Курт Волкер, американський дипломат і аналітик, колишній спеціальний представник Державного департаменту США з питань України, в інтерв’ю Радіо Свобода оцінив політику Сполучених Штатів Америки щодо України і її перспективи за адміністрації попереднього президента Дональда Трампа і нинішнього голови держави Джо Байдена. Розмова з кореспондентом Сашком Шевченком відбулася перед вступом Джо Байдена на посаду.
– Які, на вашу думку, перспективи мирного врегулювання чи й припинення окупації на сході України за президентства Джо Байдена? Адже в Росії президент лишається той самий, Володимир Путін. Тож чи можливі якісь значні зміни?
Путін вважає корисною справою, щоб війна тривала
– Ви правильно сказали: питання в тому, чи Росія хоче зупинити війну, чи ні. Зараз Путін, на мою думку, вважає, що війна служить його цілям: вона розхитує Україну, дещо дестабілізує її, вона утримує її від взаємодії з Європою, від взаємодії з НАТО. Тому, я думаю, Путін вважає корисною справою, щоб війна тривала.
Захід же в цьому мав би піти на більший тиск на Росію і на більшу взаємодію з нею – щоб змінити такі її розрахунки, щоб Путін побачив, що він нічого не здобуває, окупуючи частини України, а натомість платить дуже високу ціну за це – у формі санкцій, напруженості в відносинах і, врешті, в тому, що люди в Росії, які не підтримують війну Росії в Україні, бачать, що він робить.
– Як дії Байдена могли б змінити це? Чи могли б ви порівняти підходи Трампа і можливі підходи адміністрації Байдена?
– Я думаю, що в перспективі буде продовження політики. Варто зрозуміти, що в США є величезна двопартійна підтримка України, її суверенітету, територіальної цілісності, підтримки в галузі безпеки, економічних реформ, економічної підтримки і так далі. І це і серед республіканців, і серед демократів, і в Палаті представників, і в Сенаті. І цю позицію поділяє й майбутній президент Байден. Тож у перспективі все буде так само.
Зробити новий початок відносин із Путіним означає, що він зможе продовжити свою агресивну поведінку щодо України, щодо інших, щодо Заходу
За час адміністрації Трампа ми з самого початку досягли значного прогресу зі встановлення політики невизнання щодо захоплення Росією Криму, зняття заборони на постачання озброєнь, так що ми змогли продавати корисне оборонне обладнання, ті ж «джавеліни». І все це буде тривати і за адміністрації Байдена.
Але буде й нове: нові обличчя і новий рівень уваги. Під час останнього року адміністрації Трампа – через процес імпічменту – присутності США, залучення США в українських питаннях не було. Я думаю, адміністрація Байдена доможеться, що це залучення повернеться.
– У США лунали заклики переглянути політику щодо Росії з огляду на питання Китаю чи контролю над ядерними озброєннями. Який шанс того, що питання Криму стане таким собі компромісом для нової адміністрації? Чи це можливо?
Я не бачу ніяких перспектив, щоб адміністрація Байдена пішла на м’якшу політику стосовно Криму, ніж була політика адміністрації Трампа
– По-перше, ви маєте рацію в тому, що ви дещо занепокоєні ідеєю про ще одне «перезавантаження» з Росією. Про це багато писали протягом минулого року. Люди, які ввійдуть до адміністрації зараз, аргументують, що треба співпрацювати з Росією, що треба почати ці відносини наново і так далі. Я сподіваюся, що цього не станеться. Так було з кожним із чотирьох останніх президентів. Адже зробити новий початок відносин із Путіним означає, що він зможе продовжити свою агресивну поведінку щодо України, щодо інших, щодо Заходу. Тож варто стежити за цим, і Україна в її співпраці з адміністрацією Байдена мала б встановити тут застережний знак.
