Якою зброєю Росія воює проти України? Які потужності має російський військово-промисловий комплекс (ВПК) і чи може збільшити виробництво танків та ракет? Які країни можуть постачати зброю до Росії? І чим буде протидіяти Україна, щоб виграти війну? Про це проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розпитали аналітика військового видання Defence Express Івана Киричевського.
- У Росії цього року збираються виготовити 1,5 тисячі танків, повідомив 23 березня заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв. За його словами, російська влада почала модернізувати військово-промисловий комплекс «приблизно п'ятнадцять років тому». За останній рік російський ВПК начебто змінився ще більше, і зараз виходить із потреб бойових дій, зазначив Медведєв.
- Втім, президент Росії Володимир Путін 25 березня заявив, що протягом найближчих трьох років виготовлять і модернізують загалом понад 1600 танків. Про це він розповів в одній із програм телеканалу «Росія 24».
- Водночас у Росії планують знімати з п'єдесталів радянські танки часів Другої світової війни для залучення у війні проти України. Про це 25 березня у твіттері написав міністр оборони України Олексій Резніков. Він зазначив, що після того, як Росія почала розконсервування танків, вироблених наприкінці 1940-х років, вони також вирішили створити дивізію з танків Т-34 часів Другої світової війни. План полягає у тому, аби зняти їх з постаментів у містах і містечках по всій країні, повідомив міністр.
- Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm 23 березня повідомила, що Росія стягує на фронт старі танки Т-54/55. Скоріше за все, їх везуть зі 111-ї Центральної бази резерву танків у Хабаровському краї – однієї з найбільших баз російської армії, де зберігається бронетехніка.
Потенціал армії РФ
Як зазначає військовий аналітик Киричевський, попри те, що Росія має немалі втрати у війні в Україні, у російської армії ще не вичерпалися ресурси для її продовження.
Є такі речі, коли росіяни починають тягнути на фронт Т-54, Т-55, МТЛБ з корабельними зенітками часів Другої світової війни
–На жаль, про якийсь рівень вичерпання говорити зарано. Тому що, з однієї сторони, певну оптику збивають, але є і такі речі, коли росіяни починають тягнути на фронт Т-54, Т-55, МТЛБ (легкоброньований тягач – ред.) з корабельними зенітками часів Другої світової війни, використовувати старі зенітки С-60 зразка 1950 років.
Але, на жаль, певна кількість, скажемо так, відносно нової як за російськими мірками техніки, вона теж залишається. Коли я кажу відносно нова, я маю на увазі танки Т-80БВМ і Т-72Б3, відносно нових танки Т-90М «Прорив» – це модернізований Т-90, який виготовляли у 1990-х роках. За нашими офіційними даними, за час повномасштабного вторгнення росіяни змогли виготовити до 100 таких машин, з яких 15 втратили.
– І плюс вони ще відновлювати можуть в темпі приблизно до 50 машин на місяць максимум. Це, якщо брати і ці Т-90М «Прорив» заново зроблені, і модернізовані десь там на «Уралвагонзаводі» кількістю до 10 машин на місяць, і підняті зі зберігання та абияк відремонтовані. Оце приблизній їхній потенціал на місяць, якщо брати саме промисловість.
Тому що є така історія, що якусь частину заявлених або знищених, або пошкоджених, які проходять по нашій статистиці, росіяни намагаються хоча б якусь частину відтягнути і якось або відремонтувати таку техніку, або використати як донорів запчастин.
«Санкціїї обмежують РФ»
Разом із цим експерт зазначає, що Росія через санкційні обмеження втратила якісні можливості виготовляти відносно сучасну бронетехніку.
Росіяни вимушені ставити радянські приціли
– Якщо брати ті самі танки, в чому полягає проблема? Замість західної електроніки, західних тепловізорів, західних прицілів на свої так званні мобілізаційні Т-80БВМ зразка 2020 року росіяни вимушені ставити радянські приціли. Здавалося б, ну, і що, можна стріляти, прицілитися.
Але ж проблема для них в тому, що якраз танки з західною електронікою, можуть їм забезпечити таку штуку, як стрільбу з закритих позицій.
Це коли танк не під'їжджає напряму до позицій, прямим наведенням лупить, а десь стає за гіркою, задирає ствол і починає стріляти під максимальним кутом, щоб забезпечити дальність стрільби 7-8 км. Такий формат стрільби російським танкам дозволяє не наражатися на вогонь наших «Джавелінів».
Просідають саме за якісними показниками, які остаточно позбавляють їх можливості вести інтенсивні наступальні операції
– А тут нам в підсумку постачають «Леопарди», які навіть в такому стані значно кращі, ніж все, що в росіян вважається модернізованим. Тут доводиться говорити, що в першу чергу росіяни просідають саме за якісними показниками, які остаточно позбавляють їх можливості вести інтенсивні наступальні операції. Але з іншої сторони говорити про повне вичерпання матеріально-технічних ресурсів з тими, що у них там скоро один Т-34 залишаться, теж на жаль не доводиться.
