити окупацію». Решту людей перепоховали у 2011 році на одному з одеських кладовищ без ідентифікації.
