Президент Франції Еммануель Макрон має намір звернутися до Китаю з планом, який, на його думку, потенційно може призвести до переговорів між Росією та Україною – причому вже цього літа, повідомила агенція Bloomberg.
Надзвичайний і повноважний посол України Костянтин Єлісєєв в етері програми Радіо Свобода «Свобода Live» зауважив, що Франція має розуміти, що має діяти принцип «нічого про Україну без України», і розповів більше про ідеї «мирних ініціатив» французького президента. Також він вказав на появу останнім часом низки нових платформ для нібито «мирних» переговорів щодо російсько-української війни, що, на його думку, «не просто так». А також розповів про «інновацію у заяві G7».
– Пане Єлісєєв, для чого, на вашу думку, торпедує тему переговорів Емманюель Макрон? Тут взагалі йдеться про якісь, можливо, політичні дивіденди чи про щирі наміри? Які політичні дивіденди може французький президент отримати на цій темі, якщо, звісно, може?
Стиль президента Франції – відзначатися ідеями «мирних» ініціатив
– По-перше, я так розумію, що це такий стиль президента Франції – відзначатися такими ідеями. Я можу нагадати, що відразу після свого обрання на посаду президента ще в 2016 році він також почав проактивну позицію щодо врегулювання ситуації з Москвою, намагався ініціювати перемовини. Але, на жаль, це йому не вдалося. Тому що у нього досить було певне розуміння позиції Путіна.
Суб’єктність України має бути захищена
Потім нагадаю, що буквально на початку широкомасштабного вторгнення він декілька разів намагався виходити на Путіна, телефонував йому. Потім, пам’ятаєте, його відомі фрази про те, що не треба «принижувати» Росію? Потім він виступав з ініціативами «врятувати обличчя Путіну». Я думаю, що цю ініціативу з Китаєм також можна розглядати в цьому ряді так званих «мирних» ініціатив президента Франції.
Я дуже сподіваюся, що буквально днями, якщо не годинами, ми все-таки отримаємо офіційну реакцію Єлисейського палацу на такі ініціативи. Але, звичайно, ключове – це те, що Франція має розуміти, що має діяти принцип «нічого про Україну без України». І про це треба весь час нагадувати. Тому що суб’єктність України має бути відстояна і захищена.
З’являється низка нових платформ для нібито «мирних» перемовин, Китай, Бразилія, Ірак. Намагається дехто грати за російськими наративами
Але дійсно, ви праві, не може не турбувати той факт, що останнім часом з’являється низка нових платформ для нібито «мирних» перемовин, з’являються нові посередники. Лише нагадаю, Китай, Бразилія, декілька днів тому Ірак виступив з ініціативою посередництва. Тому, звичайно, це все не просто так. Я так розумію, що все-таки намагається дехто грати за російськими наративами, не розуміючи суті і природи війни Росії проти України. Це ще раз свідчить про те, що є багато роботи для нас.
Звичайно, треба взяти до уваги і буквально сьогоднішню (18 квітня – ред.) заяву зустрічі G7 міністрів закордонних справ. Якщо чесно, вона – дійсно непогана. Але є деякі нюанси, які у мене, наприклад, викликають певні занепокоєння.
– Ви зараз говорите про заяву щодо реагування на ядерну загрозу з боку Російської Федерації?
– Я говорю про офіційну заяву G7 на рівні міністрів закордонних справ, яка була сьогодні ухвалена в Японії.
– Можете, будь ласка, озвучити? Бо там було декілька заяв. І одна з них була про те, що ЄС готовий, G7 готова до того, що Росія в цій війні буде використовувати всі доступні їй способи, у тому числі і ядерну зброю. Чи про це йдеться, чи щось інше?
– Там дійсно є серйозний пасаж про те, що вони засуджують рішення Кремля щодо розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі. Вони також засуджують застосування або загрозу застосування ядерної зброї, акцентуючи увагу на тому, що впродовж майже 70 років її не було застосовано. І тому це дуже небезпечно. Звичайно, що так звана ядерна складова потужна.
Інновація G7 – не дозволити третім країнам постачати Росії будь-яку матеріальну або військову допомогу і ці країни карати
Мені сподобалася заява (це інновація в заяві G7) про те, що країни G7 будуть робити все можливе, аби не дозволити третім країнам постачати Росії будь-яку матеріальну або військову допомогу і будуть ці країни карати. Це також інновація.
Але натомість на цьому тлі мене трошки стурбував такий факт, що на цю зустріч міністрів закордонних справ вперше з 24 лютого 2022 року не був запрошений міністр закордонних справ України. Як правило, він запрошувався.
Друге. Мені не сподобалося, що в тексті заяви немає чітко фрази про те, що країни G7 підтримують суверенітет і територіальну цілісність в рамках її міжнародно визнаних кордонів. На відміну від попередніх заяв такої заяви також немає.