По інших бронемашинах історія схожа, каже експерт.
– Замість тих «аналогів» БМП-3 росіяни поступово пересідають на МЛТБ. Але в чому ж якраз нюанс полягає? На відміну від цих от БМП, до своїх МТЛБ росіяни навіть на цивільному ринку можуть знайти запчастини. Тому що, коли вони після «холодної» війни армію скорочували, МТЛБ туди продавали й там є якась певна резервна база. Ці машини відновити простіше, а от з БМП там уже історія приблизно така сама, коли росіяни танк відновлюють, то з трьох неробочих збирають один лише робочий. З БМП так само, щоб зібрати одну робочу доводиться розбирати 2-3 неробочих.
«Мрії Кремля»
Сувора реальність російської оборони завжди розбиває будь-які мрії Кремля
– 36 місяців множимо на орієнтовний показник 50 модернізованих або відновлених машин якось 1500 машин за три роки в теорії назбирати можна. Але ж тут, на наше щастя, сувора реальність російської оборони завжди розбиває будь-які мрії Кремля. Тому що, наприклад, минулої осені була історія, що росіяни настільки там набрали мобілізаційний маховик, що ледь чи не на потік мали поставити відновлення танків Т-62 – про 800 машин була мова. Тобто темпи – 250 машин на рік.
Там більше мова була не просто відновити машини, які пам'ятають Брежнєва, а зробити їх відносно сучасними, поставити оптико-електронну станцію для боротьби з дронами, новітній приціл, протикумулятивні решітки наварити, блоки активного захисту Контакт-1. У підсумку вони наче і послали свої модернізовані Т-62 в бій, але там з усіх наворотів – тільки приціл 30-річної давнини. Це вважається, вони виконали план з виробництва.
Цілком можливо, що ця історія, що 1500 танків за 3 роки, це і передбачає чи ту історію, коли Соловйов (російський провладний телеведучий – ред.), здається запропонував: «А давайте ще танкову дивізію на Т-34 відновимо, знімемо їх з постаментів.
«Китай не хоче продавати»
Киричевський пояснив, що заважає Росії закупати військову техніку закордоном.
– Китай не хоче продавати. Справді, якщо подивитися якісь табличні дані, то у Китаю є щось схоже за конструкцією до копій Т-54 чи Т-62, щось схоже на радянські артсистеми. Але, наскільки великий інтерес самому Китаю це все продавати, зважаючи на те, що він зараз активно готується до великої війни за Тайвань.
Китай вимушений готуватися до затяжної війни там, де треба великі маси військ
– До лютого 2022 року у Китаю була ілюзія, що вони проведуть атаку на Республіку Китай, таку швидкоплинну агресію на тайванському напрямку. Але ні, Китай вимушений готуватися до затяжної війни там, де треба великі маси військ. Відповідно у Китаю може не бути інтересу продавати таку техніку росіянам, тому що їм самим потрібніше. В теорії, навіть, якщо згадати Північну Корею, в якої насправді весь цей металобрухт є, але чомусь до корейців з торгами не дійшло.
Експерт також нагадав про те, що свого часу Росія продала Ірану ліцензійне виробництво радянського танку Т-72С і кілька сотень таких танків іранцям вдалося зробити. Але далі постачання Росії безпілотників Іран поки не пішов.
– Могли б в теорії вступити в кооперацію з іранцями, підключити відповідні потужності в місті Ісфахан і там ці танки на потік пустити. Але щось навіть іранці не пішли на це. Тобто продавати летючі «мопеди» (БПЛА – ред.) певними партіями режим погодився, а з танками чомусь не зрослося. Можливо, росіяни самі про це не думали й вважають, що вони настільки танкова і потужна держава, що вони зможуть самі вижити.
«Залучають до виробництва зеків»
За даними Киричевського, до виробництва зброї Росія активно стала залучати вʼязнів.
Можливо, вони сподіваються, що піднатиснуть і їм не треба буде ні в кого нічого купувати
– Якщо говорити про якість і характеристики російської зброї на майбутнє, треба зазначити, що росіяни на повному серйозі почали залучати «зеків» до виробництва, до роботи на оборонно-промисловому комплексі, легалізували відповідно в правовому полі. Почали з «Уралвагонзаводу», заводи у Курганській області – там, де роблять БМП-3 та зенітні й протитанкові ракети. Можливо, вони сподіваються, що піднатиснуть і їм не треба буде ні в кого нічого купувати.