А от щодо Криму я не бачу ніяких перспектив, щоб адміністрація Байдена пішла на м’якшу політику стосовно Криму, ніж була політика адміністрації Трампа. Вона полягає в тому, що немає ніякісінької легітимності в тому, що Росія захопила територію і претендує на те, що анексувала її. І я не бачу ніяких змін щодо адміністрації Байдена в цьому. А це також означає, що залишаться й санкції США через захоплення Росією Криму, і це допоможе зберегти й європейські санкції.
– Чи ви зустрічалися з перехідною командою Байдена, консультували її? Ви не розглядали можливості знову зайнятися питаннями, пов’язаними з Україною у Державному департаменті, як Вікторія Нуланд?
– Ні, я не контактував із обраним президентом. Я знайомий із ним уже багато-багато років, але ми не контактували зараз. Я знаю багатьох людей, які йдуть у його адміністрацію, але мене туди не запрошували. І я, власне, дуже радий робити свою роботу в недержавному секторі, щоб розширювати можливості й недержавного сектору співпрацювати з Україною.
– 2019 року ви були першим свідком, якого республіканці запросили виступити в слуханнях щодо імпічменту. І тоді ви змінили свої свідчення і сказали, що багато чого не знали. Який урок із цієї ситуації для вас, і взагалі?
Ми у США маємо набагато серйозніше ставитися до наслідків нашої внутрішньої політики на життя інших
– Це не цілком точно, це так повідомила преса про мої свідчення, але це не точно. Я не змінив свідчення. Просто я був першим, хто виступив, а потім після мене давали свідчення ще багато людей і повідомили додаткові деталі, додаткову інформацію, про яку я не знав або про яку я не потурбувався сказати першого разу. Тому мені треба було сказати про це в моєму другому свідченні, і так я і зробив.
А щодо того, який був урок із цього, – я думаю, що для мене найважливішим висновком було те, що ми у США маємо набагато серйозніше ставитися до наслідків нашої внутрішньої політики на життя інших. Я думаю, що ми нічого не досягли процесом імпічменту у США, але ми, звичайно, нашкодили відносинам з Україною, ми поставили в незручне становище багатьох людей, і ми відкинули назад весь прогрес, якого ми досягли за попередні пару років – щодо підтримки реформ в Україні, у взаємодії, яку ми мали з Росією щодо Донбасу. Тож, я думаю, справжнім наслідком цього процесу у США є те, що ми маємо ставитися серйозніше до інших країн, а не так, як ми робили.
– Якби ви могли дати пораду обраному президентові Байдену – який найефективніший спосіб подолати корупцію в Україні? Ви, вочевидь, знаєте головних діячів, які блокують реформи, і, мабуть, можете й назвати їхні на імена.
(Курт Волкер нині є співробітником вашингтонського Центру аналізу європейської політики (CEPA), а також незалежним членом ради директорів транспортної компанії BGS Rail, яка працює в Україні.)
Україна мала б запровадити антитрастове законодавство, дуже суворе і дуже широке, десь таке, як запровадили США сотню років тому
– Я вважаю, що корупція в Україні – це симптом ширшої проблеми. Вона повсюдна, але це тому, що в Україні існує система, за якої кілька людей контролюють величезну частку активів у країні. І це дає їм величезну владу – економічну, що вони перетворюють і в політичну владу, – а також вплив у судах, вплив у парламенті, в прокуратурі, в урядових органах, міністерствах і так далі.
Тож, щоб виправити це, Україна, я думаю, мала б запровадити антитрастове законодавство, дуже суворе і дуже широке, десь таке, як запровадили США сотню років тому стосовно «капіталізму» у США. Ми поділили компанію Standard Oil, такі імена, як Рокфеллер, Карнеґі, Меллон, стали цілями поділу їхніх бізнес-імперій. Але в результаті вони змогли зберегти свої гроші і вкласти їх із конструктивною метою. Це створило конкуренцію в економіці, а ця конкуренція створює попит на верховенство права. І, я думаю, Україні потрібен дуже суворий підхід до поділу таких бізнес-імперій, щоб дати людям можливість продати свої активи, зберегти гроші і стати успішними бізнес-лідерами, що діють на користь країні.