І, звичайно, мене не може не турбувати, що тут вони ухилилися від того, щоб покласти на Путіна відповідальність за ті злочини, які здійснюються на території України. Нагадаю, що в попередній заяві, яка була ухвалена два місяці тому в Японії, було чітко вказано на особисту відповідальність Путіна.
Звичайно, є декілька інших моментів, які мені не сподобалися. Але я хотів би сказати, що хотів би отримати роз’яснення з боку країн G7, чому такі нюанси були упущені в тексті такої важливої заяви.
– А чи не може це бути пов’язано з тим, що, можливо, відповідно до дипломатичного протоколу, це працює інакше, що якщо ці заяви звучали раніше, вони не мають підтверджуватися кожного разу по-новому? Чи це не так працює?
– Ні. У цій заяві підтверджуються попередні фрази про те, що вони підтримують, наприклад, принципи міжнародного права і статуту ООН, наприклад, що вони засуджують атаки на об’єкти критичної інфраструктури. Також йдеться про те, що Росія має заплатити за ту шкоду, яку нанесла Україні і території України. Тому я думаю, що тут глибше проблема.
Натомість, нагадаю ще одне. ЄС, наприклад, вперше написав про те, що вони зберігатимуть незайманими всі активи Російської Федерації. Але ні слова не сказали про їх або «замороження» і потім перенаправлення на цілі відбудови і постконфліктну реконструкцію України. До речі, жодного слова про відбудову України також у цьому тексті не сказано. Натомість в попередніх заявах, ще раз кажу, два місяці тому або в заяві, яка була ще за німецького головування у листопаді минулого року, цих параграфів або цих сигналів немає.
«Допомагати Україні, допоки це необхідно». Треба міняти цю парадигму. «Допомагати Україні до перемоги»
Звичайно, як кажуть, не хочеться думати погане. Можливо, були зараз у них інші пріоритети. Але, на мій погляд, важливо, щоб країни G7, як і країни антипутінської коаліції трошки поміняли свою парадигму у допомозі Україні. Зараз вони продовжують дотримуватися принципу «допомагати Україні, допоки це необхідно». Ні мій погляд, треба міняти цю парадигму. Треба, щоб у них була філософія «допомагати Україні до перемоги». Треба мати ціль. Наша мета – це перемога, а не «доки потрібно». Тому що під розумінням «потрібно» дуже важко зрозуміти, чи сісти за стіл перемовин, чи якийсь незрозумілий так званий «мир», який зараз, наприклад, відстоює той же Китай чи та ж Франція. Нам потрібен не просто мир, нам потрібна перемога. І над цим треба і українській дипломатії, і українській стороні більш серйозно працювати.
– Я хотіла запитати про візит очільника МЗС Російської Федерації Лаврова до Бразилії. У США вже розкритикували дії тамтешньої влади. Кажуть, що вони «мавпують» підхід Пекіну та Москви.
Ми раніше чули і заяви від президента Бразилії з пропозицією віддати Крим Росії, щоб припинити війну. Реакції від нашого МЗС була і тоді, і зараз вона є. Сьогодні там відреагували словами: «З цікавістю спостерігаємо». А яка роль взагалі може бути Бразилії в російсько-українській війні? І наскільки її дії, її зовнішній вектор може бути важливим для України?
– На сьогодні позиція будь-якої країни світу для нас виключно важлива. Мається на увазі особливо тих країн, які на сьогодні ще не визначилися, з точки зору активної участі у так званій проукраїнській коаліції. І довкола цих країн, яка на сьогодні намагається балансувати, є, звичайно, Бразилія.
Треба активніше працювати, починаючи від призначення в Бразилію українського посла
На мій погляд, це країна, з якою треба активніше працювати, починаючи від нарешті призначення туди (в Бразилію – ред.) українського посла. По-друге, наприклад, дуже потребує роботи, а я нагадаю, що там є дуже потужна проукраїнська громада, проукраїнська діаспора.
Але, звичайно, Бразилія – це країна, яка має глобальні амбіції. Вона поки що їх має. Вона про них намагається заявляти, особливо після обрання на посаду президента Лули. Але давайте не забувати, це країна так званих БРІК. Тобто країна, яка входить до потужних об’єднань, до об’єднання G20. І, звичайно, зневажати цю позицію не можна.
Тому я дуже сподіваюся, що найближчим часом буде налагоджений все-таки діалог на найвищому рівні, на рівні міністра закордонних справ задля того, щоб просто пояснити, які реальні цілі переслідує Москва і у чому суть агресії Росії проти України. Мені здається, що на сьогодні вони поки що з тих чи інших міркувань не розібралися. Але дуже важливо (я знов-таки підкреслюю), щоб з цією країною працювали і ми, і наші партнери, зокрема і США, і країни ЄС, які мають вплив на позицію цієї країни.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
