Роберт Коулсон
Офіційно Білорусь, під керівництвом Олександра Лукашенка, є найважливішим союзником Росії у війні проти України, надавши важливу матеріально-технічну підтримку для вторгнення, а також приєднавшись до бряцання зброєю Москви проти НАТО.
Водночас з лютого 2022 року сотні білорусів перетнули кордон, щоб воювати разом з українськими військовими. І принаймні 63 з них були вбиті, повідомляють джерела Радіо Свобода, хоча їхні імена зазвичай не розголошуються, щоб захистити їхніх родичів у Білорусі.
У розмові з Радіо Свобода 10 липня лідер білоруської демократичної опозиції в екзилі Світлана Ціхановська наголосила, що долі Білорусі та України зараз глибоко пов'язані.
«Долі наших країн переплетені»
«Без вільної Білорусі не буде вільної та мирної України. І навпаки. Без вільної України не буде миру та безпеки в усьому регіоні та в Білорусі». «Долі наших країн переплетені», – сказала Світлана Ціхановська.
Друзі одного білоруського волонтера поділилися з Радіо Свобода його листуванням з України. Чоловік, чию особу не розголошують, щоб захистити його родичів, які все ще перебувають у Білорусі, пережив тюремне ув'язнення та інші переслідування за участь у продемократичних протестах 2020 року, які спалахнули після того, як Лукашенко отримав шостий президентський термін на виборах, як вважають мільйони білорусів були шахрайськими.
Не маючи можливості влаштуватися на роботу та перебуваючи під постійним наглядом поліції, чоловік вирішив залишити рідне місто на південному заході Білорусі та піти добровольцем воювати в Україну. У віці близько 50 років, розлучений та маючи маленьку доньку, він попросив людей з опозиції допомогти йому перетнути кордон у травні 2023 року.
Нижче Радіо Свобода представляє перекладені уривки, відредаговані для ясності, з повідомлень, які він надсилав до Білорусі.
«Бо любив свободу»
10 травня 2023
Мені знадобився деякий час, щоб потрапити сюди. Але я зараз на зв'язку, якщо щось виникне. Пам'ятайте слова Ісуса Христа: «Бо де двоє чи троє збираються в ім'я Моє, там Я з ними». Хай вас усіх Бог благословить.
11 травня 2023
У мене така ж мотивація, як і у всіх тут. Визволення Білорусі. Як християни ми не повинні мовчати і нічого не робити з хаосом навколо нас. У моєму підрозділі є різні люди – молоді, запальні, старші. Усіма нами рухає любов до свободи. Я поволі знайомлюся з людьми тут. Є багато хороших серед них.
21 травня 2023 року
Сьогодні нас вчать партизанській справі. Встановлення мін та встановлення розривних проводів. Зі мною все гаразд. Як ви? Незабаром ми перебираємось до лісу.
25 травня 2023
Сьогодні їдемо до Києва на похорон. Я міг би залишитися тут, на базі – їм потрібні водії. Але ні, я йду далі з хлопцями. Пройду інструктаж з надання першої медичної допомоги і піду ближче до фронту. У тилу мені нудно.
5 червня 2023
Сьогодні я пройшов 25 кілометрів у повному спорядженні та зі зброєю, вночі без їжі. Не надсилайте мені нічого. Нас добре годують, ми маємо те, що нам потрібно. І я не збираюся все це кидати.
28 червня 2023
Я в порядку. Ми багато тренуємося. Були в Києві кілька днів, а зараз на базі. Я буду в медичній евакуації, але все швидко змінюється.
22 липня 2023 року
Закінчився термін покарання одного мого друга [у білоруській тюрмі], але його не випускають. Ніхто не знає, що робити. Я більш-менш почуваюся добре. Втомився як собака. Сьогодні ввечері я лечу в Дніпро.
31 липня 2023
Я все ще водій вантажівки. Я багато де ходжу. Завтра везу амуніцію в Краматорськ. Ви чули про наші втрати? Зараз головне – допомогти їхнім дітям. Одна дитина жила поруч зі мною, просто по інший бік стіни. (кількома днями раніше стало відомо про загибель трьох білоруських добровольців в Україні – ред.) Вчора виступала [білоруська оперна співачка] Маргарита Ляучук. Талановита дівчина, вона розвіяла нашу печаль і горе.