– Росіяни себе уявляють імперією, яка внесла прогрес у військові технології. А тепер доводиться всі ці технології купувати у своїх колишніх сателітів, бо російські пропагандисти пам'ятають, що колись вони продавали технології китайцям, що це китайці по суті весь свій промисловий комплекс на радянських технологіях побудували. Тепер уявіть, після такого йти просити у китайців продати їм запчастину до старих Т-55.
«Танк – головна зброя у війні»
Експерт також зазначив, що заяви російського керівництва по танкову велич їхньої країни перебільшена.
Радіостанції працюють на іржавих елементах і там доволі часто коротить
– Наше Міноборони дослідило знищені або пошкоджені зразки російських Т-90М «Прорив», вивчали ці зразки виготовлені ще минулого року. Навіть тоді вже для того, щоб комплектувати свою якусь бортову електроніку росіяни були вимушені використовувати, як заведено зараз висловлюватися, електроніку, яку можна купити н aliexpress.
Там некомерційна електроніка, яка не захищена від іржі, радіостанції працюють на іржавих елементах і там доволі часто коротить, і навіть «вагнерівці», які хвалилися: «Дивіться, які ми круті, у нас під Бахмутом є ті самі Т-90М «Прорив». Але, коли там ведення стрільби відбувалося, вони з башти танку вилазили й по рації коригували вогонь. Уявляєте!
– Так, воно звісно може і зручно стріляти по ЗСУ з закритих позицій, але вступати у бій навіть проти старих «Леопардів», «Леопардів-2», там де з електронікою набагато краще, воно трошечки безперспективно. З іншої сторони, чим більше вони будуть далі в таких своїх ілюзіях, що у них там «аналогів немає» у них там є «Вундерваффе», які здатні переломити хід війни, можливо, тим гострішою для них потім буде поразка в цій війні.
Разом із цим Киричевський каже, що зараз танки є головною зброєю у війні, яку розвʼязала Росія проти України.
– Є такий приклад, який ілюструє заодно інертність країн НАТО – не всі країни НАТО досі прийняли те, що не просто танк залишився головною зброєю у війні, а що танк повинен бути масовим та ефективним. Тому що НАТО свої концепції по війні формувало на основі досвіду Афганістану, з чого зробили висновок, що танк це занадто дорога машина з гарматою для протиповстанських операцій. Можна обійтися бронетранспортером з гарматою. Чому, наприклад, якось всі більш-менш провідні країни почали ці всі танки списувати.У нас є поняття, що танк має бути масовим
– Вважається, що країни, які насправді займалися своїм танковим арсеналом, можна перерахувати на пальцях – Росія, Україна, Туреччина, Китай. Навіть США – в них зараз в строю «Абрамсів» значно менше, аніж вони використали лише для операції «Буря в пустелі». І можливості американців виготовляти танків обмежується 12 машинами на місяць.
Чому, до речі, росіяни ще досі пижаться, що у них є «вундерваффе» (зброя надзвичайно великої сили. Цей термін здобув особливого поширення у нацистській пропаганді під час Другої світової війни – ред.)? Бо вони мають об'єктивні цифри, з якими американці виготовляють машин значно менше, ніж вони. Проте танк поступово відвойовує свою позицію головної зброї у війни. Тому що у нас є поняття, що танк має бути масовим.
Росіяни в буквальному сенсі стягнули для ведення війни все, що у них їздить і стріляє і по танках це стосується в першу чергу.
– Згідно з тим, що ми бачимо у публічному просторі, з упором на наші джерела, а також західні, з оцінкою Міжнародного інституту стратегічних досліджень, у строю армії РФ залишилося близько 2 тис. танків, з яких до 1800 постійно зосереджені в розпорядженні окупаційного угрупування на території України.
Грубо кажучи, росіяни в буквальному сенсі стягнули для ведення війни все, що у них їздить і стріляє, і по танках це стосується в першу чергу. Тому, наприклад, НАТО дуже сміливо розширяється до Санкт-Петербурга. А що може зупинити їхнє розгортання, якщо майже все зосереджено у нас (в Україні – ред.).
«Потрібно всього й побільше»
Потрібно всього і побільше – сучасних кулеметів з невичерпаним ресурсом стволів, мінометів
– Нема такого, що можна виділити як більш важливе, а це менш важливе, а про щось можна забути. От у нас оця хибна редукція, чого, мовляв, говорити, про літаки Ф-16 поки не вистачає кулеметів, вона виникла на тлі того, що потрібно всього і побільше – сучасних кулеметів з невичерпаним ресурсом стволів, мінометів.
Причому, що цікаво, американська армія провела повну ревізію, навіть їм мінометів потрібно більше. Оскільки міномет це така штука, яка забезпечує тактичну гнучкість на рівні бригади, не треба просити у комбата підтримку авіації чи артилерії.
