У 988 році, прийнявши хрещення «з рук» Візантії, Україна-Русь прийняла і пантеон святих на чолі з універсальними культами Христа і святої Трійці. Проте особливе місце у пантеоні як у Візантії, так і на Русі належало Богоматері – небесній покровительці Русі й її очільників. Вшанування Божої Матері пронизувало всі грані політичного, культурного, суспільного життя новонаверненої країни. Воно відтворилося у храмобудівництві, літературних творах, образотворчому мистецтві тощо. Фактично вшанування Цариці небесної відбувалось на державному рівні, часто з ініціативи княжих родин. Про те, чому Богородиця користувалась такою величезною пошаною в часи України-Русі, Радіо Свобода розповіла кандидат історичних наук Надія Верещагина (Одеса).
– Вшанування Божої Матері взагалі є традиційним для християнського світу. Її уславлюють не тільки як Матір Господа, але і як небесну покровительку всіх християн. Особливо потужним її культ був у Візантії: там на честь Божої Матері будували храми, присвячували їй літературні твори й влаштовували свята. Цариця небесна, сказати б, виконувала провідну роль у суспільно-політичному і духовному житті імперії. Очільники Візантії вважали Царицю небесну своєю покровителькою, «патронесою».
Немає нічого дивного, що з хрещенням Русь прийняла культ Божої Матері, тим більше, що перше знайомство києворусичів із культом відбулося раніше – 860 року під час походу на Константинополь київського князя Аскольда.
Як свідчать візантійські джерела, тоді Константинополь молив Божу Матір, аби вона не допустила захоплення міста «варварами» – і раптом у бухті Золотий Ріг знялася страшенна буря, яка знищила київську флотилію і врятувала греків-християн. Ця подія так вразила язичників-русів, що пам’ять про неї зберігалася впродовж століть.
– Ви у своїй книжці пишете про патрональну місію Богоматері у Києві, а потім на всій Русі. У чому полягала ця місія?
– Вшанування Пресвятої Богородиці пронизувало усі сфери культурного, суспільного, політичного життя новонаверненої у християнство країни. Сакральний простір Києва був насичений «знаками» культу, його ініціювало подружжя хрестителів Русі – Володимир Великий і Анна Порфірородна.
Хрестителі Русі – Володимир Великий та Анна Порфірородна стали фундаторами монументального храмового комплексу Пресвятої Богородиці Десятинної
Так, вони стали фундаторами монументального храмового комплексу Пресвятої Богородиці Десятинної.
Я у своїй книжці («Християнські культи і реліквії давнього Києва») наголосила: Богородичний вектор Верхнього (княжого) міста об’єднав Десятинний меморіал, Софійський собор, церкву Благовіщення на Золотій Брамі.
А мозаїчна вівтарна ікона Софійського собору «Богородиця Оранта», яку кияни назвали «Непорушною стіною», уособила духовну, молитовну, захисну функції культу Божої Матері. Царицю небесну вшановували як свою покровительку і у Печерському монастирі.
– А як звичайні, чи то пересічні, мешканці України-Русі ставились до Богородиці?
– Літописні джерела й фольклорні твори свідчать, що в народній релігійній свідомості Божа Матір сприймалася як заступниця за новонавернений народ. Кияни вважали її покровителькою міста, яка захищала Київ від ворожої сили, з’являючись на міських мурах, визволяючи киян із половецького полону. У народі «Богородицю Оранту», центральний образ Софійського собору, дотепер називають «Непорушною стіною».
– Чи збереглись до наших часів, наприклад, ікони доби України-Русі?
– Літописні джерела повідомляють, що на теренах Києва зберігались чудотворні ікони-реліквії Божої Матері, яким вклонялись та біля яких молилися і князі, і міський люд.
На жаль, неможливо підрахувати, скільки разів у своїй історії Київ зазнавав спустошливих пожеж, нападів войовничих ворогів, руйнувань, відвертого мародерства й таємних пограбувань, втрачаючи свою «святість». Тому з давніх богородичних раритетів фактично нічого не збережено.
Ікону Богородиці Вишгородської викрав князь Андрій Боголюбський: цю ікону у Росії вшановують як «Володимирську», вона зберігається у Третьяковській галереї в Москві
Кілька історій на цю тему: початок XII століття, з Константинополя до Києва доставляють ікони Божої Матері, відомі під назвами «Пирогоща» і «Вишгородська».
Перша з них була в церкві Пресвятої Богородиці Пирогощої на Подолі, а згодом була втрачена.
Другу викрав князь Андрій Боголюбський: дотепер ікону у Росії вшановують як «Володимирську», вона зберігається у Третьяковській галереї в Москві. Київське коріння виявляє чудотворна ікона Холмської Богоматері константинопольського письма, що зараз зберігається у музеї міста Луцька.