27 серпня 2023 року
Тут безлад, не вистачає людей, щоб навіть думати заходити в Білорусь і звільняти її. Це дуже погано. Але моя совість чиста. Допомагаю чим можу. Багато людей розчаровуються і повертаються. Я сумую за своїм життям і своєю дівчиною. Але це природно. Тут війна. Багато людей втратили свої домівки та землю. Тут не кожен впорається. Особливо, якщо ти на передовій.
«Звикання до війни»
1 жовтня 2023
Давно не писав. Я в Куп'янську, звикаю до війни. Це жах, що тут відбувається. (Восени 2023 року в районі міста Куп'янськ на північному сході Харківської області точилися запеклі бої, російські війська намагалися відбити територію, яку вони окупували протягом кількох місяців у 2022 році – ред.)
1 листопада 2023 року
Це справжня війна, всенародний біль і горе. Багато людей пішло звідси. Місто, де я перебуваю, напівзруйноване. Як і навколишні села. Такого горя ми в нашій країні ще не бачили. Майже в кожній родині хтось помер. Коли проїжджаєш повз цвинтар, всюди бачиш українські прапори. Це не те, що в Києві. Коли бачиш це все зблизька, стає жахливо.
8 лютого 2024 року
Зараз я в Харкові. Їздив до Києва лікувати зуб і подати якісь документи. Білоруським добровольцям пообіцяли дати громадянство. Нам дають відпустку. П'ятнадцять днів. Я хотів би відвідати вас влітку. Нещодавно був [російський] прорив, але ми його ледве зупинили. Ми щоночі чергуємо. Проводжу медичну евакуацію. Йду на самий фронт забирати поранених. Поволі звикаю до вибухів війни. Але все одно страшно. Вибачте, що не написав більше.
12 квітня 2023 року
Зараз я на ротації за лінією фронту. Я трохи випив. Це деморалізує, коли когось вбивають. Можливо, я залишуся ще на рік. Але якщо вони продовжуватимуть так атакувати, чи витримають мої нерви? Чесно кажучи, я втомився. Я тут майже рік. Найгірше, коли ми в русі. Коли ми тримаємо свої позиції, то спокійніше, навіть якщо кожні 10 хвилин над головою пролітають снаряди. Ми їздимо переважно вночі. У мене є прилад нічного бачення. Ми біжимо на адреналіні. Коли я на чергуванні і трохи випиваю, то розумію, як вигоріли нерви. Багато людей тут страждають психічно. Деякі п'ють. Деякі вживають наркотики. Дехто грає в азартні ігри. Це реальність тут. Всі прифронтові міста зруйновані артилерією. Є собаки, які їли людське м'ясо. Так і живемо. Втрати підривають наш моральний дух. Ви не уявляєте, скільки горя приніс сюди «русский мир». Чи є цьому кінець?
07.06.2024
Ми в районі Харкова. Навколо бої. Я в порядку, я багато думаю. Коли хтось помирає, багато людей хоче піти і... йде. Це дуже деморалізує. Нас так мало, але якось тримаємося. Я буду тут ще деякий час. Я вже звик. Але війна повинна закінчитися врешті-решт. Ніхто не знає, що буде завтра. Тут ніхто ні від чого не застрахований.
9 червня 2024 року цей білоруський доброволець загинув, коли автомобіль, в якому він їхав з іншим волонтером, наїхав на міну. Їхні тіла знайшли. Їхній підрозділ зберігає останки своїх бійців у надії, що колись їх поховають у Білорусі.
Факти зібрав Роберт Коулсон на основі репортажів Білоруської служби Радіо Свобода за участю Маргрет Джонстон у Вашингтоні.
У лютому 2022 року, після початку повномасштабного російського вторгнення, президент України Володимир Зеленський заявив про формування окремого підрозділу територіальної оборони – Інтернаціонального легіону для іноземців, які хочуть «приєднатися до захисту безпеки у Європі та світі».
Слідчий комітет Росії тим часом оголосив у розшук близько 700 громадян іноземних країн, які на думку комітету, беруть участь у війні на боці України, повідомляє СК. Зокрема кримінальні справи порушено проти 62 громадян Білорусі (ймовірно, бійців полку імені Кастуся Калиновського).
Форум