Будь-яка військова машина це оркестр, в якому всі органі важливі
Про авіацію
Президент України Володимр Зеленський та прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький підписали протокол щодо постачання оборонної техніки Україні, в тому числі літаки МіГ. Як зазначив Киричевський, старі радянські винищувачі від Польщі та Словаччини не треба недооцінювати. Вони потрібні для того, щоб «зберегти певну кількісну характеристику Повітряних сил України», пояснив експерт.
– В тому плані, щоб у нас було достатньо літаків, щоб збивати хоча б крилаті ракети, «Шахеди», працювати некерованим або керованим озброєнням по лінії фронту. Тому що, наскільки я пригадую, для відстрілу цих протирадіолокаційних ракет «Харм» адаптували саме МіГ-29.
Здається за аналогічною технологією може бути адаптація до JDAM. Та і в принципі, коли було дуже гаряче на фронті на Херсонщині, то ті самі МіГ-29 підіймали у повітря навіть там, де були некеровані ракети С-25, для роботи по транспортних, по укріплених об'єктах. Тобто навіть в такій ролі вони потрібні.
Але загалом, каже аналітик Україні потрібне щось досконаліше, сучасніше, можливо, навіть комбінації, F-16, Gripen та Eurofighter і пояснює, чому.
Тільки на Eurofighter чи Gripen може бути ракета, яка дістане російський СУ-35С
– Тому, що кожен з цих літаків може брати свій ешелон боротьби з повітряними силами, може відстрілювати свій запас керованих ракет. Наприклад керовану ракету «Шторм» F-16 не відстріляє, а може відстріляти Eurofighter. На Gripen інші крилаті ракети вішають, але він може застосовувати ракету «Метеор» дальністю стрільби до 200 км. Грубо кажучи, тільки на Eurofighter чи Gripen може бути ракета, яка дістане російський СУ-35С на дальності максимального пуску ракет – 200 км.
МіГ-29, насправді це для нас теж дуже життєво важливо
– Якщо далі розбирати наші якісні запити по авіації, яка нам потрібна тут і зараз, щоб обскубувати пір'я росіянам в повітрі, то нам потрібні широкі запити.
Але те, що нам поляки й словаки передають, на перший погляд, просто радянський МіГ-29, насправді це для нас теж дуже життєво важливо.
Що приведе до перемоги?
Граматне поєднання технологій так чи інакше в рамках цього духу, він і дасть нам перемогу.
– Ми опинилися в середині такого філософського конфлікту, який виражається так: Що первинніше техніка чи дух? Росіяни робили упор на техніку, західні аналітики, коли нам приписували падіння за три дні, теж робили упор на техніку. Але виграв у підсумку дух. Дух все-таки приведе до перемоги.
Відповідно просто граматне поєднання технологій так чи інакше в рамках цього духу, він і дасть нам перемогу. Ми з однієї сторони можемо похвалитися якимось технологічними розробками ніж росіяни, але у нас вистачає й різного роду імпровізованих архаїчних засобів боротьби.
Це не робить нас слабшими відносно росіян. Якраз її наявність, хоча б такої зброї, помноженої на дух, вона і дає нам перевагу все-таки не тільки морально, але і перевагу на полі бою.
Разом із цим Киричевський наголошує на тому, що не варто очікувати від ЗСУ операцій подібних звільненню Харківщини чи правобережної Херсонщини. Тому що умови для кожної операції відрізняються.
– Якби були визначальними технології, а не оперативне мистецтво, росіяни дійшли б до Києва. А так вийшло, що все-таки ЗСУ завдяки оперативному мистецтву переграли росіян, використовуючи окремі високі технології й тому ми зараз з вами обговорюємо історичні перспективи масштабної перемоги над армією РФ, а не просто, як їх затримати на певних рубежах.
- Росія витратила свій стратегічний запас високоточних та далекобійних ракет і шукає нові методи завдавання ударів по Україні, а також нові види озброєння, заявив 5 квітня речник Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. За його словами, ідеться про ракети типу «Калібр, Х-101 та балістичні ракети «Іскандер». Ігнат наголосив, що російська армія «фактично витратила» саме стратегічний запас, який у них був, а не всі ракети цих типів.
- Речник також звернув увагу, що російські військові почали частіше використовувати керовані (кориговані) авіаційні бомби (КАБ). Вага таких бомб – 500 кілограмів або 1,5 тонни. Він додав, що Україна дуже чекає на системи Patriot та SAMP/T, щоби посилити повітряний свій простір. Але найкращий інструмент, за словами Ігната, – це винищувачі типу F-16.
- Керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов у лютому заявляв, що від середини і до кінця весни на фронті відбудуться вирішальні бої. А в Пентагоні заявляли, що Україну чекає важка боротьба навесні та влітку.
- Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов в ефірі Радіо Свобода заявив, що інформація про час і місце планованого контрнаступу Збройних сил України є закритою.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